Справа № 727/2216/21
Провадження № 2/727/1019/21
22 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі: головуючого-судді: Одовічен Я.В., за участю секретаря: Кицинюка С.В., представника відповідача: Задорожного С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову, -
12.05.2021 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , одночасно із поданням до суду позовної заяви, звернулася до суду з заявою про забезпечення позову.
У поданій заяві посилається на те, що нею подано до суду позовну заяву до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права спадкування шляхом зобов'язання вчинити дії.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх з відповідачем мати ОСОБА_4 .
Ними були подані заяви про прийняття спадщини після смерті матері, за наслідками розгляду яких приватним нотаріусом була заведена спадкова справа.
До складу спадщини входить наступне нерухоме та рухоме майно:
-Житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 125,5 кв.м. та все майно, яке знаходиться в ньому;
-Ізольована частина житлового приміщення в житловому будинку АДРЕСА_2 , в якій проживала спадкодавця, та все майно, що знаходиться в ній;
-Нежитлове приміщення: швейно-в'язальна майстерня в будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 89,7 кв.м.;
-Дизайн система SDS-ONE APEX 3-3 MGF 42652, що включає в себе монітор «EIZO», клавіатуру, мишу «LOGITECH», портативну клавіатуру, панель, системний блок «SHIMA SEIKI APEX3», яка знаходиться у зазначеному нежитловому приміщенні;
-Швейні машинки JUKI MO-6704S в кількості п'ять одиниць, що знаходяться у вищезазначеному нежитловому приміщенні;
-Плосков'язальна машина SHIMA SEIKI SVR 122 SV5g mfg 60338 (2017 року), плосков'язальна машина SHIMA SEIKI SVR 122 SV5g mfg 60363 (2017 року), плосков'язальна машина SHIMA SEIKI SES 214 FF 7 gg, вишивальна машина ZSK STICKMASHINEN Gmbh JF 0811-400 (500) (2001 РОКУ), які знаходяться в нежитловому приміщенні, яке орендувалося спадкодавицею, а на даний час орендується спадкодавицею та знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , площею 122 кв.м.;
-Інше рухоме майно, яке знаходиться у нежитловому приміщенні швейно-в'язальної майстерні в будинку АДРЕСА_3 та нежитловому приміщенні, що знаходиться по АДРЕСА_4 .
На даний час між сторонами виник спір щодо детального визначення майна, яке знаходиться у вказаних нерухомих об'єктах. Відповідач відмовляється спільно описати
майно, що там знаходиться, ключі від приміщень знаходяться у неї.
08.12.2020 року позивач змогла зайти до приміщення та знала на відео наявність у ньому наступного спадкового майна: кабінет: програматор 1: монітор-студія «EIZO», клавіатура, миша «LOGITECH», портативна клавіатура, панель для малювання, системний блок «SHIMA SEIKI APEX 3»; програматор 2: моніторг «SAMSUNG», системний блок, клавіатура, миша, електронна вага «GAS»;
Швейних цех: швейне обладнання: «GOLDEN WHEEL» СS-7165; «GOLDEN WHEEL» СS-1500-3-164М; SPARK SPECIAL SL-8700 DH-1; YUKI DDL 8700-7; TYPE SPECIAL S-F01/8700H; KINGSUN TYPICAL GC 6150H; моталка DELTA; JUKI MF-7523; намистинна машина «PEARL ATTACHING MACHINE», парова машина, бумбонна машина «UNITRONICS»; кондиціонер «NEOCLIMA»; кондиціонер, кондиціонер.
В'язальний цех: баєчна машина; монітор SAMTRON, системний блок CELERON; системний блок ASUS; в'язальна машина «SHIMA SEIKI SEC-214 K1 №178407G 1987» з системним блоком «SHIMATRONIC»; в'язальна машина «SHIMA SEIKI SES 234 FF № 118307 G з системним блоком «SHIMATRONIC»; в'язальна машина «SHIMA SEIKI SES 122 FF №5124005 G з системним блоком «SHIMATRONIC»; в'язальна машина «SHIMA SEIKI SES 22 F №03 G з системним блоком «SHIMATRONIC»; в'язальна машина «SHIMA SEIKI SES 214К1 №334005 G з системним блоком «SHIMATRONIC»; компресор AIR CAST; в'язальна машина «SHIMA SEIKI SVR-122 №6036305 G 2017-02; в'язальна машина «SHIMA SEIKI SVR-122 №6033805 G 2017-02; ніж REXEL R 1000 №021; вишивальна машина 2 SK JF 0811400; термопрес F 15 AL; паропраска SILTER ST/В 200; компресор MIOL; обігрівач повітряний GRUNHELM GPH 15.
Продукція: шарф дівч. -1630 шт.; хомут хлопч. - 840 шт.; шарф хлопч. - 1180 шт.; хомут дівч. - 630 шт.; панамки №50-52-300 шт.; панамки №48-50 - 200 шт.; панамки №1 - 200 шт.; панамки №3 - 750 шт.; панамки №4 - 500 шт.; шапка дівч. 2 бумбона - 100 шт.; шапка дівч. - 50 шт.; шарф збірний - 525 шт.
Матеріали: хутро рожеве - 6 рулонів; хутро чорнобурка - 2 рулони; хутро темно-синє - 3 рулони; хутро біле - 1 рулон; хутро бєжеве - 1 рулон; хутро сталеве - 1 рулон, фурнітура (бирки, наліпки, намисто та інше) у великій кількості, в'язальна нитка, тканина рейбана, тканина фліс - у великій кількості.
На даний час відповідач відмовляється допустити позивача до вказаних приміщень. Крім цього, відповідач активно використовує для отримання доходів майно, яке знаходилося у нежитлових приміщеннях, де вона разом із померлою матір'ю здійснювала підприємницьку діяльність.
Заявник просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відповідачці ОСОБА_3 розпоряджатися усім майном, яке знаходиться у:
-Житловому будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 125,5 кв.м.;
-Ізольованій частині житлового приміщення в житловому будинку АДРЕСА_2 , в якій проживала спадкодавця;
-Нежитловому приміщенні: швейно-в'язальна майстерня в будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 89,7 кв.м.;
-Нежитловому приміщенні, яке орендувалося спадкодавицею та на даний час перебуває у користуванні відповідачки, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , площею 122 кв.м.
Представник заявника у судове засідання не з'явився, у поданій до суду заяві просив розглянути заяву про забезпечення позову без його участі та задовольнити її.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову. Вказував на те, що ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , там наявні її особисті речі, а тому заборона розпоряджатися майном за цією адресою призведе до порушення її прав.
Житловим будинком АДРЕСА_2 користується виключно позивач. Однак, звернув увагу суду на те, що зазначений житловий будинок повністю належав на праві власності спадкодавцю, в той час як позивач просить заборонити розпоряджатися майном, яке знаходиться в ізольованій його частині, не вказуючи в якій саме.
Також зазначив, що нежитловим приміщенням: швейно-в'язальна майстерня в будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 89,7 кв.м. користується переважно ОСОБА_1 , там знаходяться оверлок машини.
Щодо забезпечення позову шляхом заборони розпоряджатися майном, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , площею 122 кв.м. категорично заперечував та пояснив, що ОСОБА_5 є суб'єктом підприємницької діяльності та за вказаною адресою здійснює господарську діяльність по пошиттю речей. Зазначене приміщення з січня 2021 року орендується саме відповідачкою, а тому на даний час там наявне її особисте майно, необхідне їй для здійснення підприємницької діяльності.
Окрім того, посилався на те, що відповідач не чинить будь-яких перешкод позивачу у доступі до вказаних приміщень.
Просив відмовити у задоволенні поданої заяви.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд виходить із наступного:
Так, за змістом ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цьогоКодексузаходівзабезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.
Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії. Заборона відповідачеві вчиняти певні дії є видом забезпечення позову, яка спрямована проти активних учинків відповідача, що можуть ускладнити виконання рішення суду.
Згідно роз'яснень, що надані в п.4 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та реально існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до
незворотних наслідків.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють довиконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Таким чином, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи належним чином підтверджені. Не може бути задоволено заяву про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачки від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такі висновки викладені в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17 та ухвалі Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі №761/4085/18.
Враховуючи висновки Верховного суду, судом встановлено наступні фактичні обставини спірних правовідносин.
Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно з 21.12.2020 року житловий будинок, загальною площею 125,5 кв.м., житловою площею 72,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_5 належав на праві приватної власності ОСОБА_4 . У зазначеному житловому приміщенні проживає відповідач ОСОБА_3 , що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.12.2020 року.
Також, спадкодавцю ОСОБА_4 належали на праві приватної власності житловий будинок, загальною площею 627,3 кв.м., в тому числі житловою площею 205,8 кв.м., що знаходився в АДРЕСА_2 та нежиле приміщення, швейно-в'язальна майстерня в будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 89,7 кв.м.
Нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , площею 122 кв.м. відповідно до договору оренди №04-21 від 04.01.2021 року орендується ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 з 15.12.2020 року є фізичною особою-підприємцем.
Таким чином, нежитлове приміщення, площею 122 кв.м. по АДРЕСА_4 використовується ОСОБА_3 з січня 2021 року для здійснення підприємницької діяльності.
Отже, враховуючи роз'яснення, викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», щодо недопустимості вжиття заходів забезпечення позову, які будуть перешкоджати господарській діяльності фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, суд, беручи до уваги права ОСОБА_3 , які можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, а також те, що саме остання вже протягом трьох місяців орендує зазначене приміщення, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення заборони розпорядження усім майном, що знаходиться в нежитловому приміщенні по АДРЕСА_4 .
Щодо вимоги заяви про забезпечення позову шляхом накладення заборони розпорядження усім майном, що знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_2 , суд погоджується із доводами представника ОСОБА_6 , оскільки у поданій заяві заявник просить вжити заходів забезпечення позову щодо ізольованої частини зазначеного будинковолодіння, однак при цьому не конкретизує якої саме, а тому в задоволенні даної вимоги слід відмовити.
У той же час суд вважає вимоги заяви про забезпечення позову шляхом накладення заборони розпорядження усім майном, що знаходиться в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 та в нежитловому приміщенні: швейно-в'язальна майстерня в будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 89,7 кв.м. обґрунтованим.
При цьому суд враховує, що вказані нерухомі об'єкти належали на праві власності спадкодавцю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на даний час строк для прийняття спадщини, після смерті якої не сплив.
Окрім того, суд зважає на те, що вимоги заяви про забезпечення позову стосуються лише правомочності розпорядження майном, що жодним чином не позбавляє ОСОБА_3 можливості користуватись ним.
Отже, застосування таких заходів забезпечення позову у визначеній судом частині не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 149- 153 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову - задовольнити частково.
Вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 розпоряджатися усім майном, яке належало на праві власності спадкодавцю ОСОБА_4 та знаходиться: в нежитловому приміщенні: швейно-в'язальної майстерні в будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 89,7 кв.м. та в житловому будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 125,5 кв.м.
У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити для виконання до Першого відділу Державної виконавчої служби у м.Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), - для виконання, а учасникам справи - для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Шевченківського
районного суду м. Чернівці Одовічен Я.В.