ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
24 березня 2021 року №826/7040/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Коваленко О.В., Державна фіскальна служба України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач-1), Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач-2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Коваленко О.В., Державна фіскальна служба України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача-1 від 14.12.2016 р. №0020571306, відповідача-2 від 09.03.2017 р. №0000191306 та №0000201306 (далі - оскаржувані податкові повідомлення-рішення).
Ухвалою суду від 16.06.2017 р. відкрито провадження в адміністративній справі №826/7040/17 (далі - справа).
У подальшому, ухвалою суду від 23.10.2017 р. зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №826/6012/17.
Ухвалою суду від 29.09.2020 р. поновлено провадження у справі, подальший розгляд якої вирішено продовжувати у порядку загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 26.01.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
У подальшому, судом встановлено, що відповідача-1 як юридичну особу припинено, правонаступником якого є відповідач-2.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
З 17 по 23 листопада 2016 року відповідачем-1 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., за результатами якої відповідачем складено акт №491/26-57-13-06/265831 від 24.11.2016 р. (далі - Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог:
- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1, п. 179.2 ст. 179 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - ОСОБА_1 не подано до відповідача-1 декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік;
- абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України - ОСОБА_1 не задекларовано дохід у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором у 2015 році, у розмірі 1447955,72 грн., відповідно занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у загальній сумі 288982,14 грн.;
- пп. 1.2, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України - ОСОБА_1 занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2015 рік в розмірі 21719,34 грн. з отриманого доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором.
На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем 14.12.2016 р. прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0020571306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) у розмірі 170,00 грн.;
- №0020581306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 361227,67 грн., з яких 288982,14 грн. - за податковими зобов'язаннями, та 72245,53 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №0020561306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 27149,17 грн., з яких 21719,34 грн. - за податковими зобов'язаннями, та 5429,83 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
При цьому, за результатами адміністративного (досудового) оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень відповідач-2 рішенням від 03.03.2017 р. №1529/К/26-15-10-02-16 скасував податкові повідомлення-рішення відповідача-1 від 14.12.2016 р. №0020581306 в частині грошового зобов'язання на суму 152,25 грн. (основний платіж 121,80 грн., штрафні санкції - 30,45 грн.), №0020561306 в частині грошового зобов'язання на суму 11,41 грн. (основний платіж - 9,13 грн., штрафні санкції - 2,28 грн.), а також залишено без змін податкове повідомлення-рішення відповідача-1 від 14.12.2016 р. №0020571306.
Так, відповідачем-2 09.03.2017 р. на підставі Акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0000191306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 361075,42 грн., з яких 288860,34 грн. - за податковими зобов'язаннями, та 72215,08 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №0000201306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 27137,76 грн., з яких 21710,21 грн. - за податковими зобов'язаннями, та 5427,55 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатами адміністративного (досудового) оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 26.04.2017 р. №5796/К/99-99-11-02-01-14 залишено без змін податкові повідомлення-рішення відповідача-1 від 14.12.2016 р. №0020571306, відповідача-2 від 09.03.2017 р. №0000191306, №0000201306 та рішення відповідача-2 від 03.03.2017 р. №1529/К/26-15-10-02-16.
У контексті викладеного суд зазначає наступне.
З Акту перевірки вбачається, що його висновки ґрунтуються на тому, що позивачем в 2015 році отримано дохід у розмірі 1447955,72 грн., у вигляді додаткового блага, а саме, сума боргу позивача за Кредитним договором від 14.12.2007 р. №014/3949/2/07876 перед ПАТ "Фідобанк" анульована кредитором.
Судом встановлено, що 14.12.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та позивачем укладено кредитний договір №014/3949/2/07876 в сумі 170000 доларів США. Забезпеченням цього договору є двокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1 .
На виконання умов кредитного договору 14.12.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та позивачем укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно квартира за адресою АДРЕСА_1 . Заставна вартість предмета іпотеки визначено в сумі 1078766 грн.
23.01.2015 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Фідобанк», який є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «ЕРСТЕ БАНК» укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя. За умовами даного договору іпотекодавець ОСОБА_1 передає в рахунок виконання зобов'язання, що забезпечується договором іпотеки, а іпотекодержатель приймає право власності на належне іпотекодавцю нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_1 (п.1). Укладення цього договору припиняє зобов'язання позичальника (позивача) за кредитним договором в повному обсязі та свідчить, що будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання ним основного зобов'язання за кредитним договором, є недійсними.
При цьому, згідно наявної в матеріалах справи копії листа ПАТ "Фідобанк" від 30.11.2015 р. №10-1-4/3253 ОСОБА_1 повідомлено про анулювання боргу за Кредитним договором від 14.12.2007 р. №014/3949/2/07876 на загальну суму 1915050,76 грн.
Згідно з п.п. 179.1, 179.2 ст. 179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу; зазначені у пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу, крім випадків, коли декларування таких доходів прямо передбачено відповідними нормами цього розділу.
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2015), до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту, є цивільно-правовими відносинами та регулюються актами цивільного законодавства України.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Відсутність в підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самостійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.
Зокрема, згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.
Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" від 09.04.2015 №321-VIII (набрав чинності 07.05.2015), яким підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України доповнений абзацом другим, у відповідності до якого сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2015 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Фідобанк», який є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «ЕРСТЕ БАНК», було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Таким чином, посилання відповідачів на анулювання (прощення) суми боргу за Кредитним договором від 14.12.2007 р. №014/3949/2/07876, укладеним позивачем з ВАТ «Ерсте Банк», не відповідає дійсності, оскільки звільнення боржника від його обов'язків, як це передбачено ст. 605 ЦК України не відбулося.
Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд прийшов до висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачами прийнято протиправно, тому вони підлягають скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Коваленко О.В., Державна фіскальна служба України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 3883,83 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Коваленко О.В. (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 10; код ЄДРПОУ 14351016), Державна фіскальна служба України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14.12.2016 р. №0020571306, Головного управління ДФС у м. Києві від 09.03.2017 р. №0000191306 та №0000201306.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 3883,83 грн. (три тисячі вісімсот вісімдесят три гривні вісімдесят три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко