ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 березня 2021 року м. Київ №640/31401/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням пільгового стажу роботи за період з 01.12.1989 р. по 30.06.2008 р. в районі Крайньої Півночі з урахуванням кратності стажу, а також заробітної плати, зазначених в довідках від 21.08.2018 року №01/1/1/1698 та від 15.03.2019 року № 102, починаючи з 04.09.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням пільгового стажу роботи зі період з 01.12.1989 р. по 30.06.2008 р. в районі Крайньої Півночі з урахуванням кратності стажу, а також заробітної плати, зазначених в довідках від 21.08.2018 року № 01/1/1/1698 та від 15.03.2019 року № 102, починаючи з 04.09.2020 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що працювала у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, а саме в Магаданській області на різних посадах у період з 01 грудня 1989 року по 30 червня 2008 року, що підтверджується записами у трудовій книжці та архівними довідками. А тому, на думку позивача, має право на пільгове обчислення страхового стажу із застосуванням коефіцієнту. Однак відповідач при призначенні пенсії протиправно відмовив у зарахуванні спірного періоду роботи з 01 грудня 1989 року по 30 червня 2008 року у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі до страхового стажу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки позивачем усупереч пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» не надано строкових трудових договорів про роботу у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі та доказів користування пільгами, передбаченими законодавством. Тому й відсутні підстави для обрахунку пенсії виключно за вказаний період.
Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому заперечив проти висновків, викладених у відзиві, посилаючись при цьому на позицію Верховного Суду, та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України НОМЕР_1 .
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 зазначено, що 01 грудня 1989 року позивач прийнята вихователькою, наказ 132-н від 01 грудня 1989 року, у район Крайньої Півночі; 30 червня 2008 року позивача звільнено у зв'язку з виїздом за межі району, наказ №22-н від 03 червня 2008 року.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до довідок та архівних довідок Акціонерного товариства «Газпромнефть-Ноябрьскенфтегаз», Муніципального автономного дошкільного навчального закладу «Колобок» від 15 березня 2019 року №102, від 21 серпня 2019 року №01/1/1/1699 підтверджується робота позивача за період з 01 грудня 1989 року по 03 червня 2008 року в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах.
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням періоду роботи з 01 грудня 1989 року по 03 червня 2008 року в районі Крайньої Півночі та просила врахувати отриману заробітну плату за цей період.
Однак Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 06 жовтня 2020 року №2600-0306-8/141477 відмовлено позивачу у проведенні перерахунку з урахуванням періоду роботи з 01 грудня 1989 року по 03 червня 2008 року в районі Крайньої Півночі та врахування отриманої заробітної плати за цей період, оскільки позивачем не надано письмові трудові договори про період роботи в районі Крайньої Півночі.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 5 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими нормативно-правовими актами.
Цим же пунктом передбачено тимчасово, до ухвалення відповідного закону, період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген, зараховувати до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним до 01 січня 1991 року.
Згідно з пунктом «д» статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 10 лютого 1960 року працівникам, що переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надається додатково пільга зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при численні стажу, що надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.
Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, встановлено указами Президії Верховної Ради СРСР від 01 серпня 1945 року «Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі», від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР № 148 від 10 лютого 1960 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).
Підпунктом «д» пункту 5 зазначеного Указу передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
З аналізу наведених норм вбачається, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 27 жовтня 2015 року у справі № 338/1079/14-а, від 02 грудня 2015 року у справі № 338/357/15-а та Верховного Суд від 07 червня 2018 року у справі №173/637/17, від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 25 вересня 2018 року у справа № 554/1723/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 263/13671/16-а, від 30 липня 2019 року у справі № 287/15/17-а, від 15 листопада 2019 року у справі №348/2141/16-а, від 18 березня 2020 року у справі №345/1785/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зі змісту роздруківки страхового стажу позивача від 07 травня 2020 року вбачається, що період роботи останньої з 01 грудня 1989 року до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі було зараховано при обчисленні стажу позивача в одинарному розмірі.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що до матеріалів пенсійної справи позивачем долучені, зокрема, довідка та архівна довідка Акціонерного товариства «Газпромнефть-Ноябрьскенфтегаз», Муніципального автономного дошкільного навчального закладу «Колобок» від 15 березня 2019 року №102, від 21 серпня 2019 року №01/1/1/1699, які підтверджують роботу позивача за період з 01 грудня 1989 року по 03 червня 2008 року в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, а також із зазначенням пільг, якими користується позивач відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
За наведених обставин суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про відсутність правових підстав для пільгового обчислення страхового стажу періодів роботи з 01 грудня 1989 року до 01 січня 1991 року позивачу у місцевості, прирівняній до районів Крайньої півночі з огляду на відсутність договорів або документів, що підтверджують право на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Таким чином на підставі викладеного вище судом встановлено, що на позивача, який працював на постійній основі в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтею 14 Указу від 10 лютого 1960 року, та додаткові пільги, передбачені статтею 5, зокрема, зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком.
Отже, враховуючи відомості трудової книжки та архівних довідок, що підтверджують отримання пільг під час роботи позивача в районі Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, суд погоджується з доводами позивача про наявність правових підстав для зарахування до трудового стажу спірних періодів з 01 грудня 1989 року до 01 січня 1991 року у пільговому обчисленні кожний рік роботи - за один рік і шість місяців.
В той же час, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача зарахувати позивачеві до загального стажу період роботи з 01 січня 1991 року по 30 червня 2008 року з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців страхового стажу, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Тимчасової угоди від 15 січня 1993 року між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення (далі - Тимчасова угода) громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.
Згідно зі статтею 3 Тимчасової угоди при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01 січня 1991 року У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).
Таким чином, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.
З аналізу вищевикладеного, можна дійти висновку, що лише за умови якщо особа, яка набула у відповідній місцевості певний стаж, використала своє право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 1 Тимчасової угоди компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01 січня 1991 року, що реалізується шляхом звернення громадян України до органів Пенсійного фонду за місцем проживання із заявою, документами, що засвідчують особу, про підтвердження стажу роботи на території іншої держави, на підставі яких спеціалістами органу Пенсійного фонду заповнюються так звані «формуляри зв'язку», які відправляються до Пенсійного фонду України з подальшим надсиланням до компетентного органу відповідної держави, який розглядає пакет документів та у випадку позитивного вирішення питання та призначення частини пенсії виплачує її особі через банківську установу.
Разом з тим, доказів того, що позивач отримує пенсію відповідно до статті 1 Тимчасової угоди та зверталася до пенсійного органу у вищенаведеному порядку (із заповненням формулярів зв'язку) суду не надано, а в матеріалах справи такі докази відсутні, а тому у цій частині право позивача відповідачем ще не порушено, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача зарахувати позивачеві до загального стажу період роботи з 02 січня 1991 року по 30 червня 2008 року з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців страхового стажу є передчасними та не підлягають задоволенню згідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що підлягають захисту лише порушені права, свободи та інтереси фізичних осіб з боку суб'єктів владних повноважень.
Окрім того, слід зазначити, що згідно статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється відповідно до законодавства тієї держави, на території якої вони проживають.
Разом з тим, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за період роботи з 02 січня 1991 року по 30 червня 2008 року (спірний період).
У зв'язку з вищевикладеним, у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача у вказаній частині.
За викладених обставин суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням пільгового стажу роботи за період з 01 грудня 1989 року по 01 січня 1991 року в районі Крайньої Півночі з урахуванням кратності стажу, а також заробітної плати, зазначених в довідках від 21 серпня 2018 року № 01/1/1/1698 та від 15 березня 2019 року №102, починаючи з 04 вересня 2020 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням пільгового стажу роботи зі період з 01 грудня 1989 року по 01 січня 1991 року в районі Крайньої Півночі з урахуванням кратності стажу, а також заробітної плати, зазначених в довідках від 21 серпня 2018 року № 01/1/1/1698 та від 15 березня 2019 року № 102, починаючи з 04 вересня 2020 року.
4. В решті позовні вимоги залишити без задоволення.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України а м. Києві (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 420,40 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко