23 лютого 2021 року (о 16 год. 25 хв.)Справа № 280/2279/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Купрієнко А.І., представників
позивача: Гальченко О.М.
відповідача: Куранової С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОНСАТ»
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
02 квітня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОНСАТ» (далі - ТОВ «НВП «КОНСАТ», позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 29.10.2019 №0002890507, від 29.10.2019 №0002900507, від 29.10.2019 №0002920507, від 29.10.2019 №0002910507.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що жодних доказів недобросовісності ТОВ «НВП «КОНСАТ» у своєму розпорядженні ГУ ДПС у Запорізькій області не мало і не має, а усі звинувачення в адресу позивача базуються на можливому недотриманні податкового законодавства контрагентами позивача ТОВ «БРІКМАП», ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» та ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ», хоча ТОВ «НВП «КОНСАТ» не є суб'єктом, відповідальним за дії третіх осіб (індивідуальна відповідальність кожної особи встановлена статтею 61 Конституції України). Вказує, що під час укладення господарських угод а також формування показників податкової звітності ТОВ «НВП «КОНСАТ» спиралося на повну правосуб'єктність юридичних осіб: усі підприємства зареєстровані юридичними особами, стоять на податковому обліку, були на час господарських операцій платниками податків на додану вартість, свідоцтва платників ПДВ не були анульовані, у Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані відповідні податкові накладні на придбаний товар, відбувся рух активів (поставка товару та його оплата), та наше підприємство відобразило у всіх необхідних деклараціях та фінансових звітах показники та вірно визначені податкові обов'язки. Таким чином, перешкод для оформлення взаємовідносин та формування показників для цілей податкового обліку не було. Зауважує, що отримання від ТОВ «БРІКМАП», ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ», ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» ТМЦ не можна охарактеризувати як безоплатно отримані у світлі визначених цією нормою критеріїв, оскільки договорів дарування між цими особами та позивачем не укладалося, не укладалося і жодних угод для відповідального зберігання товару з подальшим їх використанням, товари фактично оплачувалися ТОВ «НВП «КОНСАТ», про що свідчать відповідні документи долучені до позову. В ході перевірки посадовій особі відповідача надано документи, які підтверджували фінансово-господарські взаємовідносини, зокрема, договори, додаткові угоди, специфікації, журнали- ордери по рахунками, рахунки на оплату, видаткові накладні, платіжні доручення про оплату отриманої продукції, податкові накладні. На думку позивача, контролюючий орган не встановив, що господарські операцій між вказаними контрагентами та ТОВ «НВП «КОНСАТ» не спричинили реальних зміни майнового стану товариства, а також є безтоварними (нереальними), а тези висвітлені у Акті ґрунтуються виключно на припущеннях. Щодо не надання до перевірки документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортних накладних) наголошує, що відсутність транспортних документів на перевезення ТМЦ з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та ПДВ не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Натомість, факт передання товару та набуття права власності на нього, підтверджують видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи. Стосовно відсутності паспортів якості (сертифікатів) стверджує, що жоден нормативно-правовий акт діючий в Україні не зобов'язує на з'єднувачі, конденсатори, катушки, мікросхеми та інший придбаний ТОВ «НВП «КОНСАТ» товар створення паспортів якості, сертифікатів тощо. Податковий інспектор не навів у Акті жодного стандарту чи вимог технічних умов, які зобов'язують складати на продукцію такі документи, в тому числі, спростовують правомірність господарської операції. Щодо посилання відповідача на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень згадуються кримінальні провадження, які пов'язуються із контрагентами позивача зазначає, що вироки у відношенні працівників/засновників/посадових осіб ТОВ «БРІКМАП», ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ», ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» не виносилися, поточні результати досудових розслідувань не мають жодного правового значення в контексті оцінки господарських взаємовідносин, що склалися між позивачем та його контрагентами. Ураховуючи вищевикладене, вважає, що висновки податкового органу під час проведення позапланової перевірки будувалися виключно на припущеннях та непідтверджених даних. Фактів вчинення податкового правопорушення саме платником податків - ТОВ «НВП «КОНСАТ» в ході перевірки здобуто не було, а тому просить суд скасувати оскаржені податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області.
Ухвалою суду від 06.04.2020 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.
Ухвалою суду від 27.04.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, а також призначено підготовче засідання на 26 травня 2020 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 19 травня 2020 року надав суду відзив (вх. №22963), у якому пояснює, що проведеним детальним аналізом контрагентів позивача ТОВ «БРІКМАП», ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» та ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» згідно з комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів: 1С «ПОДАТКОВИЙ БЛОК», Архіву електронної звітності. Єдиний реєстр податкових накладних, ВЕБ-САЙТ ГУ ДФС України та інші бази даних Державної фіскальної служби встановлена неможливість підтвердження факту реального здійснення господарської діяльності щодо постачання товарів від постачальників до ТОВ «НВП «КОНСАТ». Наголошує, що товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару до перевірки не надані, що не дає змоги встановити яким чином проводилось транспортування товару, невідомо яким чином здійснювалось навантаження - розвантаження ТМЦ, хто перевозив товар, яким автомобільним транспортом, не встановлено пункт навантаження та розвантаження товару, що виключає можливість встановлення реальності проведення господарських операцій та підтвердити рух товару від постачальника до позивача. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку. Зауважує, що наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, не є підтвердженням реальності господарської операції. Крім того, стверджує, що перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) від вказаних операцій. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту за рахунок інших суб'єктів підприємницької діяльності. На підставі вищезазначеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 26.05.2020 вирішено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів до 27 липня 2020 року, підготовче засідання по справі відкласти на 16 липня 2020 року.
15 липня 2020 року представником позивача до матеріалів справи в якості доказу долучено копії Заяви про проведення судової експертизи від 04.05.2020 та Висновку експерта від 01.06.2020 №325 за результатами проведення економічної експертизи.
Відповідно до ухвали суду від 16.07.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 29 вересня 2020 року.
Представником позивача надано до суду відповідь на відзив (вх. №36442 від 10.08.2020), у якій додатково наголошує, що в розумінні ст. 72-75 КАС України Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» від 10.04.2019 №322/7/08-01-50-06, Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ«АКТІВ-ІНКОМ» від 10.07.2019 №378/7/08-01-50-06, Облікова картка суб'єкта фіктивного підприємництва, пояснення від 04.04.2019 не є належними і допустимими доказами. Звертає увагу суду, що у відзиві на позов в якості обґрунтування недотримання податкового законодавства ТОВ «НВП «КОНСАТ», міститься посилання на дослідження діяльності ТОВ «АЛТЕКА», яке мало господарські взаємовідносини із ТОВ «БРІКМАП», однак документи та доводи щодо діяльності ТОВ «АЛТЕКА» не входять до предмету розгляду, а відповідно і не можуть братися до уваги судом. Таким чином, вважає, що податковий орган не спростував наявність підстав для пред'явлення ТОВ «НВП «КОНСАТ» позову, як і не довів наявність достатніх доказів станом на момент проведення позапланової виїзної перевірки для притягнення позивача до фінансової відповідальності, оскільки посилається на припущення та неналежні і недопустимі докази. На підставі викладеного просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
29 вересня 2020 року провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 29.09.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 18 листопада 2020 року.
В період з 10.11.2020 по 27.11.2020 суддя Бойченко ЮП. була відсутня на роботі на підставі листка непрацездатності, що підтверджується довідкою №02-35/20/92 від 01.12.2020, у зв'язку із чим розгляд справи призначений на 03 грудня 2020 року.
03 грудня 2020 року провадження у справі поновлено.
Відповідно до ухвали суду від 03.12.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 26 січня 2021 року.
Від представника позивача надійшли пояснення до відповіді на відзив (вх. №4541 від 25.01.2021), у яких зауважує, що є підприємством реального сектору економіки, здійснює свою діяльність виключно з дотриманням норм чинного законодавства України, загальних принципів господарювання, чітко виконує свої обов'язки як суб'єкт господарювання перед органами державної влади, вчасно та в повному обсязі сплачує податки, збори та інші обов'язкові платежі. Всі фінансово-господарські операції з контрагентами постачальниками і покупцями мають реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю та знайшли відображення в податковому обліку у повному обсязі у відповідності до норм Податкового кодексу України про, що свідчить податкова звітність та первинні документи. Податкові декларації, розрахунки, додатки до них та інші звітні документи наше підприємство подає до органу ДПС за місцем реєстрації у строки встановлені Податковим Кодексом України у повному обсязі, крім того, всі податкові накладні зареєстровано в ЄРПН у відповідності до вимог податкового законодавства. Покликається також на ту обставину, що у ході здійснення перевірки відповідачем, з метою встановлення походження товару та подальшого його використання, не було зроблено жодної перевірки контрагентів позивача, отже висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені в акті перевірки обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень. Натомість, позивачем надано всі первинні документи, бухгалтерські регістри та податкова звітність судовому експерту Давидовій Ользі Василівні (свідоцтво №1181, 1885) для проведення експертизи. Враховуючи викладене та беручі до уваги експертний висновок і наявні первинні документи адміністративний позов ТОВ «НВП «КОНСАТ» до ГУ ДПС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.
26 січня 2021 року провадження у справі поновлено.
У підготовчому засіданні, призначеному на 26 січня 2021 року, судом оголошена перерва до 04 лютого 2021 року.
04 лютого 2021 року судом вирішено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 23 лютого 2021 року.
Так, від представника позивача на адресу суду надійшли пояснення (вх. №10134 від 19.02.2021) щодо виготовлення позивачем продукції та її подальшої реалізації.
В судовому засіданні вирішено задовольнити клопотання представника відповідача та здійснити процесуальну заміну відповідача по справі - ГУ ДПС у Запорізькій області на його правонаступника - ГУ ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663) з відміткою «відокремлений підрозділ».
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові та відповіді на відзив.
Представник відповідача підтримала позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також, в судовому засіданні 23 лютого 2021 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «НВП «КОНСАТ» (код ЄДРПОУ 30293810) є юридичною особою, яка зареєстрована 12.02.1999 та 08.11.2004 внесений запис: 11031200000001597 про включення до ЄДР. Види діяльності позивача: 26.11 Виробництво електронних компонентів (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 30.30 Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устатковання; 26.12 Виробництво змонтованих електронних плат.
На підставі наказу від 23.09.2019 №231 у період з 24.09.2019 по 30.09.2019 фахівцями ГУ ДПС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників декларацій з податку на додану вартість за червень 2018 року, фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік по взаємовідносинах ТОВ «БРІКМАП» та показників декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинах ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» за березень 2019 року та ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» за квітень-травень 2019 року.
В ході проведення перевірки надано запит №1 від 24.09.2019, який отримано директором ТОВ «НВП «КОНСАТ» щодо надання документів згідно з переліком, однак підприємством не було надано для проведення перевірки договір по поставці ТМЦ від ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ», розрахункові документи щодо проведення розрахунків з ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ», документи щодо транспортування ТМЦ, сертифікати якості по всім контрагентам-постачальникам, регістри бухгалтерського обліку, до яких перенесено інформацію первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами, картки рахунків, оборотно-сальдові відомості або журнали-ордери тощо, у зв'язку із чим посадовою особою податкового органу складений акт від 30.09.2019 №109/08-01-05-07/30299810 про ненадання документів (копій документів).
За результатами перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області складений відповідний акт від 07.10.2019 №46/08-01-05-07/30293810.
Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ «НВП «КОНСАТ» при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з вищевказаними контрагентами-постачальниками:
1. п. 44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2018 рік на суму 86784,00 грн.;
2. пп.14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п.14.1 ст. 14, пп. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету всього на загальну суму 303233,00 грн., в т.ч.: за червень 2018 року - 96427,00 грн.; за березень 2019 року - 125042,00 грн.; за квітень 2019 року - 8939,00 грн.; за травень 2019 року - 72825,00 грн.
та встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2019 року на суму 183414,00 грн.
3. п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, в наслідок не надання контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій (первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів) при здійсненні податкового контролю.
Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що у сукупності вбачається здійснення ТОВ «БРІКМАП», ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» та ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» нереальних господарських операцій на адресу позивача з причин відсутності необхідних умов для здійснення задекларованої господарської діяльності, а саме: відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, реалізації, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу, відсутність даних, що підтверджували б виконання/придбання послуг з транспортування та відсутність ланцюгу формування податкового кредиту товарів (послуг), які реалізовано ТОВ «НВП «КОНСАТ»..
На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 29 жовтня 2019 року були прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення:
форми «Р» №0002890507, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 130176,00 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням 86784,00 грн. та за штрафними санкціями - 43392,00 грн.;
форми «Р» №0002900507, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 454849,50 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням 303233,00 грн. та за штрафними санкціями - 151616,50 грн.;
форми «В4» №0002910507, за яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість згідно з декларацією №9128928437 від 17.06.2019 за травень 2019 року на 183414,00 грн.;
форми «ПС» №0002920507, за яким до позивача застосований штраф за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, за справлянням яких закріплено ГУ) на суму 510,00 грн.
Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, звернувшись до Державної податкової служби України зі скаргою від 18.11.2019, проте отримав Рішення № 3276/6/99-00-08-05-01-06 від 27.01.2020 про залишення скарги без розгляду.
Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржених рішень, між сторонами відсутній.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).
Відповідно до положень п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
За правилами п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
У відповідності до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.
Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
У пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надано визначення «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).
За приписами п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Зміст цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Відповідно до п. 1 та 2 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Пунктами 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704; в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Положення №88), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.
При цьому, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та від'ємного значення фінансового результату (витрат) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. Разом із цим, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Спірні відносини стосуються правомірності визначення та відображення позивачем у податковій звітності з ПДВ сум податкового кредиту та у податковій звітності з податку на прибуток сум витрат за наслідками здійснення господарських операцій щодо надання послуг, вчинених між ТОВ «НВП «КОНСАТ» та ТОВ «БРІКМАП», ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ», ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ».
Так, у поданому відзиві відповідач зазначає, що господарські операції ТОВ «НВП «КОНСАТ» з вказаними контрагентами, не носили реального характеру та безпідставно відображені у податковій звітності позивача.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «НВП «КОНСАТ» (Покупець) та ТОВ «БРІКМАП» (Постачальник) укладений договір поставки від 11.06.2018 №1106/18, за умовами якого (пункт 1 договору) Постачальник зобов'язується систематично поставляти Покупцеві товари, що визначені у видаткових накладних, які є додатками до договору та складають його невід'ємну частину, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати зазначений вище товар. Відповідно до п. 2.3 сума договору складається із суми вартості партій товару, поставленого протягом строку дії договору та вказаних у накладних.
На виконання умов договору поставлено товар на загальну суму 578562,00 грн., у т.ч. ПДВ 96427,00 грн., що окрім виписаної та зареєстрованої податкової накладної №221 від 13.06.2018 підтверджується наступними первинним документами: видаткова накладна від 13.06.2018 № 136, рахунок на оплату від 13.06.2018 №1306-24, платіжні доручення щодо оплати товару від 27.08.2018 №478 на суму 300000,00 грн. та від 28.08.2018 № 480 на суму 278562,00 грн., Журналом-ордером та відомістю по рахунку 631.
Відповідно до пункту 4.1 договору передача (приймання) здійснюється на складі постачальника. Датою постачання, у разі постачання продукції перевізником, приймається дата передачі продукції перевізнику. Поставка товару здійснюється на умовах DDР - транспортні витрати входять у ціну продукції. Тобто, у даному конкретному випадку позивач не є учасником транспортних відносин, у зв'язку з чим наявність у нього, в даному конкретному випадку, транспортних документів не є обов'язковою, саме тому на підприємстві відсутні ТТН.
Між ТОВ «НВП «КОНСАТ» (Покупець) та ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» (Постачальник) був укладений договір поставки № 103/19 від 05.03.2019, за умовами якого (пункт 1 договору) Постачальник зобов'язується систематично поставляти Покупцеві товари, що визначені у видаткових накладних, які є додатками до договору та складають його невід'ємну частину, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати зазначений вище товар. Відповідно до п. 2.3 сума договору складається із суми вартості партій товару, поставленого протягом строку дії договору та вказаних у накладних. У силу п.3.1.1 оплата за товар здійснюється шляхом передоплати у розмірі 100% від вартості товару.
05 березня 2019 року між ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» (постачальник, первісний кредитор), ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» (новий кредитор) і ТОВ «НВП «КОНСАТ» (покупець, боржник) укладено договір відступлення права вимоги боргу №503/19.
06 березня 2019 року між ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» (постачальник, первісний кредитор), ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» (новий кредитор) і ТОВ «НВП «КОНСАТ» (покупець, боржник) укладено договір відступлення права вимоги боргу №603/19.
На виконання умов договорів ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» поставлено товар на загальну суму 809385,00 грн., у т.ч. ПДВ 161877,00 грн., що окрім виписаних та зареєстрованих податкових накладних №12 від 05.03.2019, №13 від 06.03.2019, підтверджується наступними первинним документами: видаткові накладні від 26.03.2019 № 138, від 26.03.2019 №139, Журналом-ордером та відомістю по рахунку 631.
Крім того, ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» на адресу позивача був поставлений відповідний товар, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені податкові накладні №9 від 17.04.2019, №10 від 17.04.2019, №25 від 27.05.2019, №26 від 27.05.2019, видаткові накладні від 26.04.2019 №214, №215, від 10.06.2019 №367, від 14.06.2019 №391, рахунки на оплату №171 від 17.04.2019, №168 від 17.04.2019, №294 від 27.05.2019, №299 від 28.05.2019, Журнали-ордери та відомості по рахунку 631
Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки та засвідчують факт виконання сторонами зобов'язань по оплаті вартості товарів (послуг, робіт) за переліченими вище правочинами, про що свідчать платіжні доручення щодо оплати товару від 05.03.2019 №599 на суму 482508,00 грн., від 06.03.2019 №600 на суму 488754,00 грн., від 17.04.2019 №623 на суму 404424,00 грн., від 17.04.2019 №624 на суму 281628,00 грн., від 27.05.2019 №641 на суму 341139,60 грн., від 28.05.2019 №643 на суму 342864,00 грн.
Суд зауважує, що всі вищенаведені первинні документи (Договори, додатки до них, видаткові накладні, рахунки на оплату, платіжні документи тощо) відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону № 996-XIV стосовно їх змісту.
Суд відхиляє доводи відповідача, що надані до перевірки видаткові накладні не мають обов'язкових реквізитів, а саме: посада та ПІБ ТОВ «НВП «КОНСАТ», відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, оскільки сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Крім того, всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, відтак належно підтверджують здійснення господарських операцій.
Втім, суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Так до матеріалів справи позивачем долучений висновок експертизи від 01.06.2020 №325 за результатами проведення економічної експертизи, складений судовим експертом ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» Давидовою О.В., на вирішення якої поставлені наступні запитання:
1. Чи підтверджуються документально висновки викладені у Акті №46/08-01-05-07/30293810 від 07.10.2019 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВП «КОНСАТ» в частині заниження податку на прибуток за 2018 рік на суму 86784,00 грн.?
2. Чи підтверджуються документально висновки викладені у Акті №46/08-01-05- 07/30293810 від 07.10.2019р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВП «КОНСАТ» в частині заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету всього на загальну суму 303233,00 грн., в т.ч.: за червень 2018 року - 96427,00 грн.; за березень 2019 року - 125042,00 грн.; за квітень 2019 року - 8939,00 грн.; за травень 2019 року - 72825,00 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2019 року на суму 183414,00 грн.?
3. Чи підтверджується документально використання у господарській діяльності ТОВ «НВП «КОНСАТ» придбаних у червні 2018р. у ТОВ «БРІКМАП», у квітні-червні 2019р. у ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ», у березні 2019р. у ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» товарно-матеріальних цінностей станом на 30.09.2019.?
За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Із урахуванням проведеного дослідження наданих первинних документів та облікових регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «НВП «КОНСАТ», по першому та другому питанню експерт зазначив, що висновки викладені у Акті №46/08-01-05-07/30293810 від 07.10.2019 про результати документальної позапланової виїзної перевірки, в частині заниження ТОВ «НВП «КОНСАТ» податку на прибуток за 2018 рік на суму 86784,00 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету всього на загальну суму 303233,00 гри., та завищення від'ємного значення з податну на додану вартість за травень 2019 року на суму 183414,00 грн. документально не підтверджується.
По третьому питанню експерт дійшов висновку, що відповідно до наданих на дослідження документів, станом на 30.09.2019 документально підтверджується використання у господарській діяльності ТОВ «НВП «КОНСАТ» придбаних у червні 2018 року у ТОВ «БРІКМАП», у квітні-червні 2019 року у ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ», у березні 2019 року у ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» на загальну суму 1221245,00 грн., в т.ч. у серпні 2018 року на суму 482135,00 грн., у вересні 2019 року на суму 739110,00 грн. Станом на 30.09.2019 документально підтверджується залишки на складі ТОВ «НВП «КОНСАТ» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1211988,00 грн. придбаних у ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» на суму 407295,00 грн. та ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» на суму 804693,00грн.».
Використання продукції, придбаної у ТОВ «БРІКМАП», ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» та ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» у власній господарській діяльності підтверджується первинними документі, які є в наявності у позивача та оформлені згідно з законодавством України та стандартів бухгалтерського обліку.
Зокрема, використання придбаного у ТОВ «БРІКМАП» товару (комплектуючих) було здійснено при виробництві агрегатів запалювання для АТ «Мотор Січ» відповідно договору №811/К-2011(УЗ). Підтвердженням використання комплектуючих у процесі виробництва є акт від 31.08.2018 на списання комплектуючих запчастин придбаних у ТОВ «БРІКМАП» по накладній №136 від 13.06.2018 у зв'язку із їх установкою на агрегати, а також відбраківкою у результаті вхідного контролю у процесі виробництва.
Подальше використання придбаного у ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» і ТОВ «ЛАЙТ- ЕНЕРДЖИ» товару (комплектуючих) було здійснено при виробництві агрегатів запалювання для АТ «Мотор Січ» відповідно договору №811/К-2011(УЗ). Підтвердженням використання комплектуючих у процесі виробництва є акт від 30.09.2019 на списання комплектуючих запчастин придбаних у ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» і ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» по вище переліченим накладним у зв'язку із їх установкою на агрегати, а також відбраківкою у результаті вхідного контролю у процесі виробництва.
На підставі вказаних вище первинних документів можна обґрунтовано стверджувати про фактичне здійснення господарської операції (постачання товарів) та про правомірність формування позивачем витрат, віднесення суми ПДВ, сплачених в ціні послуг, до податкового кредиту.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Щодо зауважень відповідача про відсутність ТТН, суд наголошує, що у розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила перевезень, у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
У силу п. 11.1 розділу 11 Правил перевезень, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
На підставі викладеного, Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 по справі №826/13058/15 зазначено, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.
Відтак, з урахуванням того, що спірні операції стосувались поставки товару, а не надання транспортних послуг, самі по собі товарно-транспорті накладі не є беззаперечним доказом товарності спірних операцій.
Посилання відповідача на відсутність сертифікату якості, як на підставу для винесення оспорюваних рішень суд вважає безпідставними, оскільки не взяли такі до уваги, оскільки сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому відсутність таких сертифікатів сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 12.02.2021 по справі №804/2317/18.
Судом встановлено, що висновки податкової інспекції про наявність порушень зі сторони позивача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагентів ТОВ «БРІКМАП», ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» та ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» щодо подання ними звітності, знаходження за юридичною адресою, наявності трудових та матеріальних ресурсів.
Проте, відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно- господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладеним ним договорам.
Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16, від 09.03.2021 у справі №620/3935/19.
Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17, постанові від 08.10.2020 по справі №810/1550/16.
Щодо посилань відповідача на недотримання податкової дисципліни постачальниками позивача суд зазначає, що реальність або нереальність господарських операцій позивача не може бути підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Слід наголосити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Такий висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №К/9901/1349/17.
Стосовно посилань представника відповідача на пояснення директора ТОВ «БРІКМАП» Грігорова Є.О., який вказував, що зареєстрував СГ за винагороду, ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності не має, надані в межах розслідування кримінальної справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.
У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
У силу частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, від 18.03.2020 у справі №826/18952/14.
З мотивів викладених вище суд зазначає, що відповідачем не було надано жодних належних та достатніх доказів наявності вироків суду відносно посадових осіб позивача та посадових осіб ТОВ «БРІКМАП», ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» та ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ» за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, при цьому договори, укладені позивачем з вказаними контрагентами у судовому порядку недійсними визнані не були.
Тому, посилання відповідача на наявність негативної інформації про контрагентів позивача, за відсутності відповідних вироків, суд не може розцінювати як беззаперечний доказ нереальності господарських операцій позивача з вказаними товариствами.
Крім того, щодо наявності кримінальних проваджень стосовно посадових осіб ТОВ «БРІКМАП», ТОВ «ЛАЙТ-ЕНЕРДЖИ» та ТОВ «АКТІВ-ІНКОМ», відповідачем проігноровано, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).
Крім того, законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов'язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.
Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.
Також, наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності позивач не міг отримати товар від контрагентів, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.
Як слідує із висновку Верховного Суду (постанова від 25.02.2020 у справі № 809/1449/16) податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.
В своєму відзиві та Акті перевірки відповідач зазначає про дослідження руху товарів/послуг за ланцюгом постачання, як одного з аргументів податкового органу щодо фіктивного характеру операцій. Втім, на переконання суду, такі дані жодним чином не можуть свідчити про нереальність/фіктивність правочинів позивача з контрагентами-постачальниками, оскільки посилання на неможливість встановлення походження товарів за ланцюгом постачання не можуть бути доказом безтоварного характеру господарських операцій.
У постанові від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а Верховний Суд зауважив, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.
Тобто, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
У разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.
Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Відповідач не надав також жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди. Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були йому необхідні, однак відсутні.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків перевірки і заперечень відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам. Зазначені в акті перевірки і відзиві обставини ні кожна окремо, а ні у своїй сукупності, не спростовують доводів позивача і наданих ним доказів. Інших аргументованих доводів, які б доводили достовірність зазначених в акті порушень і спростовували доводи позивача і надані ним докази, представник відповідача суду не зазначив.
Отже, висновок контролюючого органу про нездійснення позивачем спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень. Жодного доказу на обґрунтування викладених у Акті перевірки та відзиві тверджень відповідачем до матеріалів справи не додано.
Ураховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу, зроблені відповідачем в Акті перевірки, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв'язку із чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.
В силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 11534,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №815 від 25.03.2020 на суму 8783,04 грн. та №831 від 16.04.2020 на суму 2751,20 грн. За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ДПС у Запорізькій області.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОНСАТ» задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 29.10.2019 №0002890507, від 29.10.2019 №0002900507, від 29.10.2019 №0002920507 та від 29.10.2019 №0002910507.
3. Судові витрати в сумі 11534 (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири) гривні 24 копійки присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОНСАТ» (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20-А; код ЄДРПОУ 30293810) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 25.03.2021.
Суддя Ю.П. Бойченко