Іменем України
25 березня 2021 року
Київ
справа №240/2116/19
адміністративне провадження №К/9901/25693/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Стеценка С.Г., Мороз Л.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 240/2116/19
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2019, ухвалене судом у складі судді Попової О.Г.
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2019, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді: Боровицького О.А., суддів: Шидловського В.Б., Матохнюка Д.Б.,-
І. РУХ СПРАВИ
1. 27.02.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), у зв'язку із встановленням йому з 10.07.2018 інвалідності ІІІ групи, внаслідок поранення (травм), пов'язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум, оформлене протоколом від 28.12.2018 № 139;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОГД у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи, внаслідок поранення (травм), пов'язаного з виконанням обов'язку військової служби, в розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності з 10.07.2018, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975), з урахуванням раніше виплачених сум.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що має право на отримання ОГД відповідно до статей 16, 16-3 Закону № 2011-ХІІ. Вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті йому ОГД протиправною та такою, що порушує його право на соціальний захист. При цьому наголошує на безпідставності застосування до нього положень частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ та пункту 8 Порядку № 975 щодо обмеження такої виплати дворічним строком, оскільки інвалідність йому встановлена вперше і він набув право на отримання ОГД з моменту встановлення йому інвалідності.
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2019, задоволено адміністративний позов частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 18 рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу ОГД у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи з 10.07.2018 внаслідок травм, поранення, пов'язаних із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою ОГД та компенсаційних сум від 28.12.2018 №139.
Зобов'язано відповідача вирішити питання щодо призначення та виплати позивачу ОГД у зв'язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, внаслідок травм, поранення, пов'язаних з виконанням обов'язку військової служби, в розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності відповідно до Закону № 2011-XII та Порядку № 975, з урахуванням раніше виплачених сум. В решті позовних вимог - відмовлено.
4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач 09.09.2019 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
5. Протоколом розподілу справи від 09.09.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Стеценко С.Г.
6. Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 в період з 10.07.2013 по 23.07.2018 проходив військову службу за контрактом на посаді командира відділення десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону, зокрема у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
У період з 23.04.2014 по 03.06.2014, з 21.10.2014 по 14.12.2014, з 28.12.2014 по 31.01.2015, з 01.04.2016 по 19.07.2016 позивач брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, про що свідчить довідка від 10.04.2018 №170/вп.
03.06.2014 у ході проведення антитерористичної операції, під час виконання обов'язків військової служби отримав поранення, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія довідки від 11.07.2014 № 937.
На підставі акту огляду медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) № 809/з, за результатами проходження медичного огляду позивачу з 18.07.2014 було встановлено 5% втрати працездатності, про що свідчить довідка МСЕК від 18.07.2014 № 003273.
22.01.2015 під час виконання обов'язків військової служби у ході проведення антитерористичної операції отримав поранення, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія довідки від 30.01.2015 № 183/вос.
На підставі акту огляду МСЕК № 477/з, за результатами проходження медичного огляду позивачу з 09.09.2015 було встановлено 15% втрати працездатності, про що свідчить довідка МСЕК від 09.09.2015 № 0020088.
У зв'язку з цим позивачу виплачена ОГД по втраті працездатності в сумі 18 732 грн.
На підставі наказу начальника командира 95 окремої десантно-штурмової бригади (по особовому складу) від 18.07.2018 № 36-РС позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.
10.08.2018 за результатами проходження медичного огляду позивачу встановлено 30 % втрати професійної працездатності та встановлено ІІІ групу інвалідності з 10.07.2018 у зв'язку з травмою (пораненням) пов'язаними з захистом Батьківщини.
Крім того, позивача визнано непридатним до служби у високомобільних десантних військах та обмежено придатним до військової служби, що підтверджується свідоцтвом про хворобу від 08.05.2018 №309.
У зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок травми (поранення) пов'язаної із захистом Батьківщини, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому ОГД згідно з Порядком № 975.
За результатами розгляду звернення позивача, рішенням відповідача, оформленим протоколом від 28.12.2018 №139, позивачу відмовлено в призначенні ОГД з посиланням на те, що групу інвалідності йому встановлено понад дворічний термін, передбачений частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ та пунктом 8 Порядку №975, з дня встановлення ступеня втрати працездатності.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні ОГД у зв'язку з встановлення ІІІ групи інвалідності та вважаючи порушеним право на отримання соціальної виплати, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА ДРУГОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивач має право на виплату ОГД відповідно до статті 16 Закону №2011-ХІІ. З посиланням на практику Верховного Суду, зокрема постанову від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що інвалідність позивачу встановлена вперше, а Закон №2011-ХІІ до 01.01.2017 не передбачав часових обмежень на виплату допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності або вищого відсотка втрати працездатності після спливу дворічного терміну після первинного встановлення інвалідності або визначення відсотку втрати працездатності вперше. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII) не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки не має зворотної дії в часі. Застосування нової норми закону можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності. Оскільки раніше строків реалізації права на ОГД передбачено не було, позивач має право на отримання цієї допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. У касаційній скарзі відповідач зазначає про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій та, з посиланням на практику Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 21.08.2019 у справі №806/2187/18 вважає, що у позивача відсутнє право на отримання ОГД понад дворічний строк, встановлений законом. Спір виник щодо права позивача на отримання ОГД у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності з 10.07.2018. Зважаючи на те, що відповідно до положень Порядку №975 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці МСЕК, до спірних відносин застосовується законодавство, що діяло на 10.07.2018. Оскільки між подіями втрати професійної працездатності у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби і оглядом, за наслідком якого позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, минуло понад два роки, позивач не має права на отримання ОГД у більшому розмірі.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
11. Аналіз установлених у цій справі обставин у зіставленні з обґрунтуванням позовних вимог дають підстави для висновку про те, що звернення із цим позовом до суду зумовлене незгодою позивача з відмовою у призначенні та виплаті йому ОГД як особі з інвалідністю, з посиланням на наявність встановленого законом обмеження права на отримання ОГД у більшому розмірі дворічним терміном з часу встановлення первинного факту втрати працездатності, незалежно від його виду (інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності).
12. Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
13. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
14. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
14. Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
15. За змістом пункту 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
16. Пунктом 3 Порядку №975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
17. Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок про те, що виплата ОГД з підстав встановлення інвалідності та/або встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності не є самостійними та окремими підставами для виплати ОГД, оскільки визначальним для встановлення права на виплату ОГД є не ступінь тяжкості ушкодження здоров?я, а рішення органу МСЕК про наявність такого ушкодження (яке викликало втрату працездатності або встановлення групи інвалідності).
18. Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
19. Згідно з пунктом 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
20. Відтак пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати ОГД шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров?я і які раніше уже таку допомогу отримували.
Одночасно, цією нормою також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров?я.
Проте, ті особи, стан здоров?я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров?я, втрачають право на виплату ОГД, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.
З огляду на вищезазначене, дворічний строк для виплати ОГД в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров'я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957.
21. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду, зокрема і в постанові від 20.03.2018 у справі №295/3091/17 та дійшла такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:
(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).”
22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.11.2014 під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено 5% втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, 09.09.2015 під час огляду органами МСЕК позивачу встановлено 15% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з у виконанням обов'язків військової служби, у зв'язку з чим призначено та виплачено ОГД у розмірі 18 732 грн.
В подальшому, позивачу було встановлено 30% втрати працездатності та встановлена ІІІ група інвалідності з 10.07.2018 - захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини.
23. Таким чином, оскільки з дня встановлення ступеня втрати професійної працездатності позивачу (09.09.2015) до дня встановлення ІІІ групи інвалідності (10.07.2018) минуло понад два роки, позивач не має права на отримання ОГД в більшому розмірі.
24. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
25. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
26. За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно застосували норми права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2019, та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2019.
Ухвалити нове рішення у справі № 240/2116/19, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко
Л.Л. Мороз,
Судді Верховного Суду