Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 березня 2021 р. Справа№200/1781/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
20 січня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, у якому просив:
- визнати бездіяльність відповідача щодо відмови у поновленні нарахування та виплати страхових виплат з 03 лютого 2021 року, нарахуванні та виплаті страхових виплат перед позивачем з 12 серпня 2015 року по 03 лютого 2021 року протиправною;
- зобов'язати відповідача поновити перед позивачем нарахування та виплату страхових виплат з 03 лютого 2021 року, нарахувати та виплатити заборгованість з страхових виплат за весь період починаючи з 12 серпня 2015 року по 03 лютого 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 01 лютого 2015 року перебуває на обліку у Покровському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримує страхові виплати. З 12 серпня 2015 року відповідачем протиправно припинена виплата відповідних страхових виплат, у зв'язку з закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи. Вважає, що відповідач своїми діями порушує конституційні права позивача.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач перебував на обліку з 01 квітня 2001 року в відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м. Макіївка. З 2014 року було припинено виплати у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області. Позивач звернувся до відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Красноармійську та отримував щомісячні страхові виплати з 01 березня 2015 року по 11 серпня 2015 року. В березні 2015 року нарахували та виплатили борг за період з травня 2014 по лютий 2015 року. Постановою відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Красноармійську від 20 серпня 2015 року №0527/21761/216761/15 позивачу припинені щомісячні страхові виплати з 12 серпня 2015 року, у зв'язку з закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи. Відповідач зазначає, що згідно з даними які містяться у Єдиній інформаційно-аналітичній системі Фонду з 12 серпня 2015 року по теперішній час позивач не скористався своїм правом та не звернувся з заявою про продовження соціальних виплат до органів Фонду.
23 лютого 2021 року поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.
23 лютого 2021 року від відповідача витребувані докази по справі.
24 березня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 (а.с. 10-12).
03 лютого 2021 року адвокат ОСОБА_2 у зв'язку із наданням правової допомоги ОСОБА_1 звернувся з адвокатським запитом на ім'я начальника Головного управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області яким просив нарахувати і виплатити заборгованість зі страхових виплат ОСОБА_1 за період з червня 2014 року по теперішній час, надати заяву ОСОБА_1 про поновлення страхових виплат після червня 2014 року, надати строк заборгованості ОСОБА_1 за страхових виплат, а також надати рішення (постанови, рішення, тощо) про поновлення та припинення страхових виплат ОСОБА_1 за весь період, починаючи з червня 2014 року (а.с. 14-15).
08 лютого 2021 року листом №01-04/15-260 управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області повідомило адвоката позивача про те, що ОСОБА_1 перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м. Макіївка Донецької області. Позивач як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати з 1 лютого 2015 року по 11 серпня 2015 року у Покровському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Зазначено, що в березні 2015 року йому виплачено заборгованість за період з 01 травня 2014 року по 31 січня 2015 року. З 12 серпня 2015 року потерпілому припинено нарахування щомісячних страхових виплат у зв'язку з закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи. ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа із заявою про продовження страхових виплат до будь-яких відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не звертався (а.с. 16-17).
Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красноармійську Донецької області від 20 серпня 2015 року №0527/21761/21761/15 вирішено припинити з 12 серпня 2015 року виплату позивачу щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсую відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 716,41 грн. Причина припинення - закінчення терміну дії довідки ВПО (а.с. 33).
З довідки про доходи №03.2/138 від 02 березня 2021 року вбачається що щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 за період з серпня 2015 року по лютий 2021 року нараховані проте не виплачені (а.с. 29-32).
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту[…] від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105-XIV).
Згідно з частиною першою статті 36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
У відповідності до вимог статті 46 Закону України №1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Частиною 1 статті 27 Закону України від 14 січня 1997 року №16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №16/98-ВР) передбачено, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості, якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність, якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи, внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, в інших випадках, передбачених законами.
Постановою відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Красноармійську позивачу припинено виплату щомісячних страхових виплат у зв'язку з закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи.
Між тим, Законами №16/98-ВР та №1105-ХIV не передбачено таких підстав для припинення виплати страхових виплат.
Згідно з частинами 4, 7 статті 47 Закону №1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Оскільки припинення виплат відбулося з 12 серпня 2015 року з підстав не передбачених законодавством, порушене право позивача на отримання виплат підлягає поновленню.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року встановлено, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), та визначає, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з нормами статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Водночас частиною першою статті 3 Закону №1706-VII встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.
Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», від 05 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» та постанова Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11 грудня 2014 року № 20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції» не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом №1105-XIV, не можуть застосовуватись.
Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод, що забезпечуються Конституцією України та не можуть бути скасовані.
Право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання) або з відсутністю довідки про внутрішньо переміщену особу, а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.
В даному випадку наявність або відсутність у позивача, в певний період часу, статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами України.
Суд наголошує, що статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки.
Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
В даному випадку поняття «закон» розуміється як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим органом влади), або безпосередньо народом. Тому конституційне поняття «закон», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню. Відповідно, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У вищезазначеному рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді страхових виплат суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто прийняття рішення не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Постановою відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Красноармійську була припинена виплата страхових виплат ОСОБА_1 , таким чином, суд, з'ясувавши, що прийняття цього рішення передувало діям з припинення виплати страхових виплат позивачу, визнає протиправним зазначене рішення, оскільки саме рішення створює відповідні правові наслідки.
Водночас, беручи до уваги те, що виплата страхових виплат позивачу була припинена вищевказаним рішенням, про прийняття якого позивачу не повідомлялося, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне відновити порушене відповідачем право позивача на соціальне забезпечення шляхом скасування цього рішення.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, дійшов висновку, що слід прийняти рішення про зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, з 12 серпня 2015 року.
Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у поновленні нарахування та виплати страхових виплат з 03 лютого 2021 року не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
«Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб», затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 №27 (далі - Порядок №27).
Згідно з пунктом 3.1 розділу ІІІ «Продовження раніше призначених страхових виплат» Порядку №27 внутрішньо переміщені особи мають право на продовження раніше призначених страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду або його відділенні за фактичним місцем проживання (перебування).
Для продовження раніше призначених страхових виплат внутрішньо переміщена особа подає такі документи: заяву; копію довідки про взяття на облік; рішення Комісії (у разі наявності на момент подачі документів); копію паспорта або документа, що посвідчує особу; копію реєстраційного номера облікової картки платника податків або паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті). Копії документів засвідчуються працівником управління (відділення) при пред'явленні оригіналів.
Судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача про продовження раніше призначених виплат у відповідності до Порядку №27.
Згідно зі статтею 24 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
Отже, навіть попри те, що в адвокатському запиті, який був поданий адвокатом Бондарем А.В. до відповідача 03 лютого 2021 року, йшлося про поновлення страхових виплат, такий запит не є заявою для продовження раніше призначених страхових виплат позивачу у розумінні Порядку №27.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У відповідності до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).
У відповідності до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Оскільки статтею 382 КАС України встановлено право, а не обов'язок суду зобов'язувати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подавати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, а позивачем не надано доказів на підтвердження такої необхідності, суд не вбачає підстав для встановлення строку для подачі звіту про виконання судового рішення.
Враховуючи те, що спір виник у зв'язку із прийняттям відповідачем неправомірного рішення, судовий збір, сплачений позивачем підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5; код ЄДРПОУ 41325231) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Красноармійську від 20 серпня 2015 року №0527/21761/21761/15 про припинення виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, з 12 серпня 2015 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Повний текст рішення складений 25 березня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко