29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"25" березня 2021 р. Справа № 924/57/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі суддя: Танасюк О.Є., секретар судового засідання Ключка Н.М., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ХАСК" м.Харків
до приватного підприємства "Віконні системи ЕМ" м.Хмельницький
про стягнення 8731,39 грн з яких: 6936 грн - борг, 1133,89 грн - інфляція, 661,50 грн - 3% річних
Без повідомлення (виклику) сторін
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою суду від 01.02.2021р. відкрито провадження у справі №924/57/21, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, позивачу - строк для надання відповіді на відзив та відповідачу - строк для подання заперечень.
Позиції учасників справи.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №16/Х6 від 25.03.2016 року, відповідно до умов якого ТОВ "ХАСК" відвантажено ПП "Віконні системи ЕМ" стретч-плівку 500*250м17мкм на суму 9936,00грн., що підтверджується видатковою накладною №0064ХМ від 11.04.2018р. Повідомляє, що після часткового розрахунку у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 6936 грн. Також у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвала, яка направлялася на адресу відповідача повернута відділенням поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.
Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічна правова позиція викладена ВС в постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).
З огляду на зазначене, суд здійснює розгляд справи за наявними у ній документами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом,
25.03.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ХАСК" (продавець) та приватним підприємством "Віконні системи ЕМ" (покупець) укладено договір №16/Х6, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і передавати у власність покупцю стрічку липку пакувальну та інші товари згідно Прайс-листів, (далі - продукцію), а покупець зобов'язується прийняти її і своєчасно здійснювати її оплату на умовах даного договору (п. 1.1. договору).
Сторони в п. 3.1. договору погодили, що ціна за одиницю продукції, яка буде поставлятися за даним договором, встановлюється при подачі покупцем заявок на поставку і їх узгодженні з продавцем.
Згідно з п. 6.2. договору остаточний розрахунок сторони проводять за фактом поставки у відповідності з даними рахунків-фактур та відпускних документів, в строк, не пізніше 14 календарних днів з моменту поставки продукції покупцю. Датою поставки рахується дата, вказана у розхідній накладній.
Відповідно до п. 10.1. договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за даним договором.
Пунктом 11.1. передбачено, що строк дії даного договору встановлюється до 24.03.2017 року, а у відношенні розрахунків - до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.
У випадку якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 (один) місяць до його закінчення, даний договір рахується продовжений на строк в один рік (п. 11.2. договору).
Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
На виконання умов договору, позивачем було відвантажено відповідачу стретч-плівку 500*250м17мкм на суму 9936,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №0064ХМ від 11.04.2018р. та товарно-транспортною накладною №0064 від 11.04.2018р.
Також отримання матеріальних цінностей відповідачем підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 11.04.2018року.
11.04.2018р. позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №0064 ХМ на суму 9936,00 грн.
Відповідачем частково було оплачено вартість поставленого товару в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №293 від 17.07.2018р. на суму 1000,00 грн., №128 від 21.05.2019р. на суму 1000,00 грн., №35 від 27.02.2020р. на суму 1000,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу вимогу від 08.12.2020 року №136/20, в якій запропонував протягом семи днів, з моменту отримання вимоги перерахувати суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 6936,00 грн. на рахунок ТОВ "ХАСК". Позивач попередив, що у разі невиконання вимоги ТОВ "ХАСК" буде змушене звертатися до суду про стягнення боргу та штрафних санкцій, внаслідок чого сума боргу збільшиться до 8614,55 грн. До вимоги надано розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.
Вимога була направлена відповідачу 08.12.2020р., однак залишена без реагування.
Враховуючи, що відповідач не здійснив оплату товару в повному обсязі, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ХАСК" (продавець) та приватним підприємством "Віконні системи ЕМ" (покупець) укладено договір №16/Х6, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і передавати у власність покупцю стрічку липку пакувальну та інші товари згідно Прайс-листів, (далі - продукцію), а покупець зобов'язується прийняти її і своєчасно здійснювати її оплату на умовах даного договору.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивачем на виконання умов договору було відвантажено відповідачу стретч-плівку 500*250м17мкм на суму 9936,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №0064ХМ від 11.04.2018р., товарно-транспортною накладною №0064 від 11.04.2018р. та актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 11.04.2018року.
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 6.2. договору остаточний розрахунок сторони проводять за фактом поставки у відповідності з даними рахунків-фактур та відпускних документів, в строк, не пізніше 14 календарних днів з моменту поставки продукції покупцю. Датою поставки рахується дата, вказана у розхідній накладній.
Враховуючи, що товар був прийнятий відповідачем 11.04.2018р., розрахунок повинен мав бути проведений до 26.04.2018р.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем частково було оплачено вартість поставленого товару в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №293 від 17.07.2018р. на суму 1000,00 грн., №128 від 21.05.2019р. на суму 1000,00 грн., №35 від 27.02.2020р. на суму 1000,00 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 6936,00 грн. (9936,00 - 3000,00 ) боргу є обґрунтованими, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню.
Щодо 3% річних.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Як вбачається із розрахунку, позивачем здійснено нарахування 3% річних в розмірі 661,50 грн., а саме: 67,78 грн. - за період з 26.04.2018р. по 17.07.2018р.; 226,22 грн. - за період з 18.07.2018р. по 21.05.2019р.; 183,84 грн. - за період з 27.02.20198р. по 27.02.2020р.; 183,66 грн. - за період з 28.02.2020р. по 15.01.2021р.
Під час перевірки розрахунку судом встановлено, що позивачем помилково у періоди нарахування включено день фактичної часткової сплати. Проте зазначене не вплинуло на кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування 3% річних та правильність нарахування розміру 3% річних.
Таким чином, заявлена до стягнення сума 661,50 грн. 3% річних підлягає до стягнення з відповідача.
Щодо інфляційних втрат.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.
Аналогічний висновок міститься у постановах Об'єднаної Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 та від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19.
Як вбачається із розрахунку, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 1133,89 грн., з яких: 845,35 грн. - за період з 18.07.2018р. по 21.05.2019р.; 0,00 грн. - за період з 22.05.2019р. по 27.02.2020р.; 288,54 грн. - за період з 28.02.2020р. по 15.01.2021р.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Враховуючи зазначене, судом здійснено новий розрахунок інфляційних втрат:
- за період з серпня 2018р. по травень 2019р. із суми заборгованості 8936 грн. - 923,76 грн.;
- за період з червня 2019р. по лютий 2020р. із суми заборгованості 7936 грн. - інфляційні втрати становлять від'ємний показник (- 16,59 грн.), оскільки існувала дефляція;
- з березня по грудень 2020р. із 6936 грн. із суми заборгованості 6936 грн. - 353,60 грн.
Таким чином, за період з серпня 2018р. по грудень 2020р. інфляційні втрати становлять 1260,77 грн. (923,76 + 353,60 - 16,59).
З огляду на зазначене, позивачем правомірно в межах можливих нарахувань заявлено до стягнення інфляційні збитки в розмірі 1133,89 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з приватного підприємства "Віконні системи ЕМ" (29006, м.Хмельницький, вул. Гарнізонна буд. 26А, код ЄДРПОУ 36397765) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ХАСК" (62418, Харківська область, смт. Пісочин, вул. Технологічна, 5, код ЄДРПОУ 31556047) 6936,00 грн. (шість тисяч дев'ятсот тридцять шість гривень 00 коп.) основного боргу, 661,50 грн. (шістсот шістдесят одну гривню 50 коп.) 3% річних, 1133,89 грн. (одну тисячу сто тридцять три гривні 89 коп.) інфляційних збитків, 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено 25.03.2021р.
Суддя О.Є. Танасюк
Віддрук. 3 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу, товариство з обмеженою відповідальністю "ХАСК" (62418, Харківська область, смт.Пісочин, вул.Технологічна,5);
3- відповідачу - приватне підприємство "Віконні системи ЕМ" (29006, м.Хмельницький, вул. Гарнізонна буд.26А).
Всім рекомендованим листом з повідомленням про вручення