24 березня 2021 року м. Житомир справа № 286/13/20
категорія 113070100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцького відділення поліціії Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Житомирській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними дії уповноважених осіб Овруцького відділення Коростенського ВП ГУНП у Житомирській області щодо не складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_2 , за правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП та зобов'язати Овруцьке відділення поліції Коростенського ВП ГУНП у Житомирській області скласти відносно ОСОБА_2 , адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та направити його до Овруцького районного суду Житомирської області для прийняття рішення згідно закону.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 10 березня 2019 року сталась дорожньо-транпорта пригода за участі її та ОСОБА_2 , дана справа розглядалась Овруцьким районним судом Житомирської області. Під час розгляду, було призначено автотехнічну експертизу, відповідного до висновку №3/408 від 05.11.2019 вказано, що в причинному зв'язку з виникненням ДТП знаходилось невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимозі п.12.3 Правил дорожнього руху, а також в причинному зв'язку з винекненням ДТП знаходилось невідповідність дій водія ОСОБА_1 , вимозі п.10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху, але, на думку позивача працівником Овруцького відділення поліціії, не було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди. З даного приводу, позивач двічі звертався із заявами до відповідача, на що отримувала відповідь про те, що відсутні докази вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, а тому складання протоколу є недоцільним. Однак позивач не погоджується із такими діями відповідача, у зв'язку із чим просить суд зобов'язати Овруцьке відділення поліціії Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Житомирській області скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем відзив до суду не надано.
15.06.2020 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 04.05.2019 до Овруцького відділення поліціії Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Житомирській області, надійшла заява ОСОБА_1 в якій вона просила, скласти відносно ОСОБА_2 протокол про скоєння адміністратвиного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, по факту ДТП, що мало місце 10 березня 2019 року в с.Покалів Овруцького району по вулиці Шляхова де відбулося зіткнення автомобілів марки «Volkswagen Caddy» н.зн. НОМЕР_1 , під її керуванням та автомобіля марки «Gelly MK 71511» н.зн. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Листом Овруцьке відділення поліціії Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Житомирській області від 05.12.2019 №13671/211/01-2019, повідомлено заявника, що під час оцінки доказів по факту дороньо-транспортної події, яка мала місце 10.03.2019 в с.Покалів Овруцького району відсутні докази вчинення ОСОБА_2 адміністравтивного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП а тому складання протоколу про скоєння адміністратвиного правопрушення є недоцільним.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 255 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП мають право (уповноважені) складати посадові особи органів внутрішніх справ Національної поліції.
Згідно статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Відповідно до частини 1 статті 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853, протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП.
Так, відповідно до п.1 розділу ІХ у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи є висновок уповноваженої особи щодо порушення вказаною особою Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення.
Якщо уповноважена особа приходить до висновку, що у діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення відсутні.
Висновок про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності працівник патрульної поліції робить на підставі власної оцінки фактичних обставин справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням.
Отже, саме до компетенції вказаної уповноваженої особи віднесено вирішення питання щодо наявності підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже на виконання вказаних норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції було складено та направлено до суду протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 005885 від 06.04.2019, на підставі якого постановою судді Овруцького районного суду Житомирської області від 21 лютого 2020 року у справі про адміністративне правопорушення №286/1151/19, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку, передбаченого ст.38 КУпАП, судове рішення набрало законної сили 03.03.2020.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі Меньшакова проти України Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A, № 93).
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Основного Закону України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
За змістом частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Стосовно порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. Стосовно поняття охоронюваний законом інтерес у тому ж Рішенні Конституційного Суду України вказано, що воно означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Суд вважає, що в цій справі, обраний ОСОБА_1 спосіб захисту, як оскарження дій працівника поліції щодо не складення протоколу про адміністративне правопорушення та зобов'язання відділ поліції скласти такий протокол з метою притягнення до адміністративної відповідальності іншу особу, не створить для скаржника жодних юридичних прав та/чи обов'язків.
Крім цього, з огляду на завдання адміністративного провадження, факт притягнення іншої особи до адміністративної відповідальності не може вплинути на особисті права та/або інтереси заявника.
За таких обставинах, суд відхиляє доводи позивача, що лише вона була притягнута до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, а слід притягнути і іншого учасника ДТП, оскільки позивачем не вказано які саме були порушені права, свободи або охоронювані інтереси скаржника у сфері публічно-правових відносин, саме у межах розгляду саме цієї справи, та як впливає на них факт непритягнення ОСОБА_2 до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Також суд враховує, що справа про адміністративне правопорушення по факту скоєння порушення Правил дорожнього руху була розглянута та з цього питання прийняте судове рішення, яке набрало законної сили, при цьому позивач не був позбавлений можливості надати суду свої доводи та міркування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 826/3585/18, від 14 липня 2020 року у справі №363/3888/17, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом під час вирішення наведеного спору.
За змістом ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на наведене, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 90, 243-246, 250, 257, 262, 286 КАС України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Овруцького відділення поліціії Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Житомирській області (вул. Б.Хмельницького, 42, Овруч, Овруцький район, Житомирська область, 11100) третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова