Провадження № 33/803/426/21 Справа № 216/1430/20 Суддя у 1-й інстанції - Сидорак В.В. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.
23 березня 2021 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро, за участю секретаря судового засідання Чугай Н.О., апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2021 року якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає АДРЕСА_2
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу-
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн.
При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, 27.01.2021 року з 16 22 год. по 16 50 год., ОСОБА_1 перебуваючи в залі судових засідань №7, Центрального-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, під час розгляду суддею цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, неодноразово порушував порядок під час судового засідання, постійно перебивав головуючого по справі, абсолютно не реагував на зауваження та розпорядження головуючого, нецензурно висловлювався в бік головуючого, при цьому вказані дії вчиняються в настільки зухвалій формі, що повністю позбавляв можливості головуючого по справі здійснювати будь-які процесуальні дії та в цілому продовжувати судове засідання, повністю ігнорував обов'язки присутніх в залі судового засідання визначені ст. 216 ЦПК України не зважаючи, на неодноразове роз'яснення, головуючим суддею, вказаних обов'язків та попередження про можливі негативні наслідки для осіб, які порушують порядок під час судового розгляду. Своєю протиправною поведінкою ОСОБА_1 зірвав розгляд цивільної справи та проявив неповагу до суду, чим вчинив адміністративне правопорушення за яке передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він не був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи; 28.01.2021 року судом одержано заяву, яка була проігнорована; його було позбавлено права ознайомлюватись з матеріалами справи, зокрема з суттю правопорушення; накладення штрафу відбулось з порушенням порядку, який з належною чіткістю не визначений національним законодавством, застосований штраф відноситься до кримінального обвинувачення; в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що його було негайно і детально проінформовано зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення.
Вказує, що заявлених правопорушником свідків не допитано; вимогу про забезпечення участі захисника проігноровано; суддя не забезпечив ведення журналу судового засідання 09.02.2021 року; суд відмовився забезпечити розгляд справи неупередженим судом, не забезпечивши участь сторони обвинувачення.
Також зазначає, що в порушення ч. 2 ст. 277 КУпАП справ не розглянуто протягом доби; не було роз'яснено після оголошення рішення право на ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Також вказує на зауваження до журналу судового засідання
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Що стосується клопотання ОСОБА_1 про залучення прокурора апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 КУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Санкція ч. 1 ст. 185-3 КУпАП передбачає накладення штрафу від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не передбачає такого виду стягнення, що був би пов'язаний з обмеженням особистої свободи громадян, а тому здійснення нагляду прокурором за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення в означеній категорії справ виключається.
Також не передбачено обов'язкової участі прокурора при розгляді справ за ч. 1 ст.185-3 КУпАП і положеннями ст. 250 КУпАП, яка розкриває повноваження прокурора при здійсненні ним нагляду, а тому такі повноваження кореспондують із положеннями ч. 5 ст. 7 КУпАП щодо здійснення нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Твердження захисника щодо кримінального характеру адміністративного правопорушення відповідно до практики ЄСПЛ не вказують на обов'язкове залучення прокурора, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 36 КПК України не в усіх випадках участь прокурора в суді є обов'язковою, чинним законодавством про адміністративні правопорушення не передбачена участь прокурора при розгляді справ за ч. 1 ст.185-3 КУпАП, у зв'язку з чим у задоволенні зазначеного клопотання слід відмовити.
Щодо клопотання про направлення журналу судового засідання до суду першої інстанції для виправлення, апеляційний суд зазначає, що нормами КУпАП не передбачено повернення журналу судового засдіання до суду першої інстанції, а тому апеляційний суд позбавлений цього права.
Заявлене клопотання про допит свідка також не підлягає задоволенню.
Так, відповідно до ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.
В матеріалах даної справи відсутні посилання на будь-яких свідків, в той же час матеріали справи містять звукозапис судового засідання, який повністю викриває обставини адміністративного правопорушення, що підлягають установленню, а тому у виклику свідка немає необхідності.
Крім того, спеціальні норми, які застосовуються при оцінці доказів суддею у справах про адміністративні правопорушення - ст. 251, 252 КУпАП не містять такого критерію оцінки доказів, як безпосередність. Притягнення винуватої особи до відповідальності не може бути поставлено під умову явки до суду осіб, до яких не може бути застосовано жодної процесуальної санкції за неявку до суду, на відміну від інших процесуальних законів (привід, штраф тощо).
Заслухавши суддю-доповідача, учасників провадження, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Зміст постанови судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 09 лютого 2021 року про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185-3 ч. 1 КУпАП, вчинене ОСОБА_1 , відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 283-284 КУпАП, а саму справу суддею розглянуто відповідно до вимог ст. 280 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З огляду на вимоги статті 258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185-3 КУпАП, не складається.
Стаття 221-1 КУпАП передбачає, що місцеві господарські та адміністративні суди, апеляційні суди та Верховний Суд розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Справа розглядається суддею-доповідачем зі складу суду, що розглядає справу, під час розгляду якої вчинено правопорушення, передбачене статтею 185-3 цього Кодексу.
Зміст постанови відповідає вимогам статті 283 КУпАП, при цьому справа про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 розглянута суддею-доповідачем зі складу суду, що розглядає справу, під час розгляду якої вчинено правопорушення, передбачене статтею 185-3 цього Кодексу, а тому доводи апелянта в частині неможливості розгляду справи тим же суддею не заслуговують на увагу.
Згідно із ст. 129 Конституції України за неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом.
Отже, за прояв неповаги до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 185-3 КУпАП адміністративна відповідальність настає за неповагу до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил.
Таким чином, об'єктивна сторона вказаного правопорушення виражається у неповазі до суду, яка може полягати у:
1) злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача;
2) непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого;
3) порушенні зазначеними особами порядку під час судового засідання;
4) вчинення зазначеними особами будь-яких дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених в суді правил.
Суб'єктом вказаного адміністративного правопорушення може бути будь-яка особа, яка бере участь у судовому засіданні.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обставини справи викладені в постанові суду першої інстанції повністю підтверджуються матеріалами справи та свідчать про те, що своєю протиправною поведінкою ОСОБА_1 зірвав розгляд цивільної справи та проявив неповагу до суду
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом першої інстанції доказами, а саме звукозаписом протоколу судового засідання від 27.01.2021 року.
З огляду на наведене, в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП.
Стосовно апеляційних доводів, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, головуючий не повідомив йому суть адміністративного правопорушення, а саме, зміст такого обвинувачення, то апеляційний суд вважає їх неспроможними, оскільки в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції ОСОБА_1 було роз'яснено суть правопорушення.
Що стосується доводів апелянта про те, що він не був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, то вони не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до протоколу судового засідання за участю ОСОБА_1 , останнього було повідомлення про наступний розгляд справи.
До тверджень ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не було розглянуто заяву про відвід судді, забезпечення ознайомлення з матеріалами справи, забезпечення представнику позивача права на захист, направлення матеріалів для притягнення судді до кримінальної та дисциплінарної відповідальності, оскільки в матеріалах справи про адміністративне правопорушення така заява відсутня, а додана до доповнень до апеляційної скарги заява, згідно її реквізитів та мотивувальної частини, відноситься до розглядаємої в суді першої інстанції цивільної справи.
Щодо не залучення захисника та розгляду справи не впродовж доби.
Апеляційний суд погоджується з твердженням апелянта, що справу у відповідності до ч. 2 ст. 277 КУпАП, однак з огляду на те, що ОСОБА_1 в судовому засіданні було заявлено клопотання про залучення захисника, суд першої інстанції не міг позбавити його права на захист, тому справу було розглянуто наступного судового засідання, що не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
В ст. 268 КУпАП «Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед іншого, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Право особи на захист також частково врегульовано ст. 261 КУпАП «Адміністративне затримання», зокрема, органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.
У свою чергу, ст. 14 Закону України від 02 червня 2011 року № 3460 «Про безоплатну правову допомогу» передбачено право особи на вторинну безоплатну правову допомогу при адміністративному затриманні та адміністративному арешті.
Аналіз норм КУпАП, якими врегульовано питання адміністративного затримання та застосування адміністративного арешту, свідчить, що в них не закріплено право особи мати захисника (нагадаємо, таке право закріплено лише у ст. 268 КУпАП, але для осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, тобто щодо яких складено протокол про адміністративне правопорушення).
Відповідно, не закріплений чітко і обов'язок посадової особи, яка здійснює указані заходи, забезпечувати особу, яка притягується до адміністративної відповідальності захисником.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з залученням захисника та не прибуттям до суду першої інстанції для розгляду справи по суті - скористався своїм правом на захист на власний розсуд.
Крім того, забезпечення захисту його права на справедливий розгляд справи було поновлено шляхом перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Що стосується відсутності журналу судового засідання, то у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, не з'явився, у веденні такого журналу не було необхідності, крім того, нормами КУпАП не встановлено обов'язку суду першої інстанції проводити судове засідання за допомогою технічних засобів. А також, такого клопотання не надходило і зі сторони захисту.
Що стосується інших доводів апелянта то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до практики ЄСПЛ, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки.
Пуризм у загальноприйнятому розумінні є надмірним прагненням до чистоти, переваги форми над змістом.
Правовий пуризм може мати як добровільний характер і виявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб'єктів правозастосування, недопущення відступу від правових приписів.
Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.
Не кожен дефект певного адміністративного акта, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Такий вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий».
При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування певного акта з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Також, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).
Таким чином, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 Кодексу про адміністративні правопорушення України, визначив вид стягнення і його розмір у мінімальних межах, встановлених ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, у межах передбаченого ст. 38 КУпАП трьох місячного строку.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновків про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки відсутні підстави для скасування постанови суду та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно останнього у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, апеляційні доводи є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.О. Пістун