Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 березня 2021 р. Справа№200/259/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засідання Синкової А.О.,
за участю:
позивача: не з'явився
представник відповідача: Кододової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-908-23 від 12.11.2020 року про сплату боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 41869,36 грн., -
06 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-908-23 від 12.11.2020 року про сплату боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 41869,36 грн.
Позовні вимоги мотивовані наступним.
Вимога № Ф-908-23 від 12.11.2020 року про сплату боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 41869,36 грн. прийнята контролюючим органом станом на 31 липня 2019 року.
Позивач зазначає що він припинив підприємницьку діяльність.
Також зазначає, що його місцезнаходженням, так і місцезнаходженням органу, на обліку якого він перебуває є м. Слов'янськ - територія, на якій проводилася антитерористична операція (далі - АТО), а тому за приписами чинного законодавства під час проведення АТО платники єдиного внеску звільняються від виконання обов'язків передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464).
Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція є підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою ст. 6 Закону № 2464-VІ, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати. При цьому, вказані норми не скасовують обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надають можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Позивач вважає, що на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та прийняття спірних вимог пункт 9-4 розділу VІІІ Закону № 2464-VІ діяв. Платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, надано можливість у період з 14.04.2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати свої встановлені частиною 2 статті 6 Закону №2464 обов'язки, зокрема, щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, при цьому, у цей період за таку його несвоєчасну сплату відповідальність, штрафні та фінансові санкції до них не застосовуються. Закон № 2464 не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Просить суд:
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецької області № Ф-908-23 від 12.11.2020 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 41869,36 грн.
Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби України в Донецької області внести зміни до інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованої суми заборгованості с ЄСВ станом на час розгляду справи.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на його користь судовий збір.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2021 року позовну заяву було залишено без руху та суд надав позивачу строк для усунення недоліків.
21 січня 2021 року позивачем була подана уточнена позовна заява та заява про поновлення строку на звернення до суду.
Позивач просить суд:
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби України в Донецької області № Ф-908-23 від 12.11.2020 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 41869,36 грн.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби України в Донецької області внести зміни до інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованої суми заборгованості с ЄСВ станом на час розгляду справи.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на його користь судовий збір.
24 лютого 2021 року ГУ ДПС у Донецькій області надано відзив на позовну заяву, за змістом якого висловлено прохання відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування зазначено, що позивач є платником ЄСВ та в силу п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 зобов'язаний своєчасно нараховувати та сплачувати вказаний платіж.
У свою чергу норми пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 не можуть тлумачитися як абсолютне та безумовне звільнення певних платників від виконання всіх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, а повинні застосовуватися відповідно до призначення пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" до тих обов'язків, які платник не мав можливості виконати з об'єктивних обставин, через провадження антитерористичної операції. У даній справі такі об'єктивні обставини відсутні, що унеможливлює звільнення позивача від сплати єдиного внеску.
Крім того, Законом України від 14.01.2020 № 440-ІХ "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" пункт 9-4 "Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 - виключено з 13.02.2020. На час формування спірної вимоги позивач згідно вказаних змін зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки зі сплати ЄСВ.
Вважає, що контролюючий орган приймаючи оскаржувану вимогу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб що визначені законом.
Просить у позові відмовити.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24 лютого 2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року замінено відповідача у справі на належного - Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області та призначено справу до розгляду на 24 березня 2021 року.
24 березня 2021 року позивач в судове засідання не з'явився. Надав заяву про розгляд справи в його відсутність.
Представник відповідача 24 березня 2021 року в судове засідання з'явився. Проти позову заперечувала з підстав, вказаних у відзиві.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивачем у справі є ОСОБА_1 , який є громадянином України паспорт серія НОМЕР_1 виданий Слов'янським МВ УМВС України в Донецькій області 02.10.1997 року. РНОКПП № НОМЕР_2 (а.с.14-18).
Відповідачем є Головне управління Державної податкової служби України в Донецької області яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 43142826 та суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницька діяльність позивача припинена 04.07.2019, Номер запису: 22770060003023410, Підстава: власне рішення.
Згідно зі свідоцтва платника єдиного податку серії А №97440 ОСОБА_1 з 01.05.2012 року перейшов на спрощену систему оподаткування зі ставкою 16% група 2 (а.с.11,25).
Вимога № Ф-908-23 від 12.11.2020 року про сплату боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 41869,36 грн. прийнята Головним управлінням Державної податкової служби України в Донецької області станом на 31 липня 2019 року (а.с.12,26).
За даними IC "Податковий блок" ФОП ОСОБА_1 здійснено нарахування зобов'язань зі сплати ЄСВ на центральному рівні за періоди з 19.04.2013 року по 31.07.2019 роки (а.с.56-57).
Щодо строку звернення до суду.
Позивач в своєму позові вказує, що він отримав оскаржувану вимогу 11.12.2020 року.
17.12.2020 року він звернувся з позовною заявою до суду, яка надійшла 06.01.2021 року.
Таким чином, встановлений ст..25 Закону № 2464 десятиденний термін на оскарження вимоги позивачем не порушений.
Щодо суті позовних вимог.
Правова позиція суду обґрунтована наступним.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)
Стаття 4.
1. Платниками єдиного внеску є:
1) роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Стаття 6.
2. Платник єдиного внеску зобов'язаний:
1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Стаття 7. База нарахування єдиного внеску
1. Єдиний внесок нараховується:
1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
5. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Стаття 8.
5. Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Стаття 9.
8. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
12. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
14. Єдиний внесок, що відповідно до цього Закону підлягає сплаті із сум виплат за період з дня виникнення у платника відповідного зобов'язання до дня включення податковим органом даних про такого платника до реєстру страхувальників Державного реєстру, сплачується (стягується) на загальних підставах відповідно до цього Закону за зазначений період.
Стаття 25.
1. Рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
4. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
16. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Розділ VI. Порядок стягнення заборгованості з платників
1. До платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
2. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
3. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
4. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Отже, на підставі викладеного судом установлено, що позивачем порушено наведені вище положення Закону № 2464, а тому відповідачем правомірно винесено спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 41869,36 грн.,
Щодо застосовності положень п. 9-4 Закону № 2464.
Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт "б" розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:
" 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" № 440-IX від 14 січня 2020 року (далі - Закон №440-ІХ) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено.
Закон № 440-ІХ набув чинності 13 лютого 2020 року.
Пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, на час виникнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464 діяв, проте на час формування спірної вимоги про сплату боргу (16.04.2020), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), втратила чинність.
Висновки суду щодо викладеного.
Позивач на період формування спірної вимоги був ФОП та перебував на спрощеній системі оподаткування 2 група, отже має сплачувати ЄСВ за себе у розмірі 16 % до визначеної статтею 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску щокварталу до 20-го числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Тому, позивач з 13.02.2020 року повинен виконувати покладені на нього обов'язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464, який на час формування спірної вимоги не містив положень щодо звільнення позивача від виконання обов'язків, встановлених ст. 6 вказаного Закону.
Отже судом установлено, що позивачем не виконано зобов'язання зі сплати ЄСВ за період з 19 квітня 2013 року по 31 липня 2019 року у розмірі 41869,36 грн.
У рішенні Верховного Суду від 30.03.2018 у зразковій справі № 812/292/18 зазначено, що Закон № 2464 не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 805/1394/16-а, від 26.04.2019 у справі № 805/1023/16-а, від 02.04.2020 у справі № 360/1546/19, від 03.04.2020 у справі № 812/838/17.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язкам органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб кореспондує право фізичних та юридичних осіб очікувати що ці органи та посадові особи будуть діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші протии Україн" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ураховуючи викладене, правові підстави для задоволення позову - відсутні.
Відповідно до ст..139 КАС України, підстави для повернення судового збору відсутні.
Керуючись пп. 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-908-23 від 12.11.2020 року про сплату боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 41869,36 грн., відмовити.
Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 24 березня 2021 року.
Повний текст рішення виготовлений 25 березня 2021 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.В. Хохленков