Справа № 645/6897/20
Провадження № 2/645/569/21
24 березня 2021 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Федорової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Синьогуб А.Ю.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали уточненої позовної заяви ОСОБА_1 про компенсацію 1/2 частини вартості спільного сумісного майна подружжя та відшкодування упущеної вигоди, по цивільній справі за позовом:
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про встановлення порядку користування спільним майном подружжя,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування спільним майном подружжя.
17 березня 2021 року позивач надала до суду Уточнену позовну заяву про компенсацію 1/2 частини вартості спільного сумісного майна подружжя та відшкодування упущеної вигоди.
В судовому засіданні позивачка наполягали на прийнятті уточненої позовної заяви до розгляду.
Відповідач та його представник - адвокат Марцонь Д.Г. заперечували проти прийняття уточненої позовної заяви до розгляду та просили суд відмовити позивачу у її прийнятті. Представник відповідача зауважив, що виходячи зі змісту первісного позову та уточненого позову, позивач одночасно змінює як предмет так й підстави позову, що суперечить ст. 49 ЦПК України, оскільки фактично позовна заява від 17 березня 2021 року є новим позовом, та просив відмовити у зміні предмету та підстав позову по справі.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи встановив наступне.
24 листопада 2020 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування спільним майном подружжя, в якому просила суд:
- зобов'язати відповідача перереєструвати автомобіль Skoda Octavia, 1,8 СПГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно з рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова (справа № 645/4043/17) від 16.04.2018 року у відповідних установах МВС України;
- зобов'язати відповідача передати їй автомобіль Skoda Octavia, 1,8 СПГ, державний номерний знак НОМЕР_1 для тимчасового почергового користування 15 діб у місяць у справному стані, відповідно укомплектованим, та з відповідними документами на даний автомобіль.
В якості підстав позову було зазначено, що у зв'язку із неможливістю домовитися з колишнім чоловіком (відповідачем) щодо визначення порядку користування майном - автомобілем Skoda Octavia, 1,8 СПГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав щодо порядку користування майном, що належить їй на праві спільної сумісної власності.
17 березня 2021 року позивач надала до суду Уточнену позовну заяву про компенсацію 1/2 частини вартості спільного сумісного майна подружжя та відшкодування упущеної вигоди, в якій просить суд:
- зобов'язати відповідача сплатити 1/2 частину вартості автомобіля Skoda Octavia, 1,8 СПГ, державний номерний знак НОМЕР_1 на її користь в сумі 73750 грн, згідно з наданим позивачкою звітом про оцінку ринкової вартості автомобіля, в якості компенсації, як співвласника даного автомобіля;
- зобов'язати відповідача сплатити на користь позивача компенсацію упущеної вигоди, пов'язаної з ненаданням у користування автомобіля Skoda Octavia, 1,8 СПГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , як спільної сумісної власності, в сумі 183250 грн., на протязі значного періоду часу (2018 - 2021 роки).
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає право позивача змінити або предмет позову, або підстави позову. Тому, одночасна зміна предмета позову та підстав позову прямо забороняється. Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Тому в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, а це за своєю суттю - вже новий позов. Саме у зв'язку із цим законодавцем було закріплено альтернативну зміну предмета чи підстав позову.
Згідно із нормами цивільного процесуального права, предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд має ухвалити рішення. Вказана дефініція дає правильне розуміння того, що позивач, звертаючись до суду, має матеріально-правову заінтересованість захистити своє право.
Під підставами позову розуміють обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу, а також факти, що підтверджують ці обставини. Такими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто факти, які зумовлюють певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Тому до підстави позову не можуть входити обставини, які виступають доказами в справі. З ними закон не пов'язує виникнення, зміну або припинення прав чи обов'язків. Вони лише підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову.
Крім того, поряд із предметом і підставою позову виділяють окремий елемент позову - його зміст.
Під змістом позову розуміють вид (спосіб) судового захисту, що прямо передбачається законом, з яким позивач звертається до суду.
Законодавець у частині 1 статті 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права й інтересу, а в частині 2 статті 16 ЦК України визначив орієнтовний перелік способів здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.
Таким чином, предмет позову - це те, що конкретно вимагає позивач; підстава позову - те, чим позивач обґрунтовує свої вимоги; зміст позову - це спосіб захисту порушеного права.
Таке ж розуміння елементів позову закріплено зокрема у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду». Аналогічної думки дотримується Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду, зокрема в Постанові від 30.10.2019 по справі № 370/2201/15-ц.
Дослідження Уточненої позовної заяви від 17 березня 2021 року дозволяє дійти до висновку, що позивачем одночасно змінюється всі елементи позову, - предмет, підстави та зміст, що є порушенням ч. 3 ст. 49 ЦПК України.
Оскільки позивачем при подачі Уточненої позовної заяви від 17 березня 2021 року не було дотримано вимоги діючого ЦПК України, тому підстав зміни предмету та підстав позову немає. Розгляд справи слід продовжити в межах тих позовних вимог, які сформульовані позивачем при пред'явленні первісного позову від 24 листопада 2020 року.
При цьому, суд роз'яснює позивача її право та право позивача звернутися до суду з окремою позовною заявою про компенсацію 1/2 частини вартості спільного сумісного майна подружжя та відшкодування упущеної вигоди, в порядку встановленому законом.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Керуючись ст. ст. 13, 49, 175 ЦПК України, суд-
Відмовити у прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про компенсацію 1/2 частини вартості спільного сумісного майна подружжя та відшкодування упущеної вигоди.
Повернути позивачу ОСОБА_1 уточнену позовну заяву від 17 березня 2021 року.
Продовжувати розгляд справи в межах предмету та підстав позову викладених у позовній заяві від 24.11.2020 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування спільним майном подружжя.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст ухвали виготовлений 25.03.2021 року.
Суддя О.В. Федорова