25 березня 2021 року Справа № 280/1284/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Кисіля Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (вул. Гетьманська, буд. 20, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312) до Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Центральна, буд. 99, смт. Якимівка, Якимівський район, Запорізька область, 72503) та Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Вакуленчука, буд. 99, м. Мелітополь, Запорізька область, 72311) про визнання протиправними та скасування постанов,
15.02.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (далі - позивач) до Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач 1) та Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач 2), третя особа - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Дмитра Яворницького буд. 21-А, м. Дніпро, 49027), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати рішення постанову відповідача 1 ВП №63703500 про стягнення виконавчого збору від 24.11.2020;
визнати протиправною та скасувати постанову відповідача 2 ВП №64040015 про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2021.
Крім того, просить стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору з відповідачів солідарно.
Крім того, позивачем подана заява про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2020 у справі №280/1118/19, щодо примусового виконання якого відповідачем 1 24.11.2020 було відкрите виконавче провадження №63703500, було виконане позивачем до відкриття цього виконавчого провадження - 24.09.2020. Оскаржуваною постановою державного виконавця відповідача 1 було стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 18892 грн. Оскаржуваною постановою державного виконавця відповідача 2 було відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання постанови державного виконавця відповідача 1 про стягнення з позивача виконавчого збору, а також вирішено стягнути з позивача виконавчий збір у розмірі 10% від суми стягнення - 1889,20 грн. Зазначає, що виконавче провадження №63703500 було закінчене 21.12.2020 у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення. Зазначає, що державний виконавець відповідача 1 не вчиняв будь-яких заходів щодо примусового виконання судового рішення. Крім того, зазначає, що актом державного виконавця відповідача 1 від 08.12.2020 встановлено, що на момент перевірки виконання рішення суду експлуатація спального корпусу оздоровчо-навчального туристичного комплексу не проводиться. Повідомлення позивача щодо виконання рішення суду не спростоване. Вважає, що відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.
Ухвалою від 18.02.2021 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
10.03.2021 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову до якої, крім іншого, додана заява про поновлення строку звернення до суду в частині вимог про оскарження постанови державного виконавця відповідача 1 ВП №63703500 про стягнення виконавчого збору від 24.11.2020, та уточнена позовна заява в якій з переліку учасників справи виключена третя особа.
Ухвалою від 16.03.2021 було поновлено позивачу строк звернення до суду із цим позовом, відкрите спрощене позовне провадження у справі, судове засідання призначене на 25.03.2021 з викликом (повідомленням) учасників справи.
18.03.2021 від відповідача 1 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач 1 заперечує проти позову, зазначає, що оскаржувані постанови державних виконавців є правомірними.
22.03.2021 від відповідача 1 до суду надійшла копія матеріалів виконавчого провадження №63703500.
23.03.2021 від відповідача 2 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач 2 заперечує проти позову, зазначає, що оскаржувані постанови державних виконавців є правомірними, а твердження позивача про виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження є необґрунтованим. Також відповідачем 2 надані суду матеріали виконавчого провадження №64040015.
У судове засідання 25.03.2021 представники відповідачів, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не прибули.
25.03.2021 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.
За приписами ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи наведені норми права, суд розглянув справу за відсутності представників учасників справи (в письмовому провадженні).
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
З матеріалів справи та за даними автоматизованої системи виконавчих проваджень, комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2020 у справі №280/1118/19 позовну заяву Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області до Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького про застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації - задоволено у повному обсязі: застосовані заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації спального корпусу оздоровчо-навчального туристичного комплексу с. Богатир Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького за адресою: Запорізька область, Якимівський район, с. Богатир, вул. Лісна, буд. 9, шляхом зобов'язання Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького, повністю зупинена експлуатація спального корпусу за адресою Запорізька область, Якимівський район, с. Богатир, вул. Лісна, буд. 9, окрім робіт пов'язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, до повного усунення цих порушень, що повинно бути встановлено на підставі перевірки Головним управлінням ДСНС України у Запорізькій області.
Зазначене судове рішення набрало законної сили 18.09.2020 та 05.11.2020 на його виконання виданий виконавчий лист.
23.11.2020 виконавчий лист, виданий Запорізьким окружним адміністративним судом у справі №280/1118/19 05.11.2020, був пред'явлений до виконання відповідачу 1.
Постановою державного виконавця відповідача 1 від 24.11.2020 було відкрите виконавче провадження №63703500 щодо примусового виконання зазначеного судового рішення. Крім того, пунктом 3 цієї постанови вирішено стягнути з позивача (боржника за виконавчим документом) виконавчий збір у розмірі 18892 грн.
Також, державним виконавцем відповідача 1 24.11.2020 в межах виконавчого провадження №63703500 були прийняті постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено цей розмір у сумі 188,60 грн., та про стягнення виконавчого збору у розмірі 18792 грн.
Зазначені постанови державного виконавця відповідача 1 були надіслані в адресу позивача та отримані представником позивача.
Листом від 04.12.2020 №01-28/1821 позивач поінформував державного виконавця відповідача 1 про те, що рішення суду виконане ним 24.09.2020, експлуатація спального корпусу оздоровчо-навчального туристичного комплексу за адресою Запорізька область, Якимівський район, с. Богатир, вул. Лісна, буд. 9 повністю зупинена, проводяться роботи, пов'язані з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, до повного усунення цих порушень, що встановлено рішенням суду.
07.12.2020 начальником відповідача 1 в адресу ГУ ДСНС України у Запорізькій області був надісланий запит щодо підтвердження факту зупинення експлуатації зазначеного спального корпусу.
08.12.2020, в присутності представника стягувача та боржника був складений акт, відповідно до якого встановлено, що на момент перевірки виконання рішення суду встановлено, що експлуатація спального корпусу оздоровчо-навчального туристичного комплексу не проводиться.
14.12.2020 від стягувача на адресу відповідача 1 надійшов лист від 09.12.2020, в якому стягувач зазначає про те, що інформації або будь-яких документальних даних про зупинення експлуатації вказаного об'єкту не має, підтвердження усунення порушень вимог законодавства боржником не надано.
Постановою державного виконавця відповідача 1 від 21.12.2020 у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду, на підставі вимог п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» було закінчене виконавче провадження №36703500, постанову про стягнення виконавчого збору №63703500 від 24.11.2020 на суму 18892 грн. виведено в окреме провадження.
Супровідним листом від 21.12.2020 №33065 постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 24.11.2020 ВП №63703500 направлено до примусового виконання відповідачу 2.
Постановою державного виконавця відповідача 2 від 21.01.2021 було відкрите виконавче провадження №64040015 щодо примусового виконання постанови державного виконавця відповідача 1 від 24.11.2020 про стягнення виконавчого збору, прийнятої у виконавчому провадженні №63703500, пунктом 3 якої стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 1889,20 грн.
Постановою державного виконавця відповідача 2 від 19.03.2021 внесене виправлення до постанови державного виконавця відповідача 2 від 21.01.2021, прийнятої у виконавчому провадженні №64040015, якою виключено п. 3 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №64040015 від 21.01.2021.
Не погоджуючись із постановою державного виконавця відповідача 1 щодо стягнення виконавчого збору та з постановою державного виконавця відповідача 2 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору позивач звернувся до суду із цим позовом.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваної постанови).
Згідно із ст. 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404 передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 3 Закону 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; .
постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Частиною 4 статті 4 Закону №1404 визначені підстави для повернення виконавчого документу стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону №1404 за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Частиною 4 статті 27 Закону №1404 визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов'язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 5 зазначеної статті виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Частиною 9 статті 27 Закону №1404 визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України" та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
За приписами п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Судом встановлено, що виконавче провадження №63703500 щодо примусового виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2020 у справі №280/1118/19 було відкрите постановою державного виконавця відповідача 1 від 24.11.2020.
Постановою державного виконавця від 24.11.2020 виконавче провадження №63703500 було завершене у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404.
В даному випадку позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що до відкриття виконавчого провадження №63703500 24.11.2020 ним було виконане рішення суду, 24.09.2020 зупинена експлуатація спального корпусу.
Отже, з врахуванням приписів ч. 9 ст. 27 Закону №1404, суд має надати оцінку твердженню позивача про виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження №63703500.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України саме на відповідачів покладений обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Суд зазначає, що листом від 04.12.2020 позивач поінформував державного виконавця відповідача 1 про виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження - 24.09.2020.
Актом державного виконавця відповідача 1 від 08.12.2020 підтверджений факт виконання рішення суду на момент проведення державним виконавцем цього факту, при цьому ані акт державного виконавця від 08.12.2020, ані інший доказ наданий відповідачами не спростовує твердження позивача про фактичне виконання рішення суду 24.09.2020 (в акті відсутня інформація коли саме відбулось зупинення експлуатації позивачем спального корпусу).
Відтак, відповідачами та наявними у справі доказами не спростоване твердження позивача про те, що зупинення експлуатації спального корпусу відбулось до відкриття виконавчого провадження №63703500.
Твердження позивача про те, що державним виконавцем не вчинялись виконавчі дії на виконання судового рішення спростовуються зазначеним актом державного виконавця.
Разом з тим, судом не встановлена протиправність оскаржуваної постанови державного виконавця відповідача 1 від 24.11.2020 про стягнення виконавчого збору, оскільки ця постанова станом на дату її прийняття відповідала вимогами ч.ч. 3, 4 ст. 27 Закону №1404. Станом на 24.11.2020 у відповідача не було і не могло бути відомостей про виконання позивачем судового рішення до відкриття виконавчого провадження.
Проте, дії відповідача 1 щодо передачі цієї постанови на виконання відповідачу 2 є неправомірними, оскільки суперечать вимогам ч. 9 ст. 27 Закону №1404. Тобто, в силу вимог зазначеної норми постанова державного виконавця відповідача 1 від 24.11.2020 про стягнення виконавчого збору не підлягає виконанню після закінчення виконавчого провадження, такий виконавчий збір не повинен стягуватися.
Враховуючи зазначений висновок суду, постанова державного виконавця відповідача 2 від 21.01.2021 про відкриття виконавчого провадження №64040015 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки в силу вимог п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону №1404 постанова державного виконавця відповідача 1 від 24.11.2020 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №63703500 не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем та повинна бути повернена стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання.
За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З врахуванням вищенаведених висновків, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі заявлених позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача, визнання протиправними дій відповідача 1 щодо передачі постанови державного виконавця відповідача 1 від 24.11.2020 про стягнення виконавчого збору на виконання відповідачу 2.
Крім того, суд визнає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відповідача 2 від 21.01.2021 про відкриття виконавчого провадження №64040015.
Разом з тим, в решті позовних вимог позов не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню в наведеній вище частині.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат визначений ст. 139 КАС України.
З врахуванням наведених норм судові витрати позивача по сплаті судового збору належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
На підставі викладеного та керуючись статтями 9, 139, 241, 243-246, 250, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (вул. Гетьманська, буд. 20, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312) до Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Центральна, буд. 99, смт. Якимівка, Якимівський район, Запорізька область, 72503) та Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Вакуленчука, буд. 99, м. Мелітополь, Запорізька область, 72311) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо надіслання до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для примусового виконання постанови головного державного виконавця Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Подибайло Ольги Вікторівни від 24.11.2020 про стягнення виконавчого збору, прийнятої у виконавчому провадженні №63703500.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гнідаш Юлії Павлівни від 21.01.2021 про відкриття виконавчого провадження №64040015.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького судовий збір у сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького судовий збір у сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ст. ст. 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 25.03.2021.
Суддя Р.В. Кисіль