Рішення від 16.03.2021 по справі 908/22/21

номер провадження справи 12/12/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2021 Справа № 908/22/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

розглянувши матеріали справи № 908/22/21

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6)

до відповідача: Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)" (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32)

про стягнення 211530,27 грн.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 39/5-4402-20 від 23.12.2020 до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)" про стягнення основного боргу в сумі 121666,01 грн., пені в сумі 46541,51 грн., трьох процентів річних в сумі 16731,19 грн., інфляційних втрат в сумі 14800,10 грн., збитків в сумі 11791,46 грн. за договором постачання природного газу № 6610/18-ТЕ-13 від 11.10.2018, що разом складає 211530,27 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/22/21, присвоєно справі номер провадження 12/12/21, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався, про розгляд справи № 908/22/21 повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення останньому копії ухвали від 11.01.2021.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, враховуючи перебування судді Смірнова О.Г. у відрядженні в період з 09.03.2021 по 12.03.2021 та у відпустці 15.03.2021 рішення прийнято без його проголошення - 16.03.2021.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі Постачальник, та Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)", далі Споживач, був укладений договір постачання природного газу № 6610/18-ТЕ-13, далі Договір.

До вказаного договору між сторонами були підписані додаткові угоди № 1 від 26.10.2018, № 2 від 27.10.2018, № 3 від 05.11.2018, № 4 від 30.11.2018, № 5 від 15.03.2019, № 6 від 26.03.2019.

Згідно із п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 06.03.2019 ”Деякі питання акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” постановлено змінити тип публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з публічного на приватне та перейменувати його в акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”. Вказана постанова набрала чинності 20.03.2019.

Відповідно до додаткової угоди № 6 від 26.03.2019 сторони узгодили по тексту договору слова «Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", «ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" замінити словами «Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Додатковою угодою № 4 від 30.11.2018 сторони дійшли згоди викласти розділи 1-12 цього Договору в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1. - 1.3. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018) Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим Договоро.м може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України.

Згідно із п. 3.1., 3.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018) Постачальник передає Споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ. Постачання газу за цим Договором здійснюється Постачальником виключно за умови:

- підтвердження Споживачу номінації в порядку, передбаченому Кодексом ГТС, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, в редакції яка діяла станом на 27.07.2018;

- включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Умовами п. 3.8. - 3.11. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018) визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний Споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2. цього Договору. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем в той період (періоди), коли Споживач був включений до Реєстру Постачальника, що підтверджується Споживачем в акті приймання-передачі газу. Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом:

- завірену копію акту про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий період, складеного між Споживачем та оператором ГРМ (ГТС);

- інформацію за підписом уповноваженої особи Споживача стосовно:

1) фактично використаних у відповідному розрахунковому періоді обсягів природного газу (відповідно до пункту 3.8.1 цього Договору), з розбивкою цих обсягів природного газу за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим Договором). Цю розбивку Споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку Постачальника і приймається Постачальником як підтвердження фактично використаних Споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;

2) обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до Реєстру споживачів Постачальника (відповідно до п. 3.8.2 цього Договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим Договором). Цю розбивку Споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку Постачальника і приймається Постачальником як підтвердження фактично використаних Споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;

- підписані Споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно із цим Договором і з урахуванням пункту 3.8 цього Договору, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає Споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання Постачальником акта приймання-передачі природного газу Постачальник письмово повідомляє Споживача про причини такого не підписання акта. Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання Постачальником своїх зобов'язань за цим Договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.

Умовами п. 4.1. - 4.3. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018) визначено, що ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюються Постачальником. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м. газу становить 6235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість (ПДВ) - 20% - 7482,61 грн. Загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу.

Пунктом 5.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018) визначено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 10.3 цього Договору підписання будь-яких договорів (або інших документів) про організацію взаєморозрахунків з різниці в тарифах відповідно до механізму, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України (до 01.01.2019 - відповідно до постанови КМУ від 14.02.2018 № 110), а також підписання Споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсиді й населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором.

Підпунктом 6 п. 6.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018) передбачений обов'язок Споживача прийняти газ в кількості, зазначеній в п. 2.1. даного Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Згідно із п. 11.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018) договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Позивач в позові вказує, що відповідач оплату за переданий природний газ не здійснив та не виконав зобов'язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови п. 6.1. Договору (пункту 5.1. - в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018), у зв'язку з чим станом на дату подання позову розмір основного боргу становить 121666,01 грн.

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу за період з грудня 2018 по березень 2019, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору на загальну суму 802929,16 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами без зауважень та заперечень (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи), а саме:

- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 на суму 228601,28 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 на суму 263417,87 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2019 на суму 181026,83 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 на суму 129883,18 грн.

Докази у справі свідчать що відповідачем були здійснені часткові оплати боргу за Договором на загальну суму 569200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, а саме:

- 27.12.2018 здійснена оплата на суму 30000,00 грн. за листопад 2018;

- 21.02.2019 здійснена оплата на суму 100000,00 грн. за грудень 2018;

- 22.02.2019 здійснена оплата на суму 80000,00 грн. за грудень 2018;

- 14.03.2019 здійснена оплата на суму 40000,00 грн. за грудень 2018;

- 11.04.2019 здійснена оплата на суму 30000,00 грн.;

- 09.12.2019 здійснена оплата на суму 100000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за природн. газ. зг. дог. 4212/1920-ТЕ-13 від 03.10.2019»;

- 20.12.2019 здійснена оплата на суму 189200,00 грн.

До матеріалів справи позивач надав довідку про операції з ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)", в якій зазначено, що стосовно оплачених відповідачем коштів 09.12.2019 в сумі 100000,00 грн. було змінено призначення платежу: «оплата за природн. газ зг. дог. 4212/1920-ТЕ-13 від 03.10.2019» на «договір № 6610/18-ТЕ-13 від 11.10.2018 за грудень 2018» згідно листа № 4650/30-19 від 18.12.2019.

Разом з тим в матеріалах справи міститься лист відповідача № 10/660/8 від 19.12.2019, в якому останній повідомляє, що у зв'язку з помилкою у призначенні платежу в платіжному дорученні № 46 від 18.10.2019 на 150000,00 грн. призначення платежу вважати наступним: оплата за природний газ зг.дог.№ 6610/18-ТЕ-13 від 11.10.2018.

Таким чином, з урахуванням оплати, вказаної в листі відповідача № 10/660/8 від 19.12.2019, разом відповідачем було здійснено оплату за природний газ на суму 719200,00 грн.

Оскільки з боку відповідача мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, що спричинило звернення з позовом до суду, позивач просить суд стягнути з останнього пеню в сумі 46541,51 грн. за загальний період з 27.12.2018 по 25.10.2019, передбачену сторонами у п. 7.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 30.11.2018. Так, пунктом 7.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 30.11.2018 передбачено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України, позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 27.12.2018 по 30.11.2020 в сумі 16731,19 грн. та інфляційні втрати за загальний період з січня 2019 по жовтень 2020 в сумі 14800,10 грн.

Поряд з цим позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 11791,46 грн., завдані неналежним виконанням відповідачем п. 2.1. Договору на підставі п. 3.13. та 5.7. Договору.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір на постачання продукту, яким виступає природний газ. У Цивільному кодексі України 2003 року договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), а тому можливо керуватися вимогами про договір купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Тобто, положення про порядок оплати товару, ціни, спожитого природного газу потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. 655-697 ЦК України.

Втім, потрібно дотримуватися статті 55 ГК України, де зазначено, що сторонами договору поставки можуть бути лише суб'єкти господарювання. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - природного газу, зокрема договір постачання.

Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з тим, спеціальним законом, що регулює спірні відносини сторін на момент їх виникнення є Закон України “Про ринок природного газу” № 329-VIII від 09.04.2015.

Частиною 1 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу” (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами) визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу” (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами) права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу за період з грудня 2018 по березень 2019, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору на загальну суму 802929,16 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами без зауважень та заперечень (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи), а саме:

- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 на суму 228601,28 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 на суму 263417,87 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2019 на суму 181026,83 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 на суму 129883,18 грн.

Пунктом 5.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018) визначено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Докази у справі свідчать що відповідачем були здійснені часткові оплати боргу за Договором на загальну суму 569200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Разом з тим в матеріалах справи міститься лист відповідача № 10/660/8 від 19.12.2019, в якому останній повідомляє, що у зв'язку з помилкою у призначенні платежу в платіжному дорученні № 46 від 18.10.2019 на 150000,00 грн. призначення платежу вважати наступним: оплата за природний газ зг.дог.№ 6610/18-ТЕ-13 від 11.10.2018.

Таким чином, з урахуванням оплати, вказаної в листі відповідача № 10/660/8 від 19.12.2019, разом відповідачем було здійснено оплату за природний газ на суму 719200,00 грн.

Із вказаних часткових оплат боргу та призначення платежів вбачається, що відповідачем здійснювались оплати вартості природного газу, поставленого в листопаді 2018, а саме 27.12.2018 в сумі 30000,00 грн.

Разом з тим з розрахунку штрафних санкцій вбачається, що оплату, здійснену відповідачем 21.02.2019, позивач частково (в сумі 7936,85 грн.) зарахував в погашення боргу за листопад 2018.

При цьому за природний газ, поставлений в період з грудня 2018 по березень 2019, відповідач здійснив часткові оплати на загальну суму 681263,15 грн.

Отже, з урахуванням часткових оплат заборгованість відповідача за природний газ, поставлений в період з грудня 2018 по березень 2019, складає 121666,01 грн.

Втім, відповідач обов'язок з проведення оплати вартості поставленого природного газу в повному обсязі у строк, встановлений умовами п. 5.1. Договору не виконав у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 121666,01 грн.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором щодо не здійснення в повному обсязі оплати за поставлений природний газ, а також доведено порушення відповідачем строку оплати газу, встановленого умовами Договору, а наявність заборгованості в розмірі 121666,01 грн. підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат за спірний період. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)" про стягнення основного боргу в сумі 121666,01 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленого природного газу з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати вартості поставленого природного газу в сумі 46541,51 грн. за загальний період з 27.12.2018 по 25.10.2019 на підставі п. 7.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що за прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого природного газу за Договором позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 27.12.2018 по 30.11.2020 в сумі 16731,19 грн. та інфляційні втрати за загальний період з січня 2019 по жовтень 2020 в сумі 14800,10 грн.

Зі змісту розрахунку штрафних санкцій позивача вбачається, що пеня нарахована ним на заборгованість за газ, поставлений в період з листопада 2018 по березень 2019.

Здійснюючи нарахування штрафних санкцій зокрема на заборгованість за газ, поставлений у листопаді 2018, позивач не надав суду підписаний з відповідачем акт приймання-передачі природного газу за листопад 2018.

Згідно із п. 3.11., 3.9.3. Договору Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання Постачальником своїх зобов'язань за цим Договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді. У підписаних Споживачем примірниках актів приймання-передачі природного газу зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно із цим Договором і з урахуванням пункту 3.8 цього Договору, його фактична ціна та вартість.

Оскільки позивач не надав суду підписаний з відповідачем акт приймання-передачі природного газу за листопад 2018, в якому зазначається фактичний обсяг використаного газу та його вартість, відтак суд позбавлений можливості встановити вартість поставленого газу та розмір заборгованості за листопад 2018, а відтак і перевірити правильність нарахованої пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат за зобов'язаннями за листопад 2018.

Таким чином, позивач не довів суду розмір заборгованості за природний газ за листопад 2018, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат на заборгованість за листопад 2018 не підлягають задоволенню.

Дослідивши розрахунки пені та трьох процентів річних на заборгованість за природний газ, поставлений з грудня 2018 по березень 2019, суд дійшов висновку, що вони здійснені у відповідності до умов п. 7.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018) та вимог чинного законодавства України.

За таких обставин позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)" про стягнення пені та трьох процентів річних підлягають задоволенню частково, а саме пеня в сумі 46355,20 грн., три проценти річних в сумі 16694,66 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат суд дійшов висновку про здійснення їх перерахунку у зв'язку нарахуванням позивачем інфляційних витрат в більшому розмірі.

Інфляційні витрати розраховані судом наступним чином:

1) за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2018, строк оплати за яким настав 25.01.2019, прострочка виникла з 26.01.2019, враховуючи часткові оплати відповідачем боргу 21.02.2019 в сумі 100000,00 грн. (з яких в оплату боргу за грудень 2018 врахована сума 92063,15 грн.), 22.02.2019 в сумі 80000,00 грн., 14.03.2019 в сумі 40000,00 грн., 11.04.2019 в сумі 30000,00 грн. (з яких в оплату боргу за грудень 2018 врахована сума 16538,13 грн.)

- за лютий 2019 від залишку боргу 56538,13 грн. інфляційні витрати складають 282,69 грн.;

- за березень 2019 від залишку боргу 16538,13 грн. інфляційні витрати складають 148,84 грн.;

2) за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2019, строк оплати за яким настав 25.02.2019, прострочка виникла з 26.02.2019, враховуючи часткові оплати відповідачем боргу 11.04.2020 в сумі 30000,00 грн. (з яких в оплату боргу за січень 2019 врахована сума 13461,87 грн.), 09.12.2019 в сумі 100000,00 грн., 20.12.2019 в сумі 189200,00 грн., 20.12.2019 в сумі 150000,00 грн. (з яких в оплату боргу за січень 2019 врахована сума 149956,00 грн.)

- за березень 2019 від боргу 263417,87 грн. інфляційні витрати складають 2370,76 грн.;

- за період з квітня 2019 по листопад 2019 від залишку боргу 249956,00 грн. інфляційні витрати складають 4499,62 грн.;

3) за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2019, строк оплати за яким настав 25.03.2019, прострочка виникла з 26.03.2019, враховуючи часткову оплату боргу 20.12.2019

- за період з квітня 2019 по листопад 2019 від суми боргу 181026,83 грн. інфляційні витрати складають 3258,78 грн.;

4) за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2019, строк оплати за яким настав 25.04.2019, прострочка виникла з 26.04.2019, враховуючи часткову оплату боргу 20.12.2019

- за період з травня 2019 по листопад 2019 від суми боргу 129883,18 грн. інфляційні витрати складають 1028,99 грн.;

- за період з грудня 2019 по жовтень 2020 від залишку боргу 121666,01 грн. інфляційні витрати складають 3059,92 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума інфляційних витрат за прострочення оплати природного газу становить 14649,60 грн.

За таких обставин позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)" про стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню частково в сумі 14649,60 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 11791,46 грн. на підставі п. 3.13. та п. 5.7. Договору.

Відповідно до п. 11.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018), пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2, п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. 3 підп.2) п.6.4 цього договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні Постачальника, яке направляється на електронну адресу Споживача, зазначену в п. 12 цього Договору та розміщується на офіційному сайті Постачальника.

В матеріалах справи міститься повідомлення вих. № 26-1097/1.17-19 від 20.02.2019, яким позивач інформував відповідача про те, що з 01.03.2019 у правовідносинах між позивачем та відповідачем за договором застосовуються пункти 2.3. 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 договору; та не застосовуються пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п. 6.4 договору.

Відповідно до п. 3.13. Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 30.11.2018) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 договору), Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7. договору.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили планові обсяги постачання природного газу по кожному з місяців окремо. Згідно вказаного пункту договору, обсяг газу встановлений у т.ч. по місяцях (розрахункові періоди).

Положенням п. 2.2. Договору сторони встановили, що Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені п. 2.1. цього Договору повністю покривають потреби Споживача у відповідних розрахункових періодах.

Крім того, пунктом 2.4. Договору передбачено, що перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися за ініціативою Споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС).

Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.8. Договору).

Згідно із п. 3.8.1. Договору Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний Споживачем у відповідному розрахунковому періоді.

Положення договору узгоджуються з положеннями п. 1 Розділу VIІ Правил постачання природного газу (далі Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (із змінами), щодо відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику.

Відповідно до п. 10 розділу 2 Правил споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VIІ цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VIІ цих Правил.

Пунктом 1 Розділу 7 Правил передбачено порядок розрахунку розміру збитків.

Таким чином, спеціальним нормативним актом врегульовані відносини між постачальником та покупцем природного газу її тому числі щодо стягнений збитків, як компенсації вартості різниці між підтвердженим та фактично спожитим обсягом природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є встановлене договором або законом відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Умовами п. 3.13. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018) визначено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього Договору), Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7. цього Договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:

- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф - Vп) х Ц х К,

де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Постачальником Споживачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;

Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1. цього Договору;

Ц - ціна природного газу за цим Договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Пунктом 5.7. Договору передбачено, що відшкодування Постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13. цього Договору, здійснюється наступним чином:

- Постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо Споживач порушив пункт 3.9. цього Договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб. м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1. цього Договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього Договору;

- Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає Споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- Споживач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензії зобов'язаний відшкодувати Постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі якщо протягом зазначеного строку Споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) Постачальнику збитки, Споживач несе відповідальність перед Постачальником на загальних умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до підпункту 8 пункту 6.2. Договору Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 цього Договору.

Згідно із п. 6.3. Договору Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення Споживачем умов п. 2.1 цього Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних Споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Відповідно до пункту 2.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018) Постачальник передає Споживачу у березні 2019 замовлений обсяг природного газу в кількості 40,0 тис.куб.м., а в квітні 2019 в кількості 30,0 тим. куб.м.

Актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 сторони погодили обсяг фактично переданого природного газу, який складає 17,358 тис.куб.м.

Відтак, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ в обсязі, меншому на 22,642 тис.куб.м. (56,61%), ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1 Договору.

Разом з тим позивач в позовній заяві вказує, що у квітні 2019 відповідач спожив природний газ в обсязі 0 тис.куб.м.

Докази, які свідчать про споживання відповідачем у квітні 2019 природного газу за Договором (акт приймання-передачі природного газу за квітень 2019) сторонами до матеріалів справи не надані та в матеріалах справи відсутні.

Твердження позивача про споживання відповідачем у квітні 2019 природного газу в обсязі 0 тис.куб.м. відповідачем не спростовані.

Таким чином, відповідач в квітні 2019 фактично спожив природний газ в обсязі, меншому на 30,0 тис.куб.м. (100%), ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1 Договору.

Матеріали справи свідчать, що 20.05.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено акт-претензію за вих. № 26-1319-19 від 16.05.2019, в якій позивач вимагав відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13. та 5.7. Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 60991,65 грн. за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за договором згідно детального розрахунку. Факт надіслання відповідачу акта-претензії підтверджується копією опису вкладення від 20.05.2019.

Відповідач отримав вказаний акт-претензію 24.05.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом № 26-4059-19 від 25.11.2019 позивач повідомив відповідача щодо перерахунку збитків за актом-претензією № 26-1319-19 від 16.05.2019 та зазначив, що сума збитків за березень 2019, що підлягає сплаті, складає 5180,11 грн.

Матеріали справи свідчать, що 19.06.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено акт-претензію за вих. № 26-1999-19 від 11.06.2019, в якій позивач вимагав відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13. та 5.7. Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 78567,41 грн. за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 природного газу за договором згідно детального розрахунку. Факт надіслання відповідачу акта-претензії підтверджується копією опису вкладення від 19.06.2019.

Відповідач отримав вказаний акт-претензію 27.06.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом № 26-4057-19 від 25.11.2019 позивач повідомив відповідача щодо перерахунку збитків за актом-претензією № 26-1999-19 від 11.06.2019 та зазначив, що сума збитків за квітень 2019, що підлягає сплаті, складає 6611,35 грн.

Станом на час розгляду справи № 908/22/21 збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.

Дослідивши та перевіривши розрахунок збитків, здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що він виконаний у відповідності з умовами укладеного Договору.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)" про стягнення збитків в сумі 11791,46 грн., передбачених Договором, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 4 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)" (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32, ідентифікаційний код 08680106) на користь:

- Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг в сумі 121666 (сто двадцять одна тисяча шістсот шістдесят шість) грн. 01 коп., пеню в сумі 46355 (сорок шість тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 20 коп., три проценти річних в сумі 16694 (шістнадцять тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 66 коп., інфляційні витрати в сумі 14649 (чотирнадцять тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 60 коп., збитки в сумі 11791 (одинадцять тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 46 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 3167 (три тисячі сто шістдесят сім) грн. 35 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)" відмовити.

Враховуючи перебування судді Смірнова О.Г. у відрядженні в період з 09.03.2021 по 12.03.2021 та у відпустці 15.03.2021 повне рішення оформлено і підписано 22.03.2021 року.

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.