ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" березня 2021 р. справа № 300/388/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач), в інтересах якої діє адвокат Шевченко Наталія Павлівна, звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 08.12.2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", проте рішенням від 17.12.2020 року № 11 відмовлено в переведенні пенсії з тих підстав, що станом на 17.12.2020 року ОСОБА_1 не обіймає посаду державного службовця та стаж державної служби складає 15 років 8 місяців. Позивач вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", неправомірною, внаслідок чого, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно ЗУ "Про державну службу" № 11 від 17.12.2020 року та зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до статті 37 ЗУ "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII з 08.12.2020 року - з дня звернення до відповідача за переведенням на даний вид пенсії.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.24-25).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.03.2020 року (а.с.29-36), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що згідно записів копії трудової книжки, стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 року становить 15 років 8 місяців 3 дні на посадах інспектора та інструктора комісії по справах неповнолітніх Калуського райвиконкому з 31.10.1985 року по 02.04.1991 року, на посаді завідуючої Калуським держміськархівом з 02.04.1991 року по 03.07. 2001 року з присвоєнням відповідних рангів державного службовця та прийняттям присяги. Представник відповідача вказала, що не зараховано до стажу державної служби позивача період роботи з 04.07.2001 року по даний час на посадах завідуючої Калуським держміськархівом, начальника архівного відділу Калуської міської ради, оскільки, займані посади є посадами органу місцевого самоврядування. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 , 1959 року народження, з 02.04.1991 року по час звернення до суду з позовною заявою працює на посаді завідувач Калуського держміськархіву, начальник міського архіву, начальник архівного відділу Калуської міської ради.
26.07.2016 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .
08.12.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення з одного виду призначеної пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на інший - згідно Закону України "Про державну службу" (а.с.17).7 "Про державну службу" (а.с.28 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. изначеному д
За наслідками розгляду вказаної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, рішенням від 17.12.2020 року за № 11, повідомило про відсутність законних підстав для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки період роботи з 04.07.2001 року по даний час не може бути зараховано до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця, оскільки, вказана посада є посадою органу місцевого самоврядування. За вищевказаним умов, право на пенсію за віком у відповідності з ЗУ "Про державну службу" відсутнє, оскільки, станом на 17.12.2020 року ОСОБА_1 не обіймає посаду державного службовця та стаж державної служби складає 15 років 8 місяців (а.с.18-19).
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Судом встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу відмови органу Пенсійного фонду України перевести позивача на інший вид пенсії, зокрема, пенсію державного службовця.
Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється Законом України "Про державну службу" в редакції Закону від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон № 3723 - ХІІ).
Водночас, з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, за змістом якого, пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктом 10 та 12 Прикінцевих положень цього Закону.
Так, статтею 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" в редакції від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" в редакції від 10 грудня 2015 року № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, у випадку відсутності в особи стажу визначеного підпунктами 10 та 12 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Водночас, за умов наявності в особи стажу понад 10 чи 20 років, в сукупності з дотриманням інших вимог, визначених пунктами 10 та 12 зазначеного закону, у такої особи виникає право на одержання пенсії державного службовця.
При цьому, виходячи з аналізу змісту положень пунктів 10 та 12 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, у питаннях пенсійного забезпечення законодавець розрізняє державних службовців та осіб, які перебувають на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, зокрема в частині набутого стажу.
Відповідно до положень статті 1 ЗУ "Про державну службу", державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 з 02.04.1991 року прийнята на посаду завідуючої Калуським держміськархівом, а з 07.04.2015 року призначена на посаду начальника архівного відділу Калуської міської ради (а.с.13-14).
На думку відповідача, вказана посада не віднесена до посад державної служби, оскільки є посадою органу місцевого самоврядування.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" №2493-III від 07.06.2001 (далі - Закон №2493).
Служба в органах місцевого самоврядування, відповідно до №2493, це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування, в розумінні статті 2 Закону №2493, є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493, дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (чинним до 01.05.2016 року, тобто в період проходження позивачем служби в органі місцевого самоврядування) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Так, пунктом 2 зазначеного вище Порядку передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), в тому числі, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до приписів статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", до п'ятої категорії посад - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад.
Вказане кореспондується також з положеннями пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016.
Посада завідуючої Калуським держміськархівом, яку позивач займала з 02.04.1991 року по момент звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою, статтею 14 Закону №2493 віднесена до п'ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування. Внаслідок чого, суд вважає, що період трудової діяльності на такій (що станом на 01.05.2016 становив повних 25 років) підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
До такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 22 листопада 2018 року у справі №500/6640/16.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не заявляє наявність будь-яких інших підстав для відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця, окрім неможливості зарахувати стаж роботи в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби.
У зв'язку з вищенаведеним, враховуючи те, що станом на 01 травня 2016 року ОСОБА_1 займала посаду, що віднесена до посад, час роботи на яких зараховується до стажу державної служби та мала більше 20 років такого стажу, суд вважає, що позивач має право на отримання пенсії в порядку, передбаченому статтею 37 Закону №3723.
Окрім того, суд вважає, що на момент звернення до відповідача із заявою про переведення її на пенсію державного службовця нею дотримано умов, встановлених статтею 37 Закону №2493, в частині досягнення мінімально необхідного віку, наявності достатнього спеціального стажу - більше 20 років (станом на 01.05.2016).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
З огляду на те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задоволити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до ЗУ "Про державну службу" від 17.12.2020 року за № 11.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до ЗУ "Про державну службу", починаючи з 08.12.2020 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Панікар І.В.