номер провадження справи 9/179/20
15.03.2021 Справа № 908/2905/20
м.Запоріжжя
За позовом: Акціонерного товариства “ДТЕК Дніпровські електромережі” (49107, м.Дніпро, шосе Запорізьке, 22)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укренержи Імпекс” (69013, м.Запоріжжя, вул. Базова, 9)
про стягнення суми 871715, 91 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Швець Д.І.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “ДТЕК Дніпровські електромережі” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укренержи Імпекс”, про стягнення суми 871715, 91 грн., з яких: сума 558111,96 грн. - штраф та сума 313603,95 грн. - неустойка. У позовній заяві позивачем також заявлено про стягнення з відповідача судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, що за попереднім (орієнтовним) розрахунком становлять 100 000,00 гривень.
Ухвалою суду від 18.11.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2905/20, присвоєний номер провадження 9/179/20, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.12.2020. Ухвалою суду від 17.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на десять днів - до 28.01.2021, підготовче засідання відкладено на 19.01.2021. Ухвалою суду від 19.01.2021 продовжено строк підготовчого провадження на двадцять днів - до 17.02.2021, підготовче засідання відкладено на 11.02.2021. Ухвалою суду від 11.02.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.03.2021. Ухвалою суду від 03.03.2021 розгляд справи відкладено на 11.03.2021. В судовому засіданні 11.03.2021 оголошено перерву до 15.03.2021.
15.03.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які підтримані позивачем в повному обсязі та мотивовані наступним. Між АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та ТОВ «Укренержи Імпекс» було укладено Договір про закупівлю товару № 5352-ДнОЭ від 04.02.2019. Відповідно до п.5.1 договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 25.04.2019, строк поставки товару визначений протягом 150 календарних днів після відправлення письмової заявки Покупцем протягом дії договору. Поставка товару на склад Покупця здійснюється з обов'язковим попереднім узгодженням дня, часу і кількості товару, що поставляється, з Покупцем. Згідно умов Договору АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» 26.04.2019 направило на адресу відповідача заявку №18795/1001 на поставку 58 одиниць товару, який мав бути поставлений Покупцю не пізніше 22.09.2019. Товар за вказаною заявкою був поставлений з порушенням строку, визначеного договором. Так, відповідно до видаткових накладних №№ 13, 14 від 05.11.2019 поставлено 57 одиниць товару; відповідно до видаткової накладної № 16 від 18.12.2019 - 1 одиницю товару. У зв'язку простроченням поставки товару, позивачем на підставі п. 7.2 договору нараховано відповідачу штраф у розмірі 558111,96 грн. та неустойку в розмірі 313603,95 грн. Позов обґрунтовано ст.ст. 525, 526, 530, 549, 611, 627, 628, 887 ЦК України, ст.ст. 4, 173-175, 193 ГК України та умовами договору про закупівлю товару № 5352-ДнОЭ від 04.02.2019.
Відповідач виклав свої заперечення щодо позову у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. 26.04.2019 року електронною поштою відповідачем було отримано замовлення на поставку 58 одиниць товару. При цьому замовлення в оригіналі засобами поштового зв'язку не отримувалось. Не зважаючи на даний факт відповідачем було розміщене замовлення у свого постачальника - ДП «Сіменс Україна». Строк постачання товару - до 15 вересня 2019 року. 03 вересня 2019 року відповідачем було отримано повідомлення ДП «Сіменс Україна» від 02.09.2019 стосовно того, що в процесі виготовлення вводів виникла ситуація, пов'язана з не проходженням комплектуючих, що завод-виробник закуповує у сторонніх виробників, вхідного контролю. Через вказаний факт виробник повторно замовив ці комплектуючі, через що відбулася затримка виготовлення партії вводів. ДП «Сіменс Україна» гарантував постачання товару до 15 листопада 2019 року. Отримавши повідомлення від 03.09.2019 року відповідачем негайно було поінформовано підприємство позивача про ситуацію, що склалася, і позивачу було запропоновано укласти додаткову угоду до договору постачання, збільшивши термін постачання продукції до 15.11.2019 року. Вказана пропозиція була залишена позивачем без реагування. 05.11.2019 відповідачем було поставлено 57 із 58 одиниць замовленої продукції. 18.12.2019 було поставлено ще 1 одиницю продукції, яка не пройшла випробування на заводі виробника. 18 серпня 2020 року позивачем електронною поштою на адресу відповідача була направлена претензія про сплату на підставі п.7.2. договору 890895,09 гривень неустойки, яка складалася зі штрафу в розмірі 5% від суми договору та пені в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, починаючи з 11 календарного дня з дати прострочення. 03 вересня 2020 року позивачеві була надана відповідь, в якій вказувалось на те, що оскільки постачання товару сталось не з вини відповідача, затримка в постачанні не заподіяла позивачу збитків та враховуючи партнерські відносини між підприємствами та тривалу співпрацю позивачеві було запропоновано не звертатися до застосування штрафних санкції до ТОВ «Укренержи Імпекс». Відповідно до розрахунку позивачем нараховано до стягнення з відповідача штраф розмірі 558111,96 грн., який визначений як 5% від суми товару за заявкою з урахуванням ПДВ, тобто штраф нарахований навіть на суму податку на додану вартість. Крім того, позивач зазначив, що через прострочення поставки замовленого товару відповідачеві належить сплатити неустойку в розмірі 313603,95 грн. Тобто за теж саме порушення - несвоєчасну поставку того ж самого товару, з тих же підстав, окрім штрафу відповідачеві визначається ще й пеня, нарахована на ту ж саму суму товару з урахуванням ПДВ. Тобто пеня також як і штраф нараховується не лише на вартість товару, а навіть на суму податку на додану вартість. Відповідач вказав, що вважає заявлені позивачем штрафні санкції надмірно великими, такими, що не відповідають наслідкам порушення та з огляду на винятковість обставин, через які сталося порушення строку поставки, поведінку відповідача, вжиті ним заходи для дотримання строків поставки, в тому числі повідомлення іншої сторони про обставини, які не залежали від нього, та з урахуванням майнового стану відповідача, просив суд на підставі ст.233 ГК України зменшити розмір штрафних санкцій на 95%, а саме: з 871715,91 грн. - до 43585,80 грн. Також відповідач заперечив проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом справи та, за умови надання позивачем належного документального підтвердження цих витрат, просив задовольнити їх в розмірі не більше ніж 3000 грн.
30.12.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти доводів відповідача, в тому числі щодо зменшення розміру штрафних санкцій, заперечив, зазначив, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження його скрутного майнового стану. 28.01.2021 до суду від позивача надійшла заява про виправлення описки в позовній заяві, а саме - у найменуванні відповідача. Зазначив, що в позовній заяві мала місце орфографічна помилка при зазначенні найменування відповідача, просив вважати відповідачем у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренержи Імпекс».
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд
04.02.2019 між Акціонерним товариством “ДТЕК Дніпровські електромережі” (Покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренержи Імпекс» (Постачальник, відповідач у справі) був укладений договір № 5352-ДнОЭ (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю товар, зазначений у специфікації, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар, 2019 року виготовлення, в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією, наведеною у п.1.1 Договору.
У специфікації, зокрема, визначено найменування, кількість та ціну товару: ввід STARIP 172-800 Е=2 spez, кількість 33 шт., ціна за одиницю 163650,00 грн. без ПДВ; визначений також виробник товару (назва, місцезнаходження). В пункті 1.2 договору визначено що товар повинен бути новим.
25.04.2019 укладено додаткову угоду № 2 до Договору, згідно з якою сторони у зв'язку зі збільшенням об'єму закупівлі товару дійшли взаємної згоди, викласти пункти 1.1., 3.2, 5.1 Договору в новій редакції.
Внесено зміни до п.п. 1.1. Договору, шляхом викладення специфікацій в іншій редакції, згідно з якою обумовлено поставку товару: STARIP 172-800 Е=3 spez в кількості 58 шт., ціна за одиницю 160377,00 грн. без ПДВ, загальна ціна 11162239,20 грн. з урахуванням ПДВ 20%. Сума договору згідно з п. 3.2 в редакції вказаної додаткової угоди становить: 11162239,20 грн., в тому числі ПДВ 1860373,20 грн.
Відповідно до п. 5.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 25.04.2019, визначено строк поставки товару - протягом 150 календарних днів після відправлення письмової заявки покупцем протягом дії договору. Поставка товару на склад покупця здійснюється з обов'язковим попереднім узгодженням дня, товару, що поставляється, з Покупцем.
Заявка направляється Покупцем за допомогою технічних засобів зв'язку (факсом та/або електронний листом) Постачальнику по реквізитам, вказаним у п.2.12 та/або у розділі 14 цього Договору з обов'язковим наступним направленням рекомендованого письмового повідомлення кур'єрською поштою та/або поштовим відділенням зв'язку ПАТ «Укрпошта» (п.п. 5.1.1).
Письмова заявка, вказана у цьому Договорі вважається отриманою Постачальником на 5 (п'ятий) календарний день з дати реєстрації Покупцем рекомендованого листа у відділенні поштового зв'язку ПАТ «Укрпошта» та/або з дати реєстрації письмового повідомлення кур'єрською поштою або в день особистого вручення уповноваженому представнику Постачальника (п.п. 5.1.2).
Як свідчать матеріали справи, АТ “ДТЕК Дніпровські електромережі” направлено на адресу ТОВ «Укренержи Імпекс» заявку № 18795/1001 від 26.04.2019 на поставку товару згідно з договором № 5352-ДнОЭ від 04.02.2019 в кількості 58 штук. На підтвердження направлення даної заявки засобами поштового зв'язку позивачем надано в матеріали справи копії списку згрупованих поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля від 26.04.2019 та фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» від 26.04.2019.
ТОВ «Укренержи Імпекс» поставило позивачу обумовлений договором товар, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: за видатковими накладними № 13 та № 14 від 05.11.2019 поставлено товар в кількості 30 штук (на суму 4964689,80 грн., в т.ч. 827448,30 грн. ПДВ) та 27 штук (на суму 4468220,82 грн., в т.ч. 744703,47 грн. ПДВ) відповідно, за видатковою накладною № 16 від 18.12.2019 поставлено товар в кількості 1 штуки (на суму 156677,46 грн., в т.ч. 26112,91 грн. ПДВ).
05.11.2019 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 5352-ДнОЭ від 04.02.2019 відповідно до якої визначено, що товар за цим Договором поставлено 05.11.2019 у кількості 57 шт. загальною вартістю 9432910,62 грн. з ПДВ. 18.12.2019 укладено Додаткову угоду № 2, в якій визначено, що 18.12.2019 поставлено товару у кількості 1 шт. вартістю 156677,46 грн. з ПДВ.
Позивачем надано в матеріали справи копії платіжних доручень про оплату на користь ТОВ «Укренержи Імпекс» вартості товару (вводів) на підставі виставлених рахунків: № 23, № 24 від 05.11.2019, № 26 від 18.12.2019 (а.с. 40-57).
Відповідач надав в матеріали справи копію листа за вих. № 217 від 04.09.2019, в якому ТОВ «Укренержи Імпекс» повідомляло позивача про те, що згідно інформації від ДП «Сіменс Україна» партія комплектуючих, яка використовується для виготовлення вводів, не пройшла вхідний контроль на заводі-виробника, у зв'язку із чим з метою гарантування якості партії вводів, завод прийняв рішення про заміну комплектуючих та поставку вводів до 15.11.2019. Враховуючи наведені обставини, відповідач просив укласти додаткову угоду до договору № 5352-ДнОЭ від 04.02.2019, зі строками поставки продукції до 15.11.2019. До вказаного листа відповідачем було додано копію відповідного листа від ДП «Сіменс Україна» (а.с.80, 81).
До позовної заяви додано копію вимоги АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» від 18.08.2020 № 31125/1001, адресованої ТОВ «Укренержи Імпекс», за змістом якої позивач просив перерахувати на його рахунок суму штрафу та пені, нарахованих відповідачу на підставі п.7.2 договору за порушення строків поставки товару, який мав бути поставлений не пізніше 22.09.2019.
ТОВ «Укренержи Імпекс» у відповідь на вказану вимогу направлено лист вих. № 58 від 03.09.2020, в якому зазначило, що постачання вводів за договором № 5352-ДнОЭ від 04.02.2019, було здійснено з відтермінуванням у зв'язку із непередбачуваною ситуацією, а саме: не проходженням вхідного контролю партії комплектуючих, необхідних для виробництва вводів, та просило не застосовувати штрафні санкції. До вказаного листа відповідачем було додано копію листа виробника - ДП «Сіменс Україна» від 02.09.2019 (а.с. 22).
АТ “ДТЕК Дніпровські електромережі” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренержи Імпекс» суми 558111,96 грн. штрафу та суми 313603,95 грн. неустойки, нарахованих на підставі підпунктів 7.2.1, 7.2.2 пункту 7.2 договору, у зв'язку із простроченням поставки товару.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Відповідно до п.п. 6.3.1, 6.3.2 пункту 6.3 укладеного сторонами договору № 5352-ДнОЭ про закупівлю товару від 04.02.2019, постачальник зобов'язався: здійснити поставку товару у строки, встановлені цим Договором; здійснити поставку товару, якість, кількість асортимент та комплектність якого відповідає умовам, встановленим п. 1.1 та розділом 2 цього Договору.
Товар вважається поставленим Покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних (дата поставки товару) (п.5.5.).
Як встановлено у п. 5.12 Договору, зобов'язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження Покупця в місці призначення поставки, що вказане у п. 5.2 цього договору, в асортименті, кількості, у строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у специфікації (п.1.1) та Технічних вимогах з обов'язковим підписанням документів, зазначених в пункті 5.5 Договору.
Відповідно до п. 5.13 зобов'язання Постачальника здійснити поставку товару відповідно до вимог Договору, забезпечується оперативно-господарською санкцією. Під оперативно-господарською санкцією розуміється право Покупця отримати суму нарахованих штрафних санкцій, завданих невиконанням та/або неналежним виконанням цього Договору, збитків із сум, які підлягають виплаті Покупцю. Оперативно-господарська санкція застосовується до Постачальника після того, як він не сплатив у строк спрямований на його адресу розрахунок штрафних санкцій та/або збитків, згідно умов цього Договору. Про застосування оперативно-господарської санкції Покупець зобов'язаний письмово повідомити Постачальника.
Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
В силу приписів статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В пункті 7.1 Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання будь-якою з сторін прийнятих на себе за цим Договором зобов'язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі, відшкодовує збитки (витрати), сплачує штрафні санкції.
Згідно з п. 7.2 Договору у разі непоставки, недопоставки, поставки товару з порушенням строку, передбаченого у цьому Договорі, Постачальник перед Покупцем несе наступну відповідальність:
7.2.1. у випадку прострочення поставки (непоставки, недопоставки) товару в межах 10 (десяти) календарних днів Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 5% від суми цього Договору.
7.2.2. у випадку прострочення поставки (непоставки, недопоставки) товару понад 10 (десяти) календарних днів, Постачальник починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня додатково до штрафу передбаченому у п.п. 7.2.1 сплачує Покупцю неустойку у розмірі 0,1% від вартості непоставленого/недопоставленого товару та/або товару, поставленого з порушенням строків, за кожен день прострочення.
Як встановлено судом вище, позивач 26.04.2019 направив на адресу ТОВ «Укренержи Імпекс» заявку на поставку товару, тому враховуючи умови п. 5.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 25.04.2019, товар мав бути поставлений протягом 150 календарних днів після відправлення вказаної заявки.
Поставка товару була здійснена ТОВ «Укренержи Імпекс» за видатковими накладними № 13 та № 14 від 05.11.2019 та № 16 від 18.12.2019.
Отже мало місце прострочення поставки товару.
Позивачем нарахована відповідачу сума 313603,95 грн. неустойки за період прострочення поставки товару вартістю 9432910,62 грн. - з 04.10.2019 по 04.11.2019 та товару вартістю 156677,46 грн. за період прострочення з 04.10.2019 по 17.12.2019, а також сума 558111,96 грн. штрафу - 5% від суми договору, які заявлені ним до стягнення.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо строків поставки товару, суд вважає позовні вимоги доведеними та обґрунтованими, розрахунок здійснений позивачем правильно.
Щодо доводів відповідача стосовно неможливості притягнення двічі до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, суд зазначає про наступне.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню ( ч. 1 ст. 230 ГК України).
Розмір договірної штрафної санкції у договорі обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням ст. 549 ЦК України відповідає поняттю «пеня».
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.
Отже, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16.
З огляду на приписи ч. 4 ст. 236 ГПК України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшити розмір неустойки також передбачено частиною 3 статті 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З положень наведених норм випливає, що суду надано можливість пом'якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов'язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто, по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої ст. 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Підставою для зменшення розміру штрафних санкцій є співвідношення суми таких санкцій з сумою збитків.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, оскільки положеннями цивільного законодавства право суду щодо зменшення неустойки не обмежено встановленням певних обставин, а пов'язано із встановленням істотності цих обставин.
Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постановах від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 01.08.2019 у справі № 922/2772/18.
Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме: статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, у постановах від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19.
Суд зауважує, що наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може становити надмірний тягар для нього і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Також суд повинен встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, закон допускає виплату кредитору такої компенсації його витрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.
У даному випадку суд враховує наступне: - добросовісну поведінку відповідача та вжиття ним заходів щодо завчасного повідомлення позивача про наявність незалежних від відповідача обставин, що унеможливлюють виконання зобов'язання з поставки товару в кількості 58 одиниць в обумовлений договором строк, з пропозицією, при цьому, укласти додаткову угоду до договору № 5352-ДнОЭ про закупівлю товару від 04.02.2019 щодо продовження строків поставки до 15.11.2019; - здійснення поставки товару в кількості 57 одиниць вже 15.11.2019 (тобто менше ніж через два місяці, коли зобов'язання мало бути виконане) та 18.12.2019 (1 одиниці); - порушення з боку відповідача не завдало збитків позивачу (іншого позивачем суду не доведено); - скрутний матеріальний стан відповідача, що вбачається з фінансової звітності (балансу на 30.09.2020 та звіту про фінансові результати за 9 місяців 2020), копія якої була надана відповідачем до відзиву, поданого 18.12.2020. Так, у рядку 2350 в дужках відображений збиток в розмірі 1265,9 порівняно з аналогічним періодом попереднього року.
Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначене, в тому числі вжиття заходів до виконання зобов'язання та заходів щодо поставки товару належної якості, наявність незалежних від відповідача обставин, що унеможливили виконання зобов'язання у встановлені договором строки, ступінь його виконання (повне виконання мало місце протягом трьох місяців з дня коли зобов'язання мало бути виконане), наслідки порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, оцінивши у сукупності надані докази та зіставляючи майнові інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню на 75%. З огляду на що, розмір штрафу, який стягується судом з відповідача на користь позивача, складає 139527,99 грн., розмір неустойки (пені)- 78400,99 грн.
На підставі викладеного, позов задовольняється судом частково.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю.
В позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
В судовому засіданні 03.03.2021 представник позивача зазначив, що докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду у встановлений законом строк. У зв'язку із цим питання щодо розподілу судових втрат в цій частині судом не вирішувалось.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укренержи Імпекс” (69013, м.Запоріжжя, вул. Базова, 9, код ЄДРПОУ 39769104) на користь Акціонерного товариства “ДТЕК Дніпровські електромережі” (49107, м.Дніпро, шосе Запорізьке, 22, код ЄДРПОУ 23359034) суму 139 527 (сто тридцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 99 коп. штрафу, суму 78 400 (сімдесят вісім тисяч чотириста) грн. 99 коп. неустойки та суму 13075 (тринадцять тисяч сімдесят п'ять) грн. 74 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Повне рішення складено та підписано 25.03.2021.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С.Боєва