Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3986/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Політучій В.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комерційного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю ACORD PLUS (Румунія, м. Ясси, вул. Бульвар Александру, чел Бун №3, буд.12, поверх 10, кв.65)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК Трейдинг" (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 4)
про стягнення 50000,00 доларів США
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ACORD PLUS звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК Трейдинг" про стягнення 50000,00 доларів США.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.12.2020 по справі № 922/3986/20 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 26.01.2021 об 11:30 год.
16.01.2021 до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №892) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
22.01.2021 до загального відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 1585), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 по справі № 922/3986/20 підготовче засідання відкладено на 09.02.2021 на 10:30.
09.02.2021 до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 3156), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2021 по справі № 922/3986/20 підготовче засідання відкладено на 23.02.2021 на 14:00.
22.02.2021 до загального відділу діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви (вх. № 4251), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.03.2021 на 12:30.
09.03.2021 до загального відділу діловодства суду від позивача найшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 5394), мотивоване відсутністю представника в Україні.
Позивач та відповідач в судове засідання 16.03.2021 не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
За результатами розгляду клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх. № 5394), суд відмовив у його задоволенні як в необґрунтованому, оскільки до вказаного клопотання не надано жодного доказу на підтвердження обставин, про які зазначено у ньому.
Судом також враховано те, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У даному разі, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі.
Відповідно до ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
27.03.2015 між asocietatia comerciala ACORDPLUSSRL (Комерційне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю ACORDPLUS) (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УПЕК Трейдинг" (відповідач, продавець) було укладено Контракт №44/15 (надалі - Контракт) (а.с. 5-8), відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити електротехнічну продукцію та запасні частини (товар) на умовах FCA (франко-перевізник) м. Харків, Україна, відповідно до міжнародних правил Інкотермс в редакції 2020 р., в асортименті, кількості та за цінами, зазначені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Контракту.
Загальна сума даного Контракту на момент його підписання складає 200000,00 доларів США та може бути збільшена за згодою сторін.
Згідно з п. 2 Контракту платежі за даним Контактом будуть здійснюватися в доларах США у формі 100 % попередньої оплати на партію товару шляхом перерахування грошових коштів на валютний рахунок продавця на підставі виставленого продавцем рахунку-проформи. Після спливу даного строку вантаж розформовується.
Із обставин справи убачається, що між сторонами укладено Додаток № 1 від 27.03.2015 до Контракту №44/15 від 27.03.2015, згідно якого продавець зобов'язався поставити покупцю товар за наступною Специфікацією: найменування товару - Код "8413704500" БЦ-1,1-20-У1.1 у кількості 1000шт вартістю 50000,00 дол. США (а.с. 9).
Також, 29.12.2015 між сторонами укладено Додаток № 2 до Контракту №44/15 від 27.03.2015, згідно якого сторони погодили:
1. продовжити строк дії контракту №44/15 від 27.03.2015 до 31.12.2017
2. в усьому іншому вважати контракт №44/15 від 27.03.2015 незмінним (а.с. 12).
Так, на підставі Контракту з Додатком № 1 до нього та рахунку-проформи № 44-15, 02.04.2015 позивач здійснив 100% попередню оплату побутових електронасосів код 8413704500 у кількості 300 шт. на загальну суму 50000 доларів США.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що попередня оплата у розмірі 50000,00 дол. США була перерахована останнім на валютний банківський рахунок відповідача, зазначений у Контракті та рахунку - проформі, виставленому відповідачем, про що разом із позовом надав належним чином засвідчену копію витягу з банківського реєстру платежів банку позивача.
Таким чином, позивачем вказано, що він повністю виконав свої обов'язки, передбачені Контрактом, проти чого відповідач ніколи не заперечував.
Натомість відповідач не виконав свої зустрічні обов'язки за Контрактом і не здійснив відвантаження товару ні впродовж 30 банківських днів з моменту надходження на його валютний рахунок 100% передоплати партії товару, як це передбачалося статтею 3 Контракту, ні пізніше. Інші поставки за Контрактом упродовж його дії сторонами не узгоджувалися, отже, єдиним його предметом є поставка, узгоджена в Додатку № 1 до Контракту.
У позові позивач вказує, що у зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання зі своєчасного постачання товару та не поверненням останнім суми попередньої оплати, 27.01.2020 позивач направив відповідачу лист з проханням повернути борг у сумі 50000,00 доларів США за сплачений товар за Контрактом з Додатком № 2 до нього (а.с. 16).
Вказаний лист з боку відповідача залишився без відповіді та задоволення.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та ін шим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, спла тити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управ нена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні до говору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших ак тів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливос ті.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встанов лений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом мо жуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно із ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, доку ментації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кіль кість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконува тися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільно го законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпе чення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
В ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму поперед ньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язан ня зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визна ченій законом процесуальній формі позову.
Проте, доказів повернення (сплати) грошових коштів (попередньої оплати) у розмірі 50000,00 дол. США позивачу станом на момент розгляду справи відповідачем не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 09.10.2018 у справі № 906/1176/17, в якій зазначено, що частина перша статті 664 ЦК України у сукупності з умовами поставки ЕХW Інкотермс 2010 передбачають обов'язок продавця протягом строку, встановленого договором для здійснення поставки, повідомити покупця про готовність товару до відвантаження та обов'язок покупця прийняти даний товар.
Окрім того, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
У відповідності до п. 3 Контракту, відвантаження партії товару здійснюється протягом 30 днів з моменту отримання 100% попередньої оплати на валютний рахунок продавця.
Як вбачається з наданої банківської виписки, позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 50000,00 доларів США 02.04.2015, з урахуванням чого, строк поставки першої партії товару за контрактом № 44/15 від 27.03.2015 настав 04.05.2015 року.
Вказане зобов'язання, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 3 Контракту строку поставки, який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.
Таким чином у відповідача (продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 04.05.2015 року.
Отже, суд констатує правомірність вимог позивача при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах даної справи.
Разом з тим, під час розгляду даної справи відповідачем у своєму відзиві заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача (а.с. 54-55).
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, згідно частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як встановлено судом, строк дії Контракту визначено сторонами до 31.12.2015 року (розділ 12 Контракту).
Матеріалами справи підтверджено, що сторонами 29.12.2015 підписано Додаток № 2 до Контакту, відповідно до умов якого строк дії контракту № 44/15 від 27.03.2015 продовжено до 31.12.2017, у всьому іншому Контракт залишився незмінним, що прямо убачається із умов п. 2 цього Додатку (а.с. 12).
При цьому, суд вдруге зазначає про те, що відповідно до п. 3 Контракту, відвантаження партії товару здійснюється протягом 30 днів з моменту отримання 100% попередньої оплати на валютний рахунок продавця.
Як вже зазначалося судом вище, з наявної у матеріалах справи належним чином засвідченої банківської виписки вбачається, що позивач перерахував відповідачу кошти 02.04.2015, з урахуванням чого, згідно з п. 3 Контакту строк поставки першої партії товару за контрактом № 44/15 від 27.03.2015 настав 04.05.2015.
З урахуванням наведеного, початком перебігу строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 50000,00 доларів США почався з 05.05.2015 та сплинув 06.05.2018 року
Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Зважаючи на те, що судом встановлений факт порушення прав та законних інтересів позивача, у суду є підстави для застосування позовної давності.
Враховуючи викладене, беручи до уваги дату звернення позивача з даним позовом до суду 09.12.2020 (відповідно до вхідного реєстраційного штампу суду), суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом.
Доказів переривання позовної давності та поважності причини пропуску позовної давності позивачем суду не надано.
Суд не погоджується з доводами позивача про те, що продовження строку дії Контракту за укладеним сторонами Додатком №2 від 29.12.2015, а саме до 31.12.2017 свідчить про продовження строку виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару, оскільки відсутні підстави ототожнювати строк дії Контакту (дату) із строком (терміном) виконання постачальником (продавцем) обов'язку повернути суму попередньої оплати.
Вищевказана правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Судові витрати.
Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "24" березня 2021 р.
Суддя Є.М. Жиляєв