Справа № 639/8089/20
Провадження № 2-о/639/13/21
24 березня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Труханович В.В.,
за участю секретаря - Безбородько І.О.,
заявника - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу № 639/8089/20 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,
14 грудня 2020 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, в якій він просив суд встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу - трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення відсутня.
В обґрунтування заяви, заявник посилається на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Михайловка, ІЦацького району, Рязанської області, усе своє життя чесно та добросовісно працював, що підтверджується записами в його трудовій книжці.
Між тим, при влаштуванні до ТОВ «Торнадо» роботодавець оформив на ім'я заявника трудову книжку серія НОМЕР_1 , однак на титульному аркуші трудової книжки роботодавець не вказав дату заповнення трудової книжки. Таким чином було допущено порушення інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
16.11.2020 року заявник звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії за віком. Однак рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Харківській області № 6193 від 17.11.2020 року, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії оскільки відсутній необхідний страховий стаж (27 років). До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи відображені в трудовій книжці серія НОМЕР_1 , оскільки титульний лист трудової книжки заповнений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме відсутня дата заповнення трудової книжки.
Таким чином, в теперішній час заявник позбавлений можливості оформити пенсію за віком.
Встановлення вищевказаного факту необхідно йому для реалізації його права на отримання пенсії.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 грудня 2020 року прийнято заяву до розгляду та відкрито окреме провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Призначено судове засідання.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати, задоволено клопотання заявника про допит в судовому засіданні свідків.
ЗаявникОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримав, просив суд її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Суд, вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ч.1 ст.19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
В судовому засіданні було встановлено, що рішенням №6193 відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.11.2020 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування рішення зазначено, що відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії мають чоловіки, після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу починаючи з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років.
На підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу на ОСОБА_1 страховий стаж заявника на момент звернення склав 24 роки 06 місяців 0 днів
До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи відображені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 оскільки титульний лист трудової книжки заповнений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме відсутня дата заповнення трудової книжки. (а.с. 18)
Дійсно, як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 в ній не було зазначено дату її заповнення. (а.с. 12-17)
Заявник в судовому засіданні зазначив, що встановлення факту належності трудової книжки НОМЕР_1 , необхідне заявнику для оформлення пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Суд розглядає в порядку окремого провадження зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. (п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК України)
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям , по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.1 ст.315 ЦПК України).
В п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року, роз'яснено судам, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Згідно ч. 1 ст. 318 ЦПК України заявник у своїй заяві зобов'язаний зазначити який факт він просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом № 58 від 29.07.93 р. - заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. { Абзац перший пункту 2.2 глави 2 в редакції Наказу Міністерства соціальної політики N 748/2354/5 ( z1954-13 )від 08.11.2013 }
До трудової книжки вносяться:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктом 2.11. та 2.12. передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Пунктом 2.6. зазначеної інструкції встановлено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У п. 2.8. зазначено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Виправлені відомості мають повністю збігатися з оригіналом відповідного наказу чи розпорядження роботодавця. У разі ж втрати цих документів або невідповідності їх фактично виконуваній роботі, виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці (особові картки, трудові договори, розрахункові відомості тощо). При цьому слід звернути увагу, що показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів до трудової книжки (п. 2.9. Інструкції).
Отже, суд не враховує показання допитаних у судовому засіданні свідків.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 10.04.2019р. у справі №320/948/18 дійшла висновку, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Згідно з п.12 Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Згідно ч.ч.1, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, заявник в своїй заяві просить суд встановити факт належності йому трудової книжки.
Як було встановлено вище, встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі можливе лише, якщо прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження особи, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
В свою чергу, судом було встановлено, що особисті дані заявника, а саме прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження, що зазначені в трудовій книжці, зазначені вірно.
Заявником не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що факт належності йому трудової книжки кимось оспорюється, чи йому було відмовлено у нарахуванні пенсії саме з цієї причини.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що у задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу слід відмовити.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи заявник фактично ставить питання про не зарахування до страхового стажу певного періоду роботи на підприємстві.
Зазначене не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною заявою про встановлення факту перебування у трудових відносинах у певний період з певним підприємством.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 247, 293, 315, 318 ЦПК України, суд
У задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 12 лютого 1997 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, , код ЄРДПОУ: 14099344, місцезнаходження: м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 3 під, 2 пов.
Повний текст рішення складено 25.03.2021 року.
Суддя В. В. Труханович