Справа № 560/7260/20
25 березня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров'я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" , Державного управління "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" про визнання відмови, дій протиправними, стягнення шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу охорони здоров'я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи", Державного управління "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" про визнання відмов та дій протиправними та зобов'язання відповідачів переглянути рішення про відмову у встановленні інвалідності.
Від позивача надійшло клопотання про призначення судово-медичної експертизи, проведення якої просить доручити Хмельницькому обласному бюро судово-медичної експертизи, а на вирішення експерта поставити питання: чи були виявлені та враховані всі обставини, з медичної та соціальної точки зору, обласною медико-соціальною експертною комісією Комунального закладу охорони здоров'я «Хмельницький Обласний центр медико-соціальної експертизи», Державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» при вирішенні питання щодо надання чи відмови у встановленні у ОСОБА_1 групи інвалідності, згідно акту огляду МСЕК №2171 від 21.05.2018р. та виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3655 від 14.06.2018 року; чи були наявні всі умови та критерії, на час огляду обласною медико-соціальною експертною комісією Комунального закладу охорони здоров'я «Хмельницький Обласний центр медико-соціальної експертизи», Державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для визнання ОСОБА_1 інвалідом згідно «Положення про медико-соціальну експертизу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317. «Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої Наказом МОЗ України № 561 від 05.09.20011 року; чи є в наявності у ОСОБА_1 достатньо ознак критеріїв обмеження та втрати життєдіяльності для встановлення групи інвалідності; чи є в наявності у ОСОБА_1 достатньо ознак критеріїв обмеження та втрати життєдіяльності для встановлення відсотка втрати працездатності, якщо так то у якому розмірі.
Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Відтак, розгляд клопотання за встановленим судом порядком проводиться без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Розглянувши клопотання, суд враховує наступне.
Згідно із частинами першою, другою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, у тому числі, на підставі висновків експертів.
Як передбачено частинами першою, другою статті 101 КАС України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Відповідно до частини першої статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
Як вбачається з клопотання, позивач просить провести судово-медичну експертизу для з'ясування питання правомірності прийняття рішення про відмову у встановленні ОСОБА_1 групи інвалідності, а також з метою встановлення факту настання інвалідності.
Зі змісту Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р. № 6 вбачається, що вона проводиться з метою дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об'єктів, що містять інформацію про обставини справи, яка перебуває в провадженні органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду. До компетенції судово-медичної експертизи належить: експертиза трупів у випадках насильницької смерті, експертиза трупів при підозрі застосування насилля або з інших обставин, що обумовлюють необхідність такої експертизи, експертиза потерпілих, обвинувачених та інших осіб, експертиза речових доказів, експертиза за матеріалами кримінальних та цивільних справ.
Таким чином, основний нормативний акт щодо порядку здійснення судово-медичної експертизи не передбачає можливості призначення адміністративним судом та проведення на його вимогу судово-медичної експертизи у адміністративних справах для встановлення причинно-наслідкового зв'язку між хворобою особи, ступенем втрати нею працездатності та інвалідністю.
У той же час, для встановлення причинно-наслідкового зв'язку між хворобою, ступенем втрати працездатності особи та інвалідністю застосовуються методи і засоби медико-соціальної експертизи, яка проводиться з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
У разі незгоди з рішенням комісії медико-соціальної експертизи вирішення питань можливо у формі та порядку, передбачених п.23, п.24. постанови КМУ від 3 грудня 2009 р. №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».
Зважаючи на це, вирішити порушені в клопотанні позивача питання методами судово-медичної експертизи не є можливим.
Враховуючи викладене, клопотання про призначення експертизи не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
відмовити у задоволенні клопотання про призначення судово-медичної експертизи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Головуючий суддя І.С. Козачок