23 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/1873/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"- не з'явились,
відповідача - сільськогосподарського виробничого кооперативу "Кролик Сеня" - не з'явились,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
на ухвалу господарського суду Одеської області від 21.09.2020 (суддя Бездоля Д.О.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 (головуючий суддя: Разюк Г.П., судді: Головей В.М., Савицький Я.Ф.),
у справі № 916/1873/20
за позовом акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк)
до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Кролик Сеня" (далі - Кооператив)
про зобов'язання вчинити певні дії.
Короткий зміст позовних вимог
Банк звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Кооперативу в якому просив зобов'язати відповідача визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Кооперативу кредиторські вимоги Банку, а саме: заборгованість у сумі 137 800,58 грн, яка утворилась станом на 08.04.2020 та складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 16 000,00 грн; заборгованості за відсотками у розмірі 56 624,30 грн; заборгованості з комісії у розмірі 1 797,84 грн; заборгованості з пені у розмірі 63 378,54 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправне ухилення комісії з припинення юридичної особи відповідача від виконання обов'язків щодо визнання існуючої заборгованості перед позивачем та включення кредиторських вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу для їх подальшого задоволення за рахунок коштів та майна відповідача.
Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2020 у справі № 916/1873/20, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2020, позов Банку до Кооперативу залишено без розгляду на підставі частини четвертої статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Судові рішення мотивовані тим, що Банк не з'явився у судові засідання 01.09.2020 і 21.09.2020 та не повідомив суд про причини своєї неявки, а також не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, що є підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.
При цьому суд першої інстанції посилався на правові висновки Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19.
Разом з тим судом апеляційної інстанції у постанові зазначено, що відповідно до безпосередньої перевірки інформації на сайті Судова влада України (https://court.gov.ua) на останньому відсутня інформація щодо призначення розгляду справи на 22.09.2020.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Банк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 21.09.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 та передати справу для продовження розгляду. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
За твердженням Банку відповідно до даних на сайті Судова влада України (https://court.gov.ua) розгляд справи № 916/1873/20 було призначено на 22.09.2020 об 11:00 год, представник Банку з'явився у судове засідання яке було призначене на 22.09.2020, проте судом першої інстанції помилково 21.09.2020 винесено ухвалу про залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою позивача.
Крім того, Банк зазначає, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а суд першої інстанції при цьому не з'ясував, яким саме чином неявка представника позивача у засідання господарського суду перешкоджала вирішенню цього спору по суті.
Також в обґрунтування касаційної скарги Банк посилається на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №904/11194/15 відповідно до яких, суд може залишити позов без розгляду, зокрема, якщо суд викликав позивача у судове засідання і визнав його явку обов'язковою.
На думку Банку, відповідно до статті 42 ГПК України участь у судових засіданнях є правом, а не обов'язком учасників справи, яким вони користуються на власний розсуд і лише судом явка учасника може бути визнана судом обов'язковою.
Доводи відповідача
Від Кооперативу відзив на касаційну скаргу не надходив.
Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
З урахуванням статті 300 ГПК України , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Предметом касаційного оскарження є ухвала господарського суду Одеської області від 21.09.2020 про залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою позивача у судове засідання та неподанням ним заяви про розгляд справи за його відсутності, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2020.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Відповідно до частини першої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених статтею 46 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Статтею 181 ГПК України визначено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Частиною четвертою статті 202 ГПК України унормовано, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналізуючи зміст наведених норм процесуального закону, слід дійти висновку, що обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.2020 відкрито провадження у справі №916/1873/20 за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи із призначенням підготовчого засідання на 01.09.2020 о 10:30 год.
У судове засідання 01.09.2020 представник позивача не з'явився, при цьому судом ухвалою від 01.09.2020 відкладено підготовче засідання у цій справі на 21.09.2020 об 11:00 год., викликано Банк та Кооператив в наступне підготовче засідання та визнано явку сторін обов'язковою.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2020 судом виправлено допущену в пункті 1 резолютивної частини ухвали господарського суду Одеської області від 01.09.2020 описку щодо дати судового засідання та зазначено вірну дату засідання "21" вересня 2020 об 11:00 замість "01" вересня 2020 об 11:00.
Про час, дату та місце проведення судових засідань позивача повідомлено шляхом направлення засобами поштового зв'язку копій ухвал від 22.07.2020, 01.09.2020 та 04.09.2020 на юридичну адресу останнього, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на адресу для листування. Так, про час, дату судового засідання від 01.09.2020 та 21.09.2020 позивач був повідомлений належним чином, оскільки копії ухвали від 22.07.2020 про відкриття провадження у справі та ухвали суду від 01.09.2020 та 04.09.2020 отримані ним 30.07.2020, 08.09.2020 та 11.09.2020 відповідно, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.
Разом з тим судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.2020 про відкриття провадження у справі було вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, а ухвалою господарського суду Одеської області від 01.09.2020 вирішено викликати Банк та Кооператив у підготовче засідання та визнано явку сторін обов'язковою.
Водночас Суд зауважує, що у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України може визнати явку позивача обов'язковою та викликати його у судове засідання.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він має повідомити суд про причини неявки, і у випадку визнання таких причин поважними суд може відкласти розгляд справи.
З огляду на зазначене, суди встановивши, що Банк був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, при цьому, двічі не з'явився у судові засідання за викликом суду; не повідомив суду обставин поважності причин нез'явлення в засідання суду 01.09.2020 та 21.09.2020; не подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а отже не сприяв вирішенню спору як особа, яка звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів правильно застосували норми процесуального права, що є підставою для залишення позовної заяви Банку без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.
Водночас судом апеляційної інстанції зазначено, що посилання же скаржника на те, що з інформації, яка міститься на сайті Судова влада України (https://court.gov.ua), про розгляд справи №916/1873/20 вбачається, що його призначено на 22.09.2020 судом до уваги не приймається, оскільки безпосередня перевірка на сайті свідчить, що така інформація там відсутня. Отже істинність твердження Банку про призначення розгляду справи на 22.09.2020 судом апеляційної інстанції не встановлено.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Разом з тим, відповідно до приписів частини третьої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Отже, Банк завчасно отримавши ухвалу господарського суду Одеської області від 01.09.2020, з урахуванням ухвали від 04.09.2020, про розгляд справи 21.09.2020, не був позбавлений можливості забезпечити явку свого представника саме 21.09.2020 та взяти участь у судовому засіданні.
Європейського суду з прав людини у рішенні від 07 листопада 2017 року у справі "Sukhanov and Others v. Russia" (заяви №№ 56251/12, 23302/13, 53116/15) дійшов висновку, що присутність у судовому засіданні є правом, але не обов'язком позивача.
Водночас, у цьому випадку саме позивачем не дотримано порядку, передбаченого нормами статей 202, 226 ГПК України, лише за умов дотримання якого можливе виникнення у позивача права на розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи. Близьких правових висновків дійшла об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 та у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19.
Разом з тим залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції не порушив прав позивача на судовий захист, оскільки особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина четверта статті 226 ГПК України).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).
Отже, залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
При цьому Суд звертає увагу скаржника, що об'єднана палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 відступила від висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 12.02.2020 у справі №904/11194/15 (на який посилається Банк у касаційній скарзі) та зазначила, що частина четверта статті 202, пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України не передбачають вимоги, що для залишення позову без розгляду позивач має не з'явитися у судове засідання саме у зв'язку з визнанням судом його явки обов'язковою та викликом до суду.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. З огляду на викладене, Верховний Суд суд надав вичерпну відповідь на всі вагомі та визначальні аргументи скаржника.
Наведене відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") відповідно до якої повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
У свою чергу Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального права, зокрема, частину четверту статті 202, пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України, та дійшли обґрунтованого висновку щодо залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Банку без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються, - без змін.
Судові витрати
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Банку без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Ухвалу господарського суду Одеської області від 21.09.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 зі справи № 916/1873/20 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Булгакова
Судді І. Бенедисюк
Т. Малашенкова