Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
24 березня 2021 року Справа №520/2333/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни
за участю
третьої особи,
яка не заявляє
самостійних вимог
щодо предмета
спору на стороні
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс»,
про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі по тексту - третя особа), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження №64035860 від 06.01.2021;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.01.2021 у виконавчому провадженні №64035860.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що оскаржувані постанови є протиправними, оскільки позивач не проживає у місті Києві, відтак, на думку позивача, відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 позовну заяву у справі №520/2333/21 залишено без руху та позивачу надано час для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №520/2333/21, з урахуванням статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - до 23.03.2021. Водночас, відповідача зобов'язано надати суду засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №64035860 та докази напрвлення оскаржуваних постанов.
Відповідачем через канцелярію суду 24.03.2021 надано відзив на позовну заяву, до якого додано засвідчені копії виконавчого провадження №6304455.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що стягувачем пред'явлено до примусового виконання виконавчий напис від 21.10.2020 №89096, виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С, в якому вказано місце проживання боржника позивача: АДРЕСА_1 , яке знаходиться у межах виконавчого округу міста Києва, відтак, на думку відповідача, відсутні правові підстави для повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з пред'явленням не за місцем виконання. Вказує, що місце реєстрації не є підтвердженням місця проживання.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, пояснення щодо позову до суду не подавала.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належними чином. Позивач 23.03.2021 через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Розглянувши документи надані сторонами, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, який наявний у матеріалах справи.
На примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни перебуває виконавче провадження №64035860, у якому позивач є боржником.
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною 06.01.2021 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису від 31.10.2020 №89096, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем.
Водночас, 13.01.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
У виконавчому написі від 31.10.2020 №89096, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, вказано адресу місця проживання боржника: АДРЕСА_3 , а також адресу місця реєстрації : АДРЕСА_4 .
Таку ж адресу місця проживання боржника - позивача зазначено у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» про примусове виконання рішення.
У ході розгляду справи встановлено, що у договорі про надання кредиту від 11.11.2019 №125173013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» правонаступником, якого є ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем, вказано адресу місця реєстрації та фактичного проживання боржника: АДРЕСА_4 .
Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С, 21.10.2020 вчинено виконавчий напис №89096 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованості у розмірі 14 473,50 грн.
ТОВ «Таліон Плюс» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни із заявою від 05.01.2021 про примусове виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого приватний виконавець прийняв постанову від 06.01.2021 про відкриття виконавчого провадження №64035860.
Доказів про наявність будь-якого майна у позивача (боржника) у місті Києві (у межах виконавчого округу відповідача) до матеріалів справи не додано.
Не погоджуючись з оскаржуваними постановами відповідача позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів підлягають, зокрема: виконавчі написи нотаріусів (частина перша статті 3 Закону України №1404-VIII).
Приписами частини першої статті 4 Закону України № 1404-VIIІ визначено вимоги до виконавчого документа, а саме, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України № 1404-VIIІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (пункт 10).
Положеннями частин першої, другої статті 5 Закону України №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України №1404-VIIІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
На підставі частини першої статті 28 Закону України №1404-VIIІ копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі по тексту - Закон України №1403-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону України №1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Положеннями частин першої, другої статті 25 Закону України №1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 02.04.2012 №489/20802; далі по тексту - Інструкція №512/5, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції №512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
Отже, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права сформовано у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №804/6996/17, від 30.04.2020 у справі №580/3311/19, від 29.01.2021 у справі №160/12729/19.
Доводи відповідача про зазначення у виконавчому документі як місця реєстрації боржника, яке знаходиться в місто Лозова, Харківська область, так і місця фактичного проживання місто Київ, тобто місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу міста Києва, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно частинам першій, другій, шостій статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
За приписами статті 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV (далі по тексту - Закон України №1382-IV) місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Положеннями статті 6 Закону України №1382-IV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.
Тобто, саме зареєстроване місце проживання фізичної особи повинно вважатися місцем проживання для цілей визначення місця виконання рішення.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивач зареєстрований з 12.05.2016 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, який наявний у матеріалах справи.
Водночас, у виконавчому написі та заяві про відкриття виконавчого провадження, окрім адреси реєстрації місця проживання позивача Місто Лозова, Харківської області, вказано адресу місця проживання позивача: АДРЕСА_3 , що слугувало підставою для прийняття до виконання приватним виконавцем виконавчого напису та відкриття спірного виконавчого провадження у межах виконавчого округу, на який розповсюджується його підвідомчість.
Крім того, з копії договору надання коштів у позику від 11.11.2019 №125173013 за яким вчинено виконавчий напис від 31.10.2020 №89096 вбачається, що в ньому міститься виключно адреса реєстрації позичальника - ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 .
Доказів внесення сторонами змін до значеного договору щодо адреси фактичного проживання позичальника відповідачем та третьою особою не надано.
Відомості про проживання позивача за адресою у місті Києві документально не підтверджені. Так само, матеріали справи не містять доказів наявності майна позивача у місті Києві.
Суд звертає увагу на те, що жоден з наданих стягувачем документів, ані договір про надання кредиту, ані будь-який інший документ, не вказують на можливе місце проживання позивача саме у місті Києві на момент подання заяви про примусове виконання виконавчого напису.
Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець не володіла достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у місті Києві, оскільки стягувач до заяви не додав підтверджуючих документів, з яких би чітко вбачалось, що боржник проживає/перебуває за вказаною адресою у місті Києві. Натомість, наданими разом із заявою про примусове виконання виконавчого напису документами підтверджувались відомості про те, що боржник як зареєстрована, так і фактично проживає у межах Харківської області.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, а законодавство не покладає на виконавця обов'язку здійснювати перевірку місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, суд не приймає до уваги, оскільки за статтею 24 Закону України Про виконавче провадження, статтею 9, статтею 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», статтею 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», пункту 1 розділом ІІ Інструкції №512/5, відповідач був наділений можливістю перевірити відомості, зокрема, про місцезнаходження боржника та був зобов'язаний при відкритті виконавчого провадження пересвідчитися у наявності своєї компетенції на примусове виконання рішення за місцем знаходження боржника, виходячи із його зазначення стягувачем у заяві.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №160/12729/19.
Суд вважає незастосовним до спірного випадку правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.12.2020 у справі №460/3537/20, оскільки з урахуванням положень статей 242, 328, 341, 353 Кодексу адміністративного судочинства України він не є тим висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який підлягає врахуванню судами при розгляді інших справ, оскільки основним його мотивом було не з'ясування судами попередніх інстанцій всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і на які посилалися сторони.
Відтак, за відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, суд керується власним висновком про те, що сам по собі факт проживання особи протягом певного проміжку часу без вчинення нею дій з реєстрації такого місця проживання відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не утворює правомірної підстави вважати це місцем проживання у розумінні вказаного Закону України та Цивільного кодексу України та не є тим місцем проживання/перебування у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», яке визначає місце виконання рішення.
Таким чином, у разі пред'явлення виконавчого документа не за зареєстрованим місцем проживання боржника, стягувачем до заяви мали бути приєднані підтверджуючі документи, що дають змогу достовірно встановити, що боржник проживає, перебуває за адресою, зазначеною як місце проживання.
Суд у контексті даного спору також враховує, що Закон України №1404-VIII не передбачає можливості передачі приватним виконавцем виконавчого документа після відкриття виконавчого провадження у разі отримання інформації про відсутність у його виконавчому окрузі місця проживання чи майна боржника, а тому перевірка відповідних даних має проводитись саме на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, адже здійснення заходів примусового виконання вимог виконавчого документа у місті Києві значно обмежує права боржника на участь у виконавчому провадженні з огляду на територіальну віддаленість через фактичне проживання у межах Харківської області.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження від 06.01.2021 ВП №64035860 є протиправною та підлягає скасуванню.
Оскільки відповідачем були порушенні норми статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та винесено постанову по відкриття виконавчого провадження від 06.01.2021 з порушенням місця виконання рішення, відтак і постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.01.2021 у виконавчому провадженні №64035860, підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Водночас, під час відкриття провадження у даній справі суд зазначав, що заява про поновлення строків звернення до суду буде вирішена судом під час розгляду справи по суті.
Суд зазначає, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 було витребувано докази направлення відповідачем позивачу оскаржуваних постанов.
На виконання вказаної ухвали суду, відповідачем надано засвідчені належним чином матеріали виконавчого провадження №64035860, однак на підтвердження направлення оскаржуваних постанов позивачу відповідачем надано лише сформовані супровідні листи щодо направалення вказаних постанов від 06.01.2021.
Суд зазначає, що вказані супровідні листи не можуть бути належними доказами того, що оскаржуванні постанови були направлені відповідачем.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позивачем у даній справі строк звернення до суду не пропущений.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень чинного законодавства України, дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення адміністративного позову.
Водночас, судом встановлено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, які з урахуванням спірних правовідносин, підлягають стягненню за рахунок відповідача у розмірі 1000,00 грн.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Україн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (вулиця Поправки Юрія, 6 офіс 14, місто Київ, 02094), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (вулиця Алмазова, 18/7, офіс 204, місто Київ, 01133, код ЄДРПОУ: 39700642) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження №64035860 від 06.01.2021.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.01.2021 у виконавчому провадженні №64035860.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни судовий збір у розмірі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 24.03.2021.
Суддя О.В. Ніколаєва