ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
24 березня 2021 року м. Херсон Справа № 923/836/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача про відстрочку рішення по справі
за позовом: Акціонерного товариства "Херсонобленерго", м. Херсон
до: фізичної особи-підприємця Гордієнко Вікторії Дмитрівни, с. Первомаївка Верхньорогачицького району Херсонської області
про стягнення 136258,47 грн вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення Правил по Акту про порушення № 134133 від 25.02.2020
за участю представників:
від позивача: Дереза Т. І.;
від відповідача: Голошивець К. В.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.10.2020, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2021, стягнуто з фізичної особи-підприємця Гордієнко Вікторії Дмитрівни на користь Акціонерного товариства "Херсонобленерго" 136 258,47 грн. вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення Правил по Акту про порушення №134133 від 25.02.2020р. та 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
05.03.2021 до суду надійшла заява відповідача про відстрочку виконання рішення на один рік, посилаючись на складене фінансове становище.
Ухвалою від 09.03.2021 суд призначив заяву до розгляду в засіданні 24.03.2021.
Позивач надав до суду заперечення щодо заяви відповідача.
Розглянувши заяву відповідача про відстрочку виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
У п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.
Відповідач посилається на скрутне фінансове становище, на підтвердження чого ним надано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік, з якої вбачається, що чистий прибуток становить 2597,03 грн.
Однак, заявником не надано доказів відсутності в нього майна, на яке можна було б звернути стягнення.
При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
З огляду на викладене, відповідач не надав належних доказів, які б обґрунтовували неможливість виконання рішення суду.
До того ж, заявник не надав суду доказів навіть часткового погашення боргу на виконання судового рішення від 27.10.2020 у даній справі, яке набрало законної сили відповідно до постанови Південно-західного апеляційного господарського суду 22.01.2021. Тобто, фактично відповідач вже отримав відстрочення виконання судового рішення на кілька місяців.
Відповідач також посилається на те, що вживає всіх можливих заходів для виконання рішення у справі, проте оскільки вона здійснює господарську діяльність, пов'язану із обслуговуванням громадян у закладі громадського харчування, а в України запроваджено обмежувальні заходи щодо роботи закладів громадського харчування, вказане зумовило нестабільне становище ФОП Гордієнко В.Д. і є виключною обставиною, яка є об'єктивно непереборною, тобто такою, що ускладнює або унеможливлює виконання рішення суду у встановлений судом спосіб та просить надати відстрочення виконання рішення суду на один рік.
Згідно з п. 9.1, 9.2 договору № 7222 від 05.03.2020, укладеного між сторонами, сторони не несуть відповідальність за повне або часткове невиконання своїх зобов"язань за цим договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню договірних зобов"язань у цілому або частково. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідною довідкою, виданою Торгово-промисловою палатою України. Сторона, для якої виконання зобов"язань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, має не пізніше ніж через 5 днів письмово повідомити іншу сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили.
Однак, відповідач не надав довідки Торгово-промислової палати України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР) (далі -Конвенція). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
В рішенні від 17.05.05 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції.
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-У).
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 07.07.2011 року по справі №11/168 (16/4, 14/54, 14/66).
З огляду на викладене та враховуючи те, що обставини, які склалися у відповідача не є винятковими у розумінні ст. 331 ГПК України, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини заявника у виникненні спору, наявності інфляційних процесів у економіці держави та ненадання відомостей про наявність у заявника майна, на яке можливо звернути стягнення, суд вважає, що заява відповідача про надання відстрочки виконання рішення задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 234, 331 ГПК України, суд
постановив:
1. В задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Гордієнко Вікторії Дмитрівни про відстрочку виконання судового рішення відмовити.
2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст ухвали підписано 25.03.2021
Суддя В.В.Литвинова