Єдиний унікальний номер 722/1847/20
Номер провадження 2/722/77/21
15 березня 2021 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого судді Унгуряна С.В.
секретаря Кушнір І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» про відшкодування збитків в порядку регресу,-
ФОП ОСОБА_1 звернувся до Сокирянського районного суду Чернівецької області з вказаним вище позовом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що між ПрАТ СК «ВУСО» та ОСОБА_3 21.02.2018 року було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «ЗАЗ Lanos» №4977792-02-10-40.
30.06.2018 року в м.Київ відбулась ДТП за участі транспортного засобу марки «ГАЗ 33021» під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля марки «ЗАЗ Lanos» під керуванням ОСОБА_4 , в результаті чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Згідно європротоколу, складеного 30.06.2018 року, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ГАЗ 33021», рухаючись заднім ходом, не вибрав безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив наїзд на автомобіль «ЗАЗ Lanos».
ОСОБА_2 погодився з обставинами ДТП та визнав свою винуватість.
Згідно рахунку-фактури №Ко-К-000000000000230 від 05.07.2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «ЗАЗ Lanos» склала 21069,64 грн.
За заявою ОСОБА_3 та виконуючи взяті на себе зобов'язання за договором страхування, ПрАТ СК «ВУСО» виплатило суму страхового відшкодування в розмірі 20246,14 грн. у відповідності до страхового акту від 11.07.2018 року.
Відповідно, 11.07.2018 року у ПрАТ СК «ВУСО» виникло і право регресної вимоги до відповідача ОСОБА_2 .
В свою чергу, відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ 33021» ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» була забезпечена договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК8787093 в ПрАТ СК «Українська страхова група», яке здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ СК «ВУСО» в межах ліміту, передбаченого Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в розмірі 11441,72 грн.
Враховуючи недостатність страхової виплати, що була здійснена ПрАТ СК «Українська страхова група», відповідач ОСОБА_2 , як винуватець ДТП, або власник транспортного засобу (ТОВ «Сільпо-Фуд»), для повного відшкодування заподіяної шкоди зобов'язані сплатити різницю між фактичним розміром заподіяної шкоди і сплаченим страховим відшкодуванням, що становить 8804,42 грн.
07.09.2020 року між ПрАТ СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №07/09/2020 про відступлення права вимоги відшкодування в порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договору страхування №№4977792-02-10-40.
З метою досудового врегулювання спору, 06.10.2020 року відповідачам було направлено вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу, проте останні залишили вимогу без задоволення.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» завдані збитки в порядку регресу в сумі 8804,42 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою Сокирянського районного суду від 15.03.2021 року провадження у даній справі в частині заявлених позовних вимог до ТОВ «Сільпо-Фуд» про відшкодування збитків в порядку регресу закрито.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, проте 15.03.2021 року звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просив провести розгляд справи без його участі. При цьому, в задоволенні позову просив відмовити, оскільки вважає, що він є неналежним відповідачем.
14.01.2021 року від відповідача ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» до суду надійшов відзив на позов, в якому його представник проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві. Окрім цього, 15.03.2021 року представник надіслав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення з товариства збитків в сумі 8804,42 грн. та 50% від суми сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу. При цьому, просив провести судове засідання без його участі.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 слід відмовити з огляду на таке.
Судом встановлено, що 30.06.2018 року в м.Київ відбулась ДТП за участі транспортного засобу марки «ГАЗ 33021» під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля марки «ЗАЗ Lanos» під керуванням ОСОБА_4 , в результаті чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Згідно європротоколу, складеного 30.06.2018 року, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ГАЗ 33021», рухаючись заднім ходом, не вибрав безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив наїзд на автомобіль «ЗАЗ Lanos».
ОСОБА_2 погодився з обставинами ДТП та визнав свою винуватість.
Згідно рахунку-фактури №Ко-К-000000000000230 від 05.07.2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «ЗАЗ Lanos» склала 21069,64 грн.
За заявою власника автомобіля «ЗАЗ Lanos» ОСОБА_3 , ПрАТ СК «ВУСО», яке було страховиком за договором добровільного страхування наземного транспорту «ЗАЗ Lanos» № НОМЕР_1 , виплатило суму страхового відшкодування в розмірі 20246,14 грн. у відповідності до страхового акту від 11.07.2018 року.
Відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ 33021» ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» забезпечена договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК8787093 в ПрАТ СК «Українська страхова група», яке здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ СК «ВУСО» в межах ліміту, передбаченого Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в розмірі 11441,72 грн.
Згідно наказу №49/ЛГк від 15.11.2016 року відповідач ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах з ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», яке є власником автомобіля «Газ 33021».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.12.2018 року зазначила, що відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.
Згідно з підпунктами «г» і «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо ДТП визначено в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам ПДР; а також якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Таким чином, норми спеціального Закону №1961-IV надають страховику, який виплатив страхове відшкодування, альтернативне право на звернення з позовом у порядку регресу до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, у визначених Законом випадках.
Однак, згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа № 6-108цс13).
Таким чином, альтернатива, визначена підпунктом 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV, до спірних правовідносин не застосовується.
Виняток із загального правила, визначеного частиною другою статті 1187 ЦК України, викладено у частинах третій та четвертій цієї статті, відповідно до яких особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах; якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).
Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах ОСОБА_2 не є належним відповідачем, а тому в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 в частині стягнення з нього збитків слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1172, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст.33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст.4, 5, 11-13, 82, 141, 142, ч.4 ст.206, ч.3 ст.211, ч.2 ст.247, 258-259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С.В.Унгурян
Повне судове рішення складено 25.03.2021 року