25 березня 2021 року Чернігів Справа № 620/96/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - ГУ ПФУ, відповідач) про визнання протиправними дій щодо проведення перерахунку та зменшення розміру пенсії позивачу з 01.01.2018 та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2018 відповідно до статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням окладу за посадою, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати підвищення) та премій в розмірах, визначених постановою №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що додаткові види грошових виплат, які позивач отримував у період проходження військової служби, з яких сплачені усі обов'язкові податки та платежі, а також які до 01.01.2018 враховувались при обчисленні та попередніх перерахунках пенсії, до перерахунку пенсії з 01.01.2018 не ввійшли, тобто відповідачем з незрозумілих причин вони зовсім не враховані. Вважає, що при перерахунку пенсії не допускається звуження змісту та обсягу соціальних гарантій. Позивач неодноразово звертався до відповідача щодо надання роз'яснень зі спірного питання, проте йому відмовлено. За таких обставин просить захистити його права в судовому порядку.
Ухвалою суду від 25.01.2021 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем надано суду відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, з огляду на те, що жодне рішення про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України і довідки про будь-які зміни грошового забезпечення від ГУ ПФУ не надходили. Отже, відсутні правові підстави для проведення позивачу перерахунку пенсії. Також зазначив, що позивачем порушено строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України.
Позивачем до суду подано відповідь на відзив в якому зазначив, що відповідачем у своєму відзиві не надано жодним обґрунтованих заперечень на позов, а тому просить задовольнити позов повністю.
Щодо доводів відповідача про застосування шестимісячного строку звернення до суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Тобто, чинне законодавство обмежує право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів певним строком. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно з частиною другою наведеної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років, обчисленої із застосуванням 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основним Законом також встановлено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки позивач оскаржує дії органу Пенсійного фонду в частині невиплати пенсії у відповідному розмірі, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
Також аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що не може застосовано шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з вимогами, пов'язаними з виплатою пенсії як складової конституційного права на соціальний захист.
За таких обставин, суд зазначає, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення не слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки це має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і у рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17 та від 19 червня 2018 року у справі №646/6250/17.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі "Мельник проти України" №23436/03).
У рішенні "Стагно проти Бельгії" Європейський Суд з прав людини дійшов до висновку, що при застосуванні законодавчого строку давності національні суди мають приймати до уваги конкретні обставини справи, таким чином, щоб обмеження на доступ до суду було пропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя (Stagno v. Belgium № 1062/07).
Отже, суд вважає помилковими доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі № 825/1019/18 з урахуванням ухвали суду про виправлення описки визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в здійсненні перерахунку ОСОБА_1 пенсії, виходячи з 65% грошового забезпечення, з урахуванням: грошової (матеріальної) допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за участь в АТО, разових премій, які ОСОБА_1 отримував перед звільненням з військової служби та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії виходячи з 65% грошового забезпечення з урахуванням: грошової (матеріальної) допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за участь в АТО, разових премій починаючи з 06.08.2017, згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2017 № 69/1783. Постановою Київського апеляційного окружного адміністративного суду від 12.06.2018 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 № 825/1019/18 залишено без змін (а.с.16-23).
На виконання рішення суду у справі № 825/1019/18 відповідач провів перерахунок пенсії, про що позивача повідомлено листом від 14.02.2020 № 60-100/З-02/-2500/20 (а.с.8-9). Так у вказаному листі відповідач вказав: « … середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення згідно із довідкою військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2017 № 69/1783 складає 3517 грн. 06 коп.;
-щомісячна додаткова грошова винагорода - 2631 грн 88 коп. (63165 грн 27 коп./24),
- грошова допомога на оздоровлення - 499 грн 77 коп. (11994 грн 39 коп./24),
- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 92 грн 23 коп. (2213 грн 63 коп./24),
- одноразова премія - 151 грн 88 коп. (3645 грн 00 коп./24),
- винагорода за участь в АТО - 141 грн 29 коп. (3390 грн 97 коп./24).
Всього: 8050 грн. 17 коп.
Основний розмір пенсії, на 06.08.2017 становив 5232 грн 61 коп. (8050 грн 17 коп. X 65 %).
Загальний розмір пенсії на 06.08.2017 з урахуванням підвищення учаснику бойових дій (328 грн 00 коп.) та цільової грошової допомоги ні. прожиття (40 грн 00 коп.) складав 5600 грн 61 коп.
Загальний розмір пенсії з 01.10.2017 з урахуванням підвищення учасник) бойових дій (363 грн 00 коп.) та цільової грошової допомоги на прожиття (40 грн 00 коп.) складав 5635 грн 61 коп.
Розмір пенсії з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» становить:
- посадовий оклад - 3170 грн 00 коп.,
- оклад за військове звання - 810 грн 00 коп.,
- надбавка за вислугу років (50 %) - 1990 грн. 00 коп.,
Всього: 5970 грн. 00 коп.
Основний розмір пенсії з 01.01.2018 становить 3880 коп 50 коп. (5970 грн. 00 коп. х 65 %)...».
26.05.2020, на заяву позивача, відповідач листом № 1486-1781/З-02/8-2500/20 повідомив, що з 01.01.2018 йому проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови КМУ № 103 та зменшено її розмір, який станом на 01.05.2020 становить 4330, 00 грн (а.с.10-11).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Позивач є пенсіонером та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закону № 2262-ХІІ).
У подальшому, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі постанова №103), позивачу здійснено перерахунок пенсії, виходячи з основного розміру пенсії 65% грошового забезпечення за нормами, чинними на 01.03.2018.
Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно зменшив розмір пенсії сум грошового забезпечення, звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, яка набрала чинності 01.03.2018, та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Зокрема, постановою №704 установлено такі додаткові види грошового забезпечення:
- надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 5 постанови № 704);
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) особам рядового і начальницького складу (підпункт 6 пункт 6 постанови № 704);
- надбавка за кваліфікацію особам офіцерського складу особи рядового, сержантського і старшинського складу, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, особам рядового і начальницького складу (крім осіб начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу і виконують польоти в складі екіпажів повітряних суден у якості льотчиків і штурманів), які мають клас: перший: у розмірі 5 відсотків посадового окладу (додаток 15 до постанови №704).
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі Постанова КМ України №103).
Пунктом 1 Постанови КМ України №103 визначено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.
Постановою № 103 було чітко визначено та регламентовано порядок та особливості здійснення перерахунку пенсії особам відповідно до статті 63 Закону, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону.
Оскільки Кабінет Міністрів України у Постанові № 103 не скасовував (навпаки, підтвердив соціально-економічні права відповідної категорії осіб на перерахунок пенсії), а виключно змінив механізм реалізації цих прав, то вказане рішення Уряду, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, підлягає застосуванню до них.
Таким чином, перерахунок пенсії військовослужбовцям та деяким іншим особам здійснюється із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 01.03.2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено.
Як видно з матеріалів справи, на виконання вимог чинного законодавства, відповідачем проведений перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.01.2018 року, виходячи із посадового окладу -3170,00 грн., окладу за військове звання - 810,00 грн.; надбавки за вислугу років 50% - 1990,00 грн.
Тобто, суми використані пенсійним органом під час проведеного перерахунку відповідають розмірам відповідних позицій, які викладені в довідці, яка була надана відповідачу для перерахунку пенсії позивача станом на момент виникнення у останнього права на такий перерахунок.
Відповідно до пункту 2 Постанови КМ України № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Також, пунктом 6 Постанови КМ України № 103 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Постанова КМ України № 45), а саме, у Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженому Постановою КМУ № 45.
Пункт 5 викладено в наступній редакції: Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Додаток 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, постановою Верховного Суду від 12.11.2019, в адміністративній справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 набрало законної сили 05.03.2019.
Згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Із системного аналізу правових норм вбачається, що до 05.03.2019 постановою КМ України №103 визначено складові грошового забезпечення, з урахуванням яких здійснюється обчислення пенсії військовослужбовців, та передбачено поетапність підвищення її розміру.
Перерахунок пенсій у визначеному вище порядку здійснюється органами Пенсійного фонду виключно на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Докази, що після 05.03.2019 до ГУ ПФУ в Чернігівській області надходила така довідка відсутні.
ГУ ПФУ в Чернігівській області як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов'язковими до виконання постановами КМУ, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади. При цьому ГУ ПФУ не наділено правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно-правових актів, відступати від їх положень, якщо вони є чинними і їхня дія не зупинена в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 2040/6740/18 та відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України є обов'язковими для врахування судом при розгляді цієї справи.
Частиною першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимога та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. Проте позивачем не доведено належними доказами ті обставини на яких ґрунтуються його вимоги.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку статей 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул.П'ятницька, 83-А,м.Чернігів,14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Повний текст рішення виготовлено 25 березня 2021 року.
Суддя І.І. Соломко