25 березня 2021 року справа № 580/509/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом адвоката Карпець Ю.В., поданого від імені ОСОБА_1 до ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Карпець Ю.В. , поданий від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (19604, Черкаська обл., Черкаський р-н, село Червона Слобода, вулиця Соборна, будинок 2/1; код ЄДРПОУ 26323717) (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви (вх.від 16.02.2021 №5005/21) просила:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду її заяви (клопотання) вх. від 29.12.2020 №877/02-20/020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва;
зобов'язати відповідача на найближчому засіданні розглянути вказану вище заяву позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва та ухвалити мотивоване рішення, а в разі відмови в задоволенні заяви ухвалити мотивоване рішення з належним обгрунтуванням причин такої відмови.
Додатково просила стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача у вказаній справі становить 10908,00гр.
В обґрунтування зазначено, що позивач направила відповідачу заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власнісь земельної ділянки, до якої додала копію паспорта, ідентифікаційного номера та графічні матеріали зі вказаним бажаним місцем її розташування. Проте відповідач за результатами розгляду заяви рішення не прийняв. Вважає, що відповідач порушив норми чинного законодавства, оскільки мав прийняти вмотивоване рішення про надання дозволу або відмову у його надані із наведенням усіх підстав такої відмови.
Ухвалою суду від 10.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання.
02.03.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідача з проханням у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, що отримав від позивача десять заяв про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок. Вказана заява (клопотання) розглянута Постійною комісією з питань земельних відносин, архітектури, містобудування, реклами та комунальної власності. За результатами розгляду підготовлено проект рішення «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою гр. ОСОБА_1 , с.Черковна Слобода». На черговій четвертій сесії восьмого скликання відповідач розглянув заяву позивача та питання надання дозволу на розроблення документації. Згідно з підсумками голосування: «за» проголосувало - 0, «проти» - 0, «утримались» - 21, рішення «не прийнято». Про результати розгляду заяви позивача повідомлено письмово. Додатково зазначив, що передача земельних ділянок безоплатно у власність провадиться один раз щодо кожного виду використання. Олнак позивач у порушення вказаного звернулася чотирма заявами про надання дозволу на розробку проектів землеустрою для ведення садівництва. У випадку задоволення позову повністю чи частково просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
23.03.2021 позивач надіслала до суду відповідь на відзив, в якій просила долучити її до матеріалів справи та взяти до уваги, що за результатами розгляду заяви позивача рішення не прийнято.
25.03.2021 ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви з огляду на таке.
29.12.2020 позивач звернулася до відповідача заявою про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12га (цільове призначення «для ведення садівництва»), яка розташована на території Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області (відомості щодо місця розташування: ІКК: Черкаський район, КОАТУУ: 7124989000 , ЗОНА:02, КВАРТАЛ:003). Вказана земельна ділянка межує з ділянками з кадастровими номерами 7124989000:02:003:0887 та 7124989000:02:003:1207. До заяви додала графічні матеріали, ксерокопію паспорту, ксерокопію ідентифікаційного номера.
Відповідач листом від 20.01.2021 №183/08-17 повідомив, що заява позивача розглянута на 4 сесії 8 скликання. у результаті голосування рішення прийнято не було.
Із даних системи поіменного голосування «Рада Голос» Червонослобідської сільської ради 8 скликання 4 сесії від 15.01.2021 суд установив підсумки голосування з питання 101. Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою гр. ОСОБА_1 , с.Червона Слобода. «За» - 0, «Проти» - 0, « Утрималися » - 21. Не взяли участі у голосуванні - 1, відсутні на пленарному засіданні - 5. Рішення не прийнято.
Тому позивач звернулася в суд з позовом.
Для вирішення спору суд врахував.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
З огляду на це позивач, як громадянка України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією її паспорта серії НОМЕР_3 , має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення ведення садівництва.
Частинами 1, 2 ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. При цьому, підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Отже, особи, які бажають отримати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, подають зазначений вище пакет документів.
У ч.7 ст.118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац 1 ч.7 ст.118 ЗК України).
Проаналізувавши вказані норми в сукупності, суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень наділений правом надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою та зобов'язаний врахувати місцезнаходження, межі інших суміжних землекористувачів під час оцінки заявленого орієнтовного розміру бажаної заявником земельної ділянки.
Суд врахував, що на виконання ч.6 ст.118 ЗК України позивач подав відповідачу всі необхідні документи, у т.ч. викопіровку з нанесенням місця розташування земельної ділянки. На підставі ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до частин 1, 2 ст.59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Отже, питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою тощо відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.
Суд встановив, що відповідач на виконання вказаної норми законодавства виносив на розгляд на пленарне засідання питання щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою позивача та відповідний проект рішення. Отже, порушення порядку розгляду заяви (клопотання) позивача (вх.від 29.12.2020 №877/02-20/020) про їй надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12га для ведення садівництва, відповідач протиправної бездіяльності не допустив. Тому позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду її заяви задоволенню не підлягає.
У заявлених спірних правовідносинах не прийнято рішення за результатами розгляду вказаної заяви щодо надання дозволу чи відмови у такому наданні.
Як зазначено вище, положення ч.7 ст.118 ЗК України встановлюють обов'язок розглянути вказане питання у місячний строк і дати дозвіл або відмову. З часу вказаного розгляду заяви позивача та до часу судового вирішення спору відповідач не прийняв жодного рішення, що є порушенням вказаної норми.
Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду (далі - ВС) щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 19.06.2018 у справі №803/1183/17 (провадження №К/9901/49708/18), що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає безумовному врахуванню.
ВС дійшов до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Проаналізувавши вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом. Тому суд дійшов висновку, що протиправною є бездіяльність відповідача саме щодо неприйняття рішення за заявою (клопотанням) позивача вх.від 29.12.2020 №877/02-20/020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва.
Посилання відповідача на те, що позивач зверталася з більш, як однією заявою щодо отримання відповідного дозволу для отримання у приватну власність земельних ділянок, не враховано, оскільки спірні правовідносини виникли на етапі дозволу, а не оформлення права власності. Норми Земельного кодексу України та прийнятих відповідно до нього правових актів не передбачають обмежень для надання дозволів за такими заявами щодо несформованих земельних ділянок. Натомість обмеження передбачені безпосередньо для оформлення у приватну власність шляхом безоплатної приватизації та порядку набуття сформованих земельних ділянок.
Згідно з п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом. На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дотримуючись завдання адміністративного судочинства, визначеного в ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом повного захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути в установленому законом порядку заяву позивача (вх. від 29.12.2020 №877/02-20/020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва та з урахуванням висновків суду відповідно до вимог ст.118 ЗК України прийняти обгрунтоване рішення про його надання чи відмову.
З огляду на вказане суд дійшов висновку задовольнити позов у вказаних частинах.
Щодо розподілу судових суд урахував.
Відповідач у відзиві просив у випадку задоволення позову повністю чи частково зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Правову допомогу позивачу - ОСОБА_1 надавала адвокат Карпець Ю.В., що підтверджується копією ордеру серії КВ №737869, її підписом позовної заяви та відповіді на відзив.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач понесла та/або очікує понести, заявлений у позовній заяві складає:
судовий збір за подання позову - 908,00грн.;
витрати на професійну правничу допомогу (підготовка процесуальних документів, прийняття участі адвокатом в судовому процесі тощо) - 10000,00грн. всього - 10908,00грн.
Суд врахував, що оплата витрат на професійну правничу допомогу на час вирішення спору не підтверджена жодним доказом і позивач не повідомив суд щодо перешкод надати такі докази до часу вирішення спору.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно до ч.3 вказаної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною п'ятою вказаної статті КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Справа розглянута у письмовому провадженні без виклику учасників спору в судове засідання. Щодо зазначеної категорії справ наявна усталена судова практика Верховного Суду. Особливостей іншого застосування норм права заявлені у цій справі спірні правовідносини не мають.
Зважаючи на законне очікування та вплив судового рішення у разі набрання ним законної сили на права позивача, вказані вище витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію: "Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність."
Зважаючи на викладене вище суд дійшов висновку про недоведеність понесення позивачем фактичних витрат на професійну правничу допомогу та відсутність підстав для її стягнення з відповідача.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією від 03.02.2021 №ПН1894299 про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою на суму 908,00грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно - половина вказаної суми.
Керуючись ст.ст.2-20, 6, 14, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (19604, Черкаська обл., Черкаський р-н, село Червона Слобода, вулиця Соборна, будинок 2/1; код ЄДРПОУ 26323717) щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви (клопотання) ОСОБА_1 (вх. від 29.12.2020 №877/02-20/020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва.
Зобов'язати ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКУ СІЛЬСЬКУ РАДУ (19604, Черкаська обл., Черкаський р-н, село Червона Слобода, вулиця Соборна, будинок 2/1; код ЄДРПОУ 26323717) у встановленому законом порядку повторно розглянути заяву (клопотання) (вх. від 29.12.2020 №877/02-20/020) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва та з урахуванням висновків суду відповідно до вимог ст.118 ЗК України прийняти обгрунтоване рішення про його надання чи відмову.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ЧЕРВОНОСЛОБІДСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (19604, Черкаська обл., Черкаський р-н, село Червона Слобода, вулиця Соборна, будинок 2/1; код ЄДРПОУ 26323717) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору за звернення з позовною заявою до адміністративного суду в сумі 454,00грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні нуль копійок). У задоволенні клопотання про стягнення іншої частини судових витрат - відмовити.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя А.М. Бабич
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 25.03.2021.