24 березня 2021 року Справа № 280/7840/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Фесик А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжергіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко Валерій Михайлович про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжергіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач, Олександрівський ВДВС) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» (далі - третя особа 1, АТ «УКРСИББАНК»), приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко Валерій Михайлович (далі - третя особа 2, приватний нотаріус Сенченко В.М.) у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - правонаступника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції щодо незняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме з квартири АДРЕСА_1 , який був накладений 01.04.2009 року постановою державного виконавця №234/1;
- зобов'язати Олександрівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - правонаступника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції зняти арешт, накладений 01.04.2009 року постановою державного виконавця №234/1 на майно боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме з квартири АДРЕСА_1 та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про обтяження на вищевказане майно.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 , яке видано 16 січня 2019 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. У зв'язку із вищезазначеним, виникла необхідність в оформленні спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Проте, як виявилось, зазначена квартира знаходиться під арештом, тому, відповідно, не є можливим до його зняття належно оформити право на спадщину за законом на вказану вище квартиру після смерті дружини ОСОБА_1 . Так, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, в реєстрі значиться запис щодо арешту майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 . Зазначено, що даний арешт здійснений на підставі постанови 234/1 від 01.04.2009 року, винесеної Жовтневим відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, державним виконавцем Бідною В.О. Позивач зазначає, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, державний виконавець повинен був вжити заходів щодо зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , тобто зазначити у постанові про зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_1 , проте, з невідомих причин цього зроблено не було. На підставі наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 09.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
04.12.2020 до суду надійшли письмові пояснення від третьої особи 1, у яких зазначено, що станом на дату надання інформації до суду у Банку відсутні будь-які фінансові претензії до ОСОБА_1 . Підтверджує, що Банк звертався до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. з метою вчинення виконавчого напису. Так, 13 лютого 2009 року за реєстровим № 691 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. вчинено виконавчий напис на договорі іпотеки № 11273959000/3 від 26.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1716 26 грудня 2007 року, про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 . При цьому третя особа повідомляє, що право вимоги за кредитним договором, майновим поручителем за яким є ОСОБА_1 згідно з договором іпотеки № 11132923000/3 від 26.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1717 26 грудня 2007 року, відступлено на користь TOB «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» відповідно до умов Договору факторингу № 18, що укладено між AT «УКРСИББАНК» та TOB «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» 20 квітня 2015 року. Звертає увагу, що у зв'язку з выступлениям права вимоги зобов'язання за Кредитним договором, Договором іпотеки не припинились, а перейшли до нового кредитора TOB «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Після набуття права власності на право вимоги новим кредитором TOB «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Банк не здійснює облік відступленого кредиту та всі рахунки по кредитному договору закрито. Отже, зважаючи на те, що AT «УКРСИББАНК» не є кредитором за кредитним договором, майновим поручителем за яким є ОСОБА_1 , для отримання актуальної інформації про стан виконання зобов'язань за кредитним договором, в тому числі і за договором Іпотеки, просить звертатись до нового кредитора TOB «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
Ухвалою суду від 09.12.2020 за клопотанням представника позивача розгляд справи призначено у загальному позовному провадження, призначено підготовче засідання на 11.01.2021.
15.12.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому окрема заначено наступне. Згідно перевірки АСВП встановлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження з виконання напису нотаріуса №691 виданого 13.02.2009 року Запорізьким міським нотаріальним округом про звернення стягнення на трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 в межах суми 85 676,08 грн. в інтересах АКІБ « УкрСиббанк». Під час примусового виконання вказаного виконавчого документа 01.04.2009 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідний запис про обтяження внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №8599518 від 01.04.2009 року. В результаті проведених виконавчих дій виконавчий документ 30.12.2011 року повернуто стягувачеві згідно п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України « Про виконавче провадження» документ 606-ХІУ . Тобто, напис нотаріуса (виконавчий документ) повернуто стягувачеві, як не виконаний . Стягувач має право повторно подати виконавчий документ на виконання у строки визначені законодавством. Стягувач АКІБ «УкрСиббанк» неодноразово використовував своє право та пред'являв до виконання документ. Відповідач зазначає, що при винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, державний виконавець відповідно до чинного законодавства не мав права знімати арешт з майна боржника. На підставі наведеного вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача в повному обсязі. Просить у задоволенні позову відмовити.
22.12.2020 до суду надійшла відповідь на відзив позивача вх. №62568, у якій зокрема зазначено, що відповідачем зазначається, що стягувач АКІБ «УКРСИББАНК» неодноразово використовував своє право та пред'являв виконавчий документ до виконання. При цьому, відповідачем щоразу виносилися постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Проте, доказів повторного надходження виконавчого напису до ВДВ С та копій постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження, відповідачем не надано. Тобто, відстежити дотримання стягувачем строків пред'явлення виконавчого документа до виконання, не вбачається можливим. Зазначає, що строк строк пред'явлення виконавчого напису складає один рік, отже цей строк давно сплив. Враховуючи вищезазначене, зокрема, зважаючи на те, що строк пред'явлення до виконання виконавчого документа закінчився (протилежного відповідачем не доведено), виконавче провадження, в межах якого прийнято постанову, якою накладено спірний арешт та заборону його відчуження на майно позивача, знищено, а тому відсутні правові підстави для наявності заборони позивачу розпоряджатися своїм майном, у зв'язку з чим позивач вважає, що належним та достатнім способом захисту порушених прав та інтересів позивача є зобов'язання відповідача зняти арешт з майна позивача, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №234/1 від 01.04.2009.
Ухвалою суду у підготовчому засіданні 11.01.2021 було відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача про витребування доказів та залучення до участі у справі третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи її правонаступником , та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду. Підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті на 27.01.2021.
27.01.2021 представники учасників справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі
Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, подальший розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові пояснення та докази, надані учасниками справи, суд встановив такі обставини.
Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 18-20) 01.04.2009 за №8599518 реєстратором було зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна - квартири, адреса: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 на підставі постанови 234/1 від 01.04.2009 Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, державного виконавця Бідної В.О.
Згідно відповіді відповідача вих. №27659/2 від 04.08.2020 адвокату позивача (а.с. 21) вабчається, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено: Згідно (ВП-спецпідрозділ) перебував виконавчий напис №691, виданий 13.02.2009р. Запорізьким міським нотаріальним округом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» про стягнення на нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 в межах суми 85 676,08 грн. 10.03.2009 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 01.04.2009 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 30.12.2011 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за п.4 ч.1 ст. 47 (стара редакція) ЗУ «Про виконавче провадження». Повторно виконавчий напис до Олександрівського ВДВС у місті Запоріжжі Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надходив двічі, де винесено Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (п.6 ч.1 ст.26) (стара редакція) ЗУ «Про виконавче провадження». Надати більш детальну інформацію не виявляється можливим, оскільки, у відповідності до розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень та здавальних описів (завершених виконавчих проваджень) становить три роки, після чого вони підлягають знищенню.
Посилаючись на те, що наявність арешту та заборони відчуження, які були накладені державним виконавцем, позбавляє позивача можливості вільно розпоряджатися своїм майном та належним чином оформити спадщину після смерті дружини та вважаючи бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з вказаної квартири протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону N 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
За змістом частин першої-четвертої статті 56 Закону N 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Згідно ч. 6 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV від 21 квітня 1999 року (далі - Закон №606 в редакціях, чинних на час існування спірних відносин) за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до п.5 ч.3 ст. 11 Закону №606, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку
Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 57 Закону № 606, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 47 Закону №606 виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Відповідно до ч.5 ст. 47 N 606-XIV від 21 квітня 1999 року, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав,передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Щодо наслідків завершення виконавчого провадження, суд зазначає, що Закон №606 передбачав три випадки завершення виконавчого провадження: повернення виконавчого документа стягувачеві; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), що його видав; закінчення виконавчого провадження.
Так, відповідно до частин 1 та 2 ст. 50 Закону №606, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Отже, Закон №606 не передбачав обов'язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника у випадку прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Аналогічно і відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» N 1404-VIII, який діє на час розгляду справи судом, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Отже, наслідки завершення виконавчого провадження щодо зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження.
При цьому, у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених пунктом 4 ч.1 ст. 47 Закону №606, виконавче провадження не вважається закінченим, оскільки законодавцем стягувачу надана можливість повторно пред'явити виконавчий документ до примусового виконання, а державному виконавцю не надано право зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав того, що стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
В даному випадку виконавче провадження не було закінчено, доказів зворотнього суду не надано, а тому повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 . Відтак, у даному випадку відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо зняття арешту з майна позивача при поверненні виконавчого документу стягувачу.
При цьому ст. 59 Закону №1404-VIII передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Існування обставин, визначених приписами ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" судом не встановлено, тому у відповідача відсутні підстави для зняття арешту з майна позивача.
Крім того, суд зазначає, що у позові представник позивача посилався на те, що накладений відповідачем арешт на майно ОСОБА_1 порушує право позивача вільно розпоряджатись належним йому майном.
Слід зазначити, що відповідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 22.01.2020 у справі №340/25/19, якщо підставою позову про зняття арешту є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.
Таким чином, у випадку, якщо позивач вважає, що накладення арешту на його майно порушує його майнові права, позивач не позбавлений можливості звернутись за захистом свого порушеного права з позовом в порядку цивільного судочинства, проте адміністративний суд не наділений компетенцією щодо надання оцінки вказаним доводам, а може досліджувати лише питання, які перебувають в площині оцінки правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Частиною 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин відповідач діяв правомірно, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 139, 143, 194, 243-246, 255, 272, 287 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжергіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, б. 9-А, код ЄДРПОУ 09807750), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750), приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко Валерій Михайлович ( АДРЕСА_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Суддя Н.В. Стрельнікова