25 березня 2021 року
Київ
справа № 280/1192/20
адміністративне провадження № К/9901/7893/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 280/1192/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Токмацький гранітний кар'єр» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
09.03.2021 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду поштою 03.03.2021.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження додаткової постанови апеляційного суду в касаційному порядку.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній формально зазначено підставу для оскарження додаткового судового рішення в касаційному порядку - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
При цьому, у касаційній скарзі не зазначено обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не може вважатися подібністю правовідносин.
На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як вбачається зі змісту додаткової постанови у цій справі, суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву частково, виходив з того, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14000,00 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг. Тому, враховуючи фактичний обсяг наданих юридичних послуг, співмірність суми витрат із складністю даної справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд дійшов висновку, що співмірним, відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України, буде розмір витрат у сумі 5000,00 грн.
Отже, приведене у касаційній скарзі обґрунтування не дає підстав вважати, що судом не враховано практику Верховного Суду при вирішенні питання розподілу судових витрат. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17 є незмістовним, оскільки суд касаційної інстанції у цій справі, відмовляючи у відшкодуванні витрат на правову допомогу, виходив з того, що наданими до суду касаційної інстанції, документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі у касаційній інстанції не підтверджено. Висновок, на який посилається скаржник, стосується договорів про надання професійної правничої допомоги, укладених до набрання чинності нової редакції КАС України, тобто до 15.12.2017. Однак, у цій справі суди попередніх інстанцій зазначили, що договір про надання правової допомоги укладений 20.05.2019.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження додаткової постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 280/1192/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Токмацький гранітний кар'єр» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон