Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
25 березня 2021 р. № 520/209/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Харківського обласного центру зайнятості/ Державного центру зайнятості/Міністерство соціальної політики України та визнати незаконним рішення відповідача про призначення ОСОБА_1 виплати допомоги як безробітному строком на 270 днів;
- зобов'язати Харківський обласний центр зайнятості/Державний центр зайнятості/ Міністерство соціальної політики України призначити допомогу на випадок безробіття ОСОБА_1 як безробітному строком до 20.02.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Харківським обласним центром зайнятості протиправно призначено ОСОБА_1 виплату допомоги як безробітному строком на 270 днів, оскільки позивач є особою передпенсійного віку. Вважаючи вказані дії відповідача незаконними, так як ним грубо порушено право на соціальний захист, а саме - забезпечення у разі настання безробіття, гарантоване статтею 46 Конституції України та іншими законами, які регулюють правовідносини у сфері зайнятості населення, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що пунктом 14 розділу II прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №55З-IX, який набрав чинності 18.04.2020, внесено зміни до пунктом 3-2 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", які встановлюють, що на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, для осіб, які втратили роботу в період карантину загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 270 календарних днів. З прийнятими рішеннями щодо призначення виплат ОСОБА_1 ознайомлений особисто. Позивач є особою передпенсійного віку, звільнений в період карантину за пунктом 1 статті 36 КЗпП України. Карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами) з 12.03.2020. Таким чином, з 18.04.2020 діють норми, згідно яких загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для осіб, які втратили роботу в період карантину, тобто з 12.03.2020, не може перевищувати 270 календарних днів.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом від 22.07.2020 № НТ200722 відповідно до частини 1 статті 22, частини 1 статті 23, пункту 3 розділу VIII прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", призначена виплата допомоги по безробіттю у розмірі, встановленому законодавством України як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу понад 10 років - 70% середньої заробітної плати (доходу) на період з 22.07.2020 по 17.04.2021 (270 календарних днів).
Не погоджуючись із призначенням виплати допомоги по безробіттю строком на 270 календарних днів, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття, визначено Законом України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VІ в редакції чинній станом на момент призначення позивачу виплати допомоги по безробіттю.
Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування;
- безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи;
- вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа;
- працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.
Згідно статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", держава гарантує у сфері зайнятості: вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії; одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства; професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці; професійне навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці; підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями; безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку; соціальний захист у разі настання безробіття; захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення; додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.
У відповідності до приписів статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частини 1 цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Суд зазначає, що умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Пунктом 1 частини 5 статті 31 України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що у разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на 90 календарних днів.
Пунктом 14 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX (далі - Закон України від 13.04.202 №553-ІХ) внесені зміни до пункту 3-2 розділу VIII Закону, які встановлюють, що на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, для осіб, які втратили роботу в період карантину, не застосовуються вимоги щодо скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, визначені пунктом 1 частини п'ятої статті 31 цього Закону, при цьому загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для таких осіб не може перевищувати 270 календарних днів.
Положення Закону України від 13.04.2020 року №553-ІХ набрали чинності 18.04.2020.
Аналіз наведених вище приписів законодавства свідчить про те, що з 18.04.2020 діють норми, згідно яких загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для осіб, які втратили роботу в період карантину, тобто з 12.03.2020, не може перевищувати 270 календарних днів.
Карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами) з 12.03.2020.
Судом встановлено, що 20.07.2020 ОСОБА_1 звільнено з Державного підприємства "Балаклійський ремонтний завод" за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Оскільки ОСОБА_1 звільнено з останнього місця роботи у період карантину (20.07.2020) за згодою сторін, Харківським міським центром зайнятості рішення щодо призначення допомоги по безробіттю на 270 календарних днів з 22.07.2020 по 17.04.2021.
Суд зазначає, що в період карантину, тобто з 12.03.2020, діють норми згідно яких загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для осіб, які втратили роботу в період карантину не може перевищувати 270 календарних днів.
Приписами Закону України від 13.04.202 №553-ІХ не встановлено обмежень або заборон на зменшення особам передпенсійного віку, які втратили роботу в період карантину, термін виплати допомоги по безробіттю. Окремо це питання наведеним Законом не врегульовано.
Обмеження терміну виплати відповідної допомоги, передбачене положеннями п. 14 р. ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-ІХ, підлягає застосуванню також і до осіб передпенсійного віку, які втратили роботу в період карантину.
Таким чином, суд приходить до висновку, що посилання позивача щодо порушення його конституційних прав небгрунтованими, оскільки статтею 47 Конституції України передбачено, що виключно Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів.
Щодо доданих до позовної заяви копій статей з тижневика "Пенсійний кур'єр" №49 від 04.12.2020 та посилання на публікацію в журналі "Бухгалтер 911" №19 за травень 2020 року суд зазначає, що вказані видання не є офіційними, у розумінні публікування законів та нормативно- правових актів, тому інформацію, викладена в зазначених публікаціях, можна віднести до думки однієї особи, яка має інформативний характер та не встановлюють нормативно-правових норм.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірне рішення відповідача про призначення ОСОБА_1 виплати допомоги як безробітному строком на 270 днів прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема положень пункту 14 розділу II Прикінцеві положення Закону України від 13.04.2020 №553-IX, у зв'язку із чим, підстави для його скасування відсутні.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд вказує, що відповідно до статті 2 про призначення ОСОБА_1 виплати допомоги як безробітному строком на 270 днів, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
А згідно з частиною 3 статті 2 про призначення ОСОБА_1 виплати допомоги як безробітному строком на 270 днів у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського обласного центру зайнятості (вул. Броненосця Потьомкіна, буд. 1а, м. Харків, 61068) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О.Горшкова