25.03.2021
єдиний унікальний номер справи 423/3276/20
номер провадження 2-а/423/23/20
25 березня 2021 року м. Попасна
Попаснянський районний суд Луганської області у складі
головуючої судді Лизенко І.В.,
за участі секретаря судового засідання Кузьменко Ю.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Закопайла В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в судовій залі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №423/3276/20 за позовом ОСОБА_1 до дільничного офіцера поліції сектору превенції Попаснянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області Ільїна Євгена Володимировича, Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач 01.12.2020 звернувся до суду з вищеназваною позовною заявою, у якій просив суд визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн., яка була прийнята 21 листопада 2020 року ДОП СП Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області старшим лейтенантом поліції Ільїним Євгеном Володимировичем.
В обґрунтування позову послався на те, що дійсно в суботу 21.11.2020 з 8-00 години перебував в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , який належить йому на праві власності, де здійснював господарську діяльність, здійснюючи продаж населенню будівельних матеріалів, інструментів та побутової техніки. Приблизно о 10-00 годині у приміщення магазину прибули працівники поліції та вимагали зупинити торгівельну діяльність відповідно абз.1 п.п. 4 п. 15 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641. Вважаючи цю постанову КМУ такою, що суперечить Конституції України, не погодився з твердженнями працівників поліції, внаслідок чого було почато складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 44-3 КУпАП. Він повідомив, що йому потрібна безоплатна правова допомога як учаснику бойових дій, на що отримав відмову. У зв'язку з цим він зателефонував на «102» та викликав слідчо-оперативну групу. У цей час він перебував у приміщенні магазину без маски, однак зауважень йому не зробили. Приблизно о 12-40 годині у приміщення магазину зайшли ще двоє працівників поліції. Відповідач ОСОБА_2 повідомив, що йому стало відомо, про те, що позивач перебуває у магазині без засобів індивідуального захисту, почав встановлювати особу, залучив свідків членів комісії виконкому міської ради та почав складати протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 44-3 КУпАП. Не будучи забезпеченим правовою допомогою, власноруч написав пояснення, де зазначив, що не порушував жодної вимоги законів України та Конституції України. Але, не дивлячись на такі пояснення, відповідач виніс постанову про адміністративне правопорушення та наклав стягнення у виді штрафу в сумі 170 грн.
Вважає постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки його права, передбачені Конституцією України, не можуть бути обмежені постановою КМУ, так як у рішенні КСУ від 28.08.2020 №10-р/2020 вказано, що обмеження конституційних прав громадян можуть застосовуватись на підставі закону. Окрім того, склавши протокол про адміністративне правопорушення, відповідач ОСОБА_2 повинен був забезпечити йому право на правову допомогу, враховуючи, що згідно п.9 ч.1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» позивач, як учасник бойових дій, має право на всі види правових послуг, визначених ч.2 ст. 13 цього Закону.
03.12.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання в межах десятиденного строку, визначеного ч.1 ст. 286 КАС України, на 07.12.2020.
07.12.2020 ухвалою суду залучено співвідповідачем ГУНП в Луганській області та продовжено відповідачу ОСОБА_2 строк на подання відзиву до 17.12.2020, у зв'язку з чим судовий розгляд відкладено.
16.12.2020 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому він позов не визнав, зазначивши, що постанова про накладення адміністративного стягнення відповідає вимогам ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи ним дотримано вимоги ст.33-35 КУпАП, повно з'ясовано всі обставини. Позивачу було роз'яснено його права згідно ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Позивач частково скористався своїми правами, надав письмові пояснення. Жодних заяв чи клопотань від нього не надходило, про що він особисто написав у протоколі. Відповідно до ст. 18, 19 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» позивач, як учасник бойових дій, мав самостійно звернутися до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до його територіального органу, де за його зверненням приймається відповідне рішення. Обов'язок працівників поліції інформувати центри з надання безоплатної правової допомоги передбачений ч. 3 ст. 261 КУпАП у разі адміністративного затримання, яке до позивача не застосовувалось. Позивач не скористався своїм правом на правову допомогу та у позові не навів доказів порушення цього права. Окрім того, позивачем в порушення ч. 3 ст. 161 КАС України не сплачено судовий збір.
24.12.2020 до суду надійшов відзив від ГУНП в Луганській області, у якому співвідповідач позов не визнав, пославшись на відповідність постанови про накладення адміністративного стягнення вимогам закону.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, зазначивши, що постанова підлягає скасуванню, оскільки було порушено право позивача скористатись правовою допомогою, а також з інших, викладених у позові, підстав.
Позивач зазначив, що дійсно перебував у магазині без засобів індивідуального захисту. Магазин був відчинений, працював у штатному режимі. Він заявив працівникам поліції про те, що як учасник бойових дій має право на безоплатну правову допомогу - захисника. Йому пропонували зателефонувати та надавали номер безоплатної правової допомоги, однак він відмовився, оскільки потребував не консультації, а участі захисника. Також не зателефонував будь-якому іншому адвокату.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, повідомлені про дату, час та місце судового розгляду належним чином. Відповідач ОСОБА_2 надав клопотання, у якому просив розглянути справу за його відсутності, підтримав викладене у відзиві. Представник співвідповідача у відзиві просив розглянути справу без його участі.
Вислухавши позивача та його представника, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Судом встановлено, що 21.11.2020 відповідачем ОСОБА_2 винесено постанову та відповідно до вимог ст. 258 ч.5 КУпАП, так як ОСОБА_1 оспорено правопорушення, складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , згідно з якими 21 листопада 2020 року о 12-46 годині ОСОБА_1 перебував у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою АДРЕСА_1 , що є громадською спорудою, під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема без респіратору або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, чим порушив п.п. 1 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 (зі змінами), своїми діями ОСОБА_1 порушив правила карантину людей відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних захворювань».
Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 44-3 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень (а.с.52, 53).
ОСОБА_1 перед накладенням стягнення було надано письмові пояснення (а.с.57).
До протоколу та постанови додано письмові пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у яких свідки підтвердили факт перебування ОСОБА_1 у приміщенні магазину без будь-яких засобів індивідуального захисту (а.с.55, 56).
Сторонами у заявах по суті визнано, що ОСОБА_1 21.11.2020 о 12-46 годині перебував приміщенні магазину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема без респіратору або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Магазин здійснював діяльність з торгівельного обслуговування населення.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення за ст. 44-3 ч.2 КУпАП є перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Відповідно до ч.1, 4 ст.29 ЗаконуУкраїни "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі Закон №1645-III) карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 грудня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Підпунктом 1 пункту 10 постанови КМУ №641 від 22.07.2020 (у редакції, чинній на час вчинення правопорушення) на території України на період дії карантину забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Відповідно до ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди. Основні положення», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 28.09.2018 №260, громадські будинки і споруди - загальна назва будинків і приміщень, які призначені для розміщення закладів, підприємств, організацій, які надають послуги фізичним особам (населенню) або юридичним особам (громаді та державі).
Отже, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 44-3 КУпАП.
Оскаржувану постанову винесено повноважною посадовою особою згідно ст. 222 КУпАП, складено протокол про адміністративне правопорушення згідно ч.5 ст. 258 КУпАП, зміст постанови відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
ОСОБА_1 роз'яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що визнано позивачем.
Позивачу надавалась можливість скористатись правовою допомогою, що підтверджується поясненнями ОСОБА_1 у судовому засіданні, згідно яких працівники поліції йому пропонували зателефонувати до Центру безоплатної правової допомоги та надавали номер телефону.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» позивач, який є суб'єктом отримання такої допомоги згідно п.9 ч.1 ст. 14 Закону, самостійно має звернутися за допомогою до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання.
Однак, позивач таким правом не скористався. З пояснень позивача у судовому засіданні також вбачається, що він не заявляв клопотання про надання йому часу для отримання правової допомоги.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 при винесенні оскаржуваної постанови діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, підстави для задоволення позову відсутні.
Позивач звільнений від сплати судового збору згідно п.13 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (аналогічна позиція у постанові ВС від 27.06.2018 №572/2088/17).
Згідно ч.4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 2, 6-9, 77, 241-246, 286, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до дільничного офіцера поліції сектору превенції Попаснянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області Ільїна Євгена Володимировича, Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Попаснянський районний суд Луганської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Лизенко