24 березня 2021 року справа № 580/5770/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кучеренко І.О.,
позивача - ОСОБА_1 (особисто),
представника відповідача - Цибаня В.І. (за посадою),
розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до Черкаської обласної прокуратури (бульв. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18001, далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання роботи в умовах режимних обмежень та надбавки за виконання особливо важливої роботи у повному обсязі;
- стягнути з відповідача на користь позивача 1267191 грн. 02 коп., з яких: 586737 грн. 73 коп. - сума несплаченого посадового окладу за період з липня 2015 року по листопад 2018 року; 170283 грн. 87 коп. - сума інфляційних витрат, розмір яких визначено станом на 02.12.2020, у зв'язку з затримкою термінів виплати посадового окладу за період з липня 2015 року по листопад 2018 року; 92950 грн. 33 коп. - сума невиплаченої надбавки за вислугу років у розмірі 18% посадового окладу за період з січня 2016 року по листопад 2018 року; 54852 грн. 27 коп. - сума невиплаченої надбавки за виконання роботи в умовах режимних обмежень за період з квітня 2016 року по листопад 2018 року; 362366 грн. 81 коп. - сума невиплаченої надбавки за виконання особливо важливої роботи за період з липня 2015 року по листопад 2018 року.
Ухвалою суду від 21.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату позивачу заробітної плати у повному розмірі, гарантованої ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за період з липня 2015 року по листопад 2018 року, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, зазначених вище.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав до суду письмовий відзив на позов та зазначив, що згідно з вимогами статті 48 Бюджетного кодексу України та розміру загальної суми, передбаченої в Законах України «Про Державний бюджет України» на 2015-2018 роки на утримання органів прокуратури та проводились розрахунки сум на оплату праці на кожен рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», у зв'язку з чим відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. Крім того, змістом ст. 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії у часі та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення. Вищевказана правова позиція постановами Верховного Суду, зокрема, від 28.01.2021 у справі №808/1491/16. На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 починаючи з 20.10.2014 по 22.11.2018 працював на різних посадах в органах прокуратури Черкаської області.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Листом Черкаської обласної прокуратури від 25.11.2020 №21-675вих-20 позивачу надано інформацію про розміри його посадового окладу та інших складових заробітної плати.
Вважаючи протиправними дії Черкаської обласної прокуратури в частині нарахування посадового окладу та інших складових заробітної плати у розмірі, що є меншим ніж встановлений ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» позивач звернувся до суду за захистом свої прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам судом враховано, що 15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ).
За приписами ст. 81 Закону №1697-VІІ заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:
1) вислугу років;
2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Частиною 9 статті 81 Закону №1697-VІІ визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» (далі - Закон №108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 13 Закону №108/95-ВР оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
За приписами ст. 89 Закону №1697-VІІ функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.
Статтею 90 Закону №1697-VІІ фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» норми і положення, зокрема, статті 81 Закону України Про прокуратуру застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Закон України від 28.12.2014 №80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закон України від 28.12.2014 №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» прийняті пізніше Закону України 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», а тому у 2015 році норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.
Щодо доводів позивача про не нарахування йому заробітної плати у розмірі, визначеному ст. 81 Закону України Про прокуратуру, з огляду на прийняте Конституційним Судом України рішення від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), то суд вказує наступне.
Так, Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Водночас, як частиною другою статті 152 Конституції України, так і частиною першою статті 91 Закону України Про Конституційний Суд України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У Рішенні від 30.09.2010 №20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Конституційний Суд України» до повноважень Суду належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, дія окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, згідно рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), втратила чинність лише починаючи з 26.03.2020.
Однак, спірні правовідносини між сторонами виникли щодо нарахування та виплати заборгованості по заробітній платі за період з липня 2015 року по листопад 2018 року, тому Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 на спірні правовідносини за вказаний період не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного Рішення Конституційного Суду України, а зазначене рішення не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 № 820/2462/17, від 25.07.2019 у справі № 804/3790/17, від 04.06.2020 у справі № 818/45/1, від 27.10.2020 у справі № 826/18228/16, від 28.01.2021 у справі №808/1491/16.
У зв'язку із вищевикладеним суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається у вищевказаний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.А. Гайдаш
Рішення складено у повному обсязі 25.03.2021.