25 березня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1224/21-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправним рішення, відшкодування шкоди, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, відшкодування шкоди, зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Чернівецької міської ради від 01 липня 2020 року №2240 щодо відмови у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею до 0,1000 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового буднику, господарських будівель і споруд (код АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7310136600:37:001:00...) у зв'язку із тим, що це суперечить містобудівній документації «Коригування генерального плану міста Чернівців», затвердженої рішенням міської ради VII скликання від 27 березня 2014 року №1171;
- відшкодувати ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду, заподіяну йому Чернівецькою міською радою внаслідок неправомірної відмови у наданні дозволу на передачу у власність земельної ділянки та обмеження прав та пільг, як учасника бойових дій, інваліда війни ІІ групи внаслідок захисту Батьківщини;
- зобов'язати Чернівецьку міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 0,1000 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель запасу міста.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленими статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Пунктом 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Однак, усупереч наведеним нормам, позивачем не вказано й, відповідно, не наведено обґрунтувань щодо розміру матеріальної та моральної шкоди, відшкодувати яку він просить.
Водночас суд зазначає таке.
Частиною п'ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Частинами першою-третьою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, у випадку заявлення позивачем у спорі про оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень вимог про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то такий спір підлягає розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.
Однак, як уже вказувалось вище, зі змісту позовних вимог не вбачається зазначення позивачем розміру матеріальної та моральної шкоди, яку він просить суд відшкодувати внаслідок протиправної, на його думку, відмови у наданні дозволу на передачу у власність земельної ділянки та обмеження прав та пільг, як учасника бойових дій, інваліда війни ІІ групи внаслідок захисту Батьківщини.
Зазначене унеможливлює суд визначити, за правилами якого позовного провадження (загального чи спрощеного) підлягатиме розгляду даний спір у разі виконання позивачем вимог цієї ухвали та наявності правових підстав для відкриття провадження у цій справі.
Крім цього, згідно пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, особа має право звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів протягом шестимісячного строку, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач зазначив про отримання ним оскаржуваного рішення 28 липня 2020 року.
Отже, перебіг строку звернення до адміністративного суду з даним позовом почався з 29 липня 2020 року - наступного дня після отримання позивачем оскаржуваного рішення, а тому строк, протягом якого він мав право звернутися до суду з цим позовом у межах, установлених законом, тривав з 29 липня 2020 року по 29 січня 2021 року (включно).
Однак до суду із даною позовною заявою позивач звернувся лише 22 березня 2021 року (згідно відбитку штампу канцелярії суду).
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте, всупереч наведеним нормам, позивачем до позову не було додано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав пропуску цього строку та відповідних доказів.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправним рішення, відшкодування шкоди, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, та подання заяви про поновлення строку звернення до суду й доказів поважності причин його пропуску.
3. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лелюк