33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
про відкриття провадження у справі про банкрутство
"23" березня 2021 р. Справа № 910/18376/20
Господарський суд Рівненської області у складі судді Торчинюк В.Г. за участі секретаря судового засідання Рижої А.В., розглянувши матеріали заяви Приватного акціонерного товариства "F&C REALTY"
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "АПОГЕЙ" (ідентифікаційний код 31604142)
про відкриття провадження у справі про банкрутство
У судовому засіданні брали участь:
від заявника - Мороз І. М., (Ордер серія АІ № 1092965 від 01.03.21 року);
від боржника - Новак І.В. (Ордер серія ВК № 1015134 від 16.02.21 року).
Заявник звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, оскільки останній неспроможний сплатити борг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 прийнято заяву до розгляду та призначено підготовче засідання суду на 15.12.2020.
15.12.2020 Господарський суд міста Києва ухвалив відкласти підготовче засідання на 24.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 грудня 2020 року заяву Приватного акціонерного товариства "F&C REALTY" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПОГЕЙ" (ідентифікаційний код 20021369) про відкриття провадження у справі про банкрутство передано за підсудністю до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 січня 2021 року прийнято до розгляду заяву приватного акціонерного товариства "F&C REALTY" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АПОГЕЙ", розгляд якої призначено на 16 лютого 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 лютого 2021 року розгляд справи відкладено на 02 березня 2021 року.
02 березня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на заяву про відкриття банкрутства боржника, в якому ТОВ "АПОГЕЙ" просить відмовити у відкритті провадження про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 березня 2021 року розгляд справи відкладено на 23 березня 2021 року.
В судовому засіданні 23 березня 2021 року представник заявника підтримав подану заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Апогей", в свою чергу представник боржника в судовому засіданні 23 березня 2021 року заперечив проти відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Апогей".
Розглядаючи зазначені вимоги, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, як зазначено в преамбулі, встановлюються нормами КУзПБ, який введено в дію з 21.10.2019.
Відповідно до частини другої, третьою статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 16617 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України).
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Положення статті 1 КУзПБ визначають, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Частинами першою, другою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.
Відповідно до частини першої - п'ятої статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Суд зазначає, системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у пункті 68 постанови від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, пункті 48 постанови від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19).
Розглянувши у підготовчому засіданні подані документи та дослідивши докази, суд вбачає наступне.
22 жовтня 2018 року між Приватним акціонерним товариством "F&C REALTY" (надалі - позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Апогей" (надалі - Позичальник) укладено договір безпроцентної поворотної позики № 6, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позикодавець передає Позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у пункті 3.1. цього договору на безвідсотковій поворотній основі, а позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у визначений цим Договором строк (пункт 3.1. договору).
Згідно пункту 3.1. Договору суми позики за Договором становить 6 000 000 (шість мільйонів) грн. 00 коп. Без ПДВ.
У відповідності до пунктів 4.1., 4.2., 4.3. Договору позика передається у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Позичальника. Позика перераховується Позикодавцем згідно листа Позичальника в строк до 31 грудня 2018 року включно. Позика вважається переданою Позичальникові в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника.
Позика надається Позичальнику на строк до 25 березня 2019 року включно (пункт 5.1. договору). Позика може повернутися Позичальником частинами але не пізніше, ніж останній день строку, зазначений в пункті 5.1. (пункт 5.2. Договору).
За пунктом 10.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту надання Позикодавцем першої частини суми позики Позичальнику і діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором.
ТОВ "Апогей" листом від №01-10 від 22.10.2018 року повідомило про надання фінансової допомоги в розмірі 6 000 000 грн. 00 коп.
Згідно платіжного доручення від 22 жовтня 2018 року № 2145 ПАТ "F&C REALTY" перерахувало для Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей" 6 000 000 грн. 00 коп.
25 березня 2019 року між Приватним акціонерним товариством "F&C REALTY" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Апогей" укладено додаткову угоду № 1 до договору безпроцентної поворотної допомоги від 22 жовтня 2018 року № 6, яким внесли зміни в пункт 5.1. договору, зокрема - Позичальник зобов'язується повернути отриману фінансову допомогу визначену пунктом 3.1. даного Договору за вимогою Позикодавця, в термін не пізніше ніж через 7 (сім) календарних днів з моменту отримання вимоги про повернення позики (особисто в руки, поштою чи засобами електронного зв'язку), шляхом перерахування зазначених коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця. Вказаний в цьому пункті строк може бути продовжений або скорочений за згодою Сторін, шляхом оформлення та підписання Додаткової угоди до цього Договору.
24 січня 2020 року листом №24-01/20 ПАТ "F&C REALTY" вимогою повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Апогей" про повернення 4 000 000 грн. 00 коп., як позики.
Також, між Приватним акціонерним товариством "F&C REALTY" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Апогей" було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2018 року - 16.09.2020 року.
Отже, на підтвердження своїх посилань, звертаючись до суду про ініціювання процедури банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей", заявником подано суду наступні документи: копію договору № 6 від 22 жовтня 2018 року; копію Додаткової угоди до Договору № 6 від 25 березня 2019 року; копію листа від 22 жовтня 2018 року №01-10, копію платіжного доручення від 22 жовтня 2018 року № 2145 на суму 6 000 000 грн. 00 коп., копія акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2018 року - 16.09.2020 року, копія виписок по рахункам.
За наслідками дослідження описаних вище документів судом встановлено наступне.
Договір безпроцентної поворотної позики № 6 від 22 жовтня 2018 року та Додаткова угода до Договору № 6 від 25 березня 2019 року підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін. Вищевказаний договір та додаткова угода є чинними та обов'язковими до виконання.
Вбачається, на виконання умов договору 22 жовтня 2018 року Приватним акціонерним товариством "F&C REALTY" для Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей" перераховано грошові кошти в сумі 6 000 000 грн. 00 коп, що стверджується платіжним дорученням від 22 жовтня 2018 року № 2145, випискою по основним рахункам від 22 жовтня 2018 року та актом звірки взаємних розрахунків.
Отже, судом встановлено факт виконання Приватним акціонерним товариством "F&C REALTY" взятих на себе договірних зобов'язань по наданні грошових коштів в сумі 6 000 000 грн. 00 коп. відповідно до договору від 22 жовтня 2018 року № 6.
Як вбачається із матеріалів справи свої договірні зобов'язання по оплаті договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Апогей" не виконало належним чином.
Станом на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство борг за договором від 22 жовтня 2018 року № 6 складає 4 000 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, на які суд вказував вище (платіжне доручення, виписка по рахунку, акт звірки взаємних розрахунків).
Отже, судом встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей" перед Приватного акціонерного товариства "F&C REALTY" підтверджена належними та допустимими доказами долученими до матеріалів справи, не спростована боржником та складає 4 000 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 5 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство або відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 6 ст. 39 Кодексу суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, або якщо вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Зважаючи на викладене, за наслідками розгляду в підготовчому засіданні 23 березня 2021 року заяви Приватного акціонерного товариства "F&C REALTY" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей", суд не встановив підстав для відмови у відкритті провадження, перелічених у пункті 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14-ти днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов'язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Наразі, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази задоволення боржником у повному обсязі вимог кредитора, які містяться у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Зважаючи на викладене, за наслідками розгляду у підготовчому засіданні заяви про визнання боржника банкрутом, дослідивши надані матеріали, суд робить висновок, що вищевказані факти свідчать про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей".
Щодо заперечень, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Апогей" на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство, суд зазначає наступне.
На думку боржника, твердження заявника щодо розміру заборгованості та її існування є голослівними та свідчать про наявність спору про право, при цьому заявлена сума боргу є спірною та такою що не підтверджена належними та допустимими доказами.
Щодо тверджень про існування спору про право, суд звертає увагу на наступне.
Однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі, положення частини шостої статті 39 КУзПБ, визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права, який суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.
Суд зауважує, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Таким чином спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору про право.
Юридичні факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Отже, на дату проведення підготовчого засідання усі суперечності між кредитором та боржником з приводу їх прав та обов'язків мають бути ними усунені самостійно або вирішені в судовому порядку з ухваленням судового рішення. Вимоги ініціюючого кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили би прострочення виконання грошового зобов'язання боржника. У такому разі безспірність не слід обов'язково пов'язувати (ототожнювати), ставити в залежність, з наявністю судового рішення.
Варто зауважити, що частина шоста статті 39 КУзПБ згідно якої підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство є наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження жодним чином не визначає підставою для такої відмови існування рішень, які набрали законної сили, отже наявність остаточного рішення у цьому спорі не є обов'язковою. У цьому випадку достатнім є сам факт наявності спору про право, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19).
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище (висновок викладений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у пункті 71 постанови від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, пункті 51 постанови від 03.09.2020 у справі N 910/4658/20 та постанові від 16.09.2020 у справі № 911/593/20).
Отже, встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
Наведені вище твердження та висновки містяться в Постанові Верховного суду України від 15 жовтня 2020 року №922/1174/20.
Підсумовуючи наведене, вбачається, що суд не може формально підходити до визначення "спору про право", який не зводитися до заперечення боржником існування тих чи інших правовідносин, або до існування спору в суді між заявником та боржником.
Суд наголошує, у кожному конкретному випадку, судом досліджуються заперечення відповідача, зокрема чи такі ґрунтуються на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами, також у разі зазначення існування спору в іншому суді, або в межах іншої справи між заявником та боржником, чи у предметі спору таких, має місце спір про право який впливає або може вплинути на результати розгляду в межах справи про банкрутство.
Отже, наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника.
Щодо тверджень боржника, про те, що заявлена сума боргу є спірною та такою що не підтверджена належними та допустимими доказами, суд зазначає наступне.
Як вказувалося вище по тексту, на підтвердження боргу в розмірі 4 000 000 грн. 00 коп. заявником надано договір від 22 жовтня 2018 року безпроцентної поворотної позики № 6, додаткову угоду № 1 до зазначеного договору від 25 березня 2019 року, платіжне доручення, акт взаємних розрахунків, виписку по рахунках.
Суд наголошує, матеріали справи містять акт взаємних розрахунків підписаний уповноваженою особою та скріплений відтисками печаток сторін, виписку по рахунках, які свідчать про часткову оплату боржником наданої згідно договору позики.
Отже своїми діями, боржник ствердно ставився до зазначеного правочину та підтвердив його виконання.
Вбачається, ТОВ "Апогей" визнав договір від 22 жовтня 2018 року безпроцентної поворотної позики № 6, оплативши частково борг.
Крім того, про безпідставності, або ж спірність вимоги про сплату 4 000 000 грн. 00 коп., боржник міг надати листи відповіді на претензію, або ж повідомлення про помилковість перерахування коштів у розмірі 6 000 000 грн. 00 коп., однак матеріали справи таких доказів не містять.
Суд констатує, боржником отримано кошти в зазначених розмірах, однак не повернуті в повному розмірі, докази повернення не надані, до матеріалів справи не долучені.
Також боржником зазначено, що інших доказів окрім платіжного доручення матеріали справи не містять, як наслідок останній ставить під сумнів дійсність господарської операції щодо перерахування коштів в розмірі 6 000 000 грн. 00 коп.
Разом з тим, як зазначалося вище, матеріали справи містять підписаний боржником акт звірки взаєморозрахунків та виписку з банку, з яких додатково вбачається рух коштів між сторонами та додатково підтверджується факт дійсності операції, а також відсутність спору про право.
У відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, боржник зазначає про те, що директор ТОВ "Апогей" заперечує факт отримання вимоги.
Разом з тим, матеріалами справи спростовані такі твердження відповідача, оскільки заявником долучена належним чином завірена копія вимоги, на якій міститься підпис уповноваженої особи ТОВ "Апогей" з зазначенням дати та відтиском печатки.
Також судом враховано, що відповідачем не надано жодних доказів недійсності вищезазначеної вимоги, зокрема висновків експерта щодо підроблення або ж фальсифікації підпису та печатки на вимозі від 24 січня 2020 року №24-01/20.
Отже, боржник знав та мусив знати про наявну в нього заборгованість, а також про обов'язок повернення такої заборгованості, вимога була отримана боржником 24 січня 2020 року, отже обов'язок повернути заборгованість настав 01 лютого 2020 року.
Натомість, будь - яких належних та допустимих доказів матеріали справи не містять, боржником не вчинено жодних дій починаючи від 01 лютого 2020 року і до звернення заявника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство 23 листопада 2020 року, щодо заперечення заборгованості, або ж наявності спору.
Крім того, у відзиві на позовну заяву боржник вказує на ту обставину, що директор ТОВ "Апогей" не мав права підписувати договір та додаткову угоду від імені боржника.
Суд критично ставиться до таких тверджень боржника з огляду на наступне.
В підтвердження зазначеної обставини, відсутності повноважень у директора на підписання договорів, не долучено жодних доказів, зокрема Статуту ТОВ "Апогей", судових рішень, щодо визнання недійсними спірних договорів та щодо перевищення повноважень директором товариства, службові розслідування, перевірки, з цього приводу не проводились, у колишнього керівника боржника, який підписував вказані документи, пояснення не відібрані.
До того ж, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи, кошти були перераховані для боржника в жовтні 2018 року, частина коштів була повернута, обов'язок з оплати залишкової заборгованості в розмірі 4 000 000 грн. 00 коп. настав 01 лютого 2020 року, отже боржник знав або ж мусив знати про наявність заборгованості і відповідно мав достатньо часу щоб вчинити дії, зокрема визнати договори недійсними та дії директора незаконними.
Однак, матеріали справи не містять доказів вчинення зазначених вище дій боржником.
Також, боржник зазначає про невизначення заявником штрафної санкції передбаченої умовами договору, на думку останнього це свідчить про існування спору про право та ненадання поворотної безпроцентної позики взагалі.
Разом з тим, зазначені обставини свідчать про те, що штрафна санкція не є обов'язком заявника, а правом, заявник вправі на свій розсуд заявляти до стягнення штрафні санкції або ж не заявляти.
Підсумовуючи усе зазначене вище, суд констатує, що твердження боржника у відзиві на позовну заяву є надуманими та безпідставними, боржником не надано жодних документів на підтвердження зазначених обставин.
Як наслідок, твердження боржника про існування "спору про право" не знайшло свого документального підтвердження у матеріалах справи, усі посилання останнього зводяться до припущень та не підтверджуються жодними доказами і є надуманими та безпідставними.
Відтак, судом встановлено, що між заявником та боржником відсутній спір про право з вищезазначеного правочину.
Суд зазначає наступне, у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 905/2030/19 Верховний Суд дійшов наступного висновку: "у разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов'язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених Кодексом України з процедур банкрутства для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження."
Враховуючи те, що боржником не надано доказів погашення заборгованості, або ж можливості погашення заборгованості, вказаний факт свідчить про відсутність можливості боржника виконувати свої фінансові зобов'язання перед кредиторами.
Отже, зважаючи на вказані обставини, заявник (кредитор) з метою захисту свого порушеного права по оплаті договору № 6 від 22 жовтня 2018 року, правомірно звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки законодавством кредитору надано право вибору ефективно відновлювати свої порушені права в порядку позовного провадження, або через процедуру банкрутства.
З метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство на веб-порталі судової влади України.
Заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною першою статті 34, частиною другою статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.
Ініціюючий кредитор або боржник - фізична особа додає до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяву арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, про участь у справі, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 28 цього Кодексу.
Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), призначає арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, розпорядником майна або керуючим реструктуризацією.
До заяви Приватного акціонерного товариства "F&C REALTY" про відкриття провадження у справі про банкрутство додано заяву № б/н від 19 листопада 2020 року арбітражного керуючого Гуцал Т.М. (свідоцтво № 1035 від 03 червня 2013 року) про згоду на участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей".
Оскільки, кандидатуру арбітражного керуючого Гуцал Т.М., визначено заявником та останній надав згоду та усі необхідні документи, відтак, суд дійшов висновку призначити розпорядником майна Гуцал Т.М.
Частиною 8 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається про призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати.
Відповідно до частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу.
У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Суд вважає за необхідне встановити основну грошову винагороду розпоряднику майна у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень за рахунок коштів, авансованих боржником на депозитний рахунок Господарського суду Рівненської області.
Таким чином, встановивши факт загрози неплатоспроможності боржника, а також визначившись з кандидатурою арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна боржника, керуючись ст. ст. 28, 39 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Рівненської області, -
1. Відкрити провадження у справі № 910/18376/20 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей" (33013, Рівненська область, м. Рівне, вул. Кавказька, 9 -А, офіс 401, код ЄДРПОУ 31604142).
2. Визнати вимоги кредитора Приватного акціонерного товариства "F&C REALTY" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей" (33013, Рівненська область, м. Рівне, вул. Кавказька, 9 -А, офіс 401, код ЄДРПОУ 31604142) у розмірі 4 000 000 (чотири мільйони) грн. 00 коп.
3. Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;
- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
4. Ввести процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей" (33013, Рівненська область, м. Рівне, вул. Кавказька, 9 -А, офіс 401, код ЄДРПОУ 31604142) до "03" вересня 2021 р.
5. Розпорядником майна призначити Гуцал Тамару Михайлівну (свідоцтво № 1035 від 03 червня 2013 року, адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 29).
6. Встановити грошову винагороду розпоряднику майна арбітражному керуючому Гуцал Тамарі Михайлівні у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей" за рахунок коштів, авансованих на депозитний рахунок Господарського суду Рівненської області.
7. Вжити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.
8. З метою виявлення кредиторів, здійснити оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей" (33013, Рівненська область, м. Рівне, вул. Кавказька, 9 -А, офіс 401, код ЄДРПОУ 31604142) на офіційному веб-порталі судової влади України.
9. Встановити строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів до 04 травня 2021 року.
10. Встановити строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 11 травня 2021 року.
11. Проведення попереднього засідання суду призначити на "11" травня 2021 р. на 10:00 год., яке відбудеться в приміщенні господарського суду Рівненської області (за адресою 33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А) в залі судових засідань № 16.
12. Зобов'язати розпорядника майна боржника у наступному засіданні надати cуду звіт про поведену роботу.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.
Суддя В. Г. Торчинюк