Справа № 419/489/21
Провадження № 2-о/419/56/2021
25 березня 2021 року Новоайдарський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді Глазкової Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання Шапка О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Циба Віталій Михайлович, про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Новоайдарський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Циба В.М., звернулась до Новоайдарського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Новоайдарський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кадіївка (попередня назва - м. Стаханов) Луганської області померла її мати - ОСОБА_2 , яка за життя була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 медичною установою «Стаханівська центральна міська багатопрофільна лікарня» виданий дублікат лікарського свідоцтва про смерть №359 від 09.10.2020 року та довідка про причину смерті.
На теперішній час ОСОБА_1 має намір отримати свідоцтво про смерть померлої у визначеній законодавством формі, проте Новоайдарський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_2 відмовив, посилаючись на те, що надане заявником лікарське свідоцтво про смерть видане на території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, не відповідає встановленій формі документів відповідно до чинного законодавства України та не є підставою для проведення державної реєстрації смерті, тому заявник вимушена звернутися до суду з цією заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кадіївка (попередня назва - м. Стаханов) Луганської області.
Заявник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Циба В.М. у судове засідання не з'явились, в наданій заяві просили розглядати справу за їх відсутності.
Представник заінтересованої особи Новоайдарського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судове засідання не з'явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кадіївка (попередня назва - м. Стаханов) Луганської області померла мати заявника - ОСОБА_2 , яка за життя була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання в паспорті померлої, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.8-9). Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується копією дубліката лікарського свідоцтва про смерть №359 та копією довідки про причину смерті, виданих 09.10.2020 року медичною установою «Стаханівська центральна міська багатопрофільна лікарня», відповідно до яких ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кадіївка (попередня назва - м. Стаханов) у віці 62 років померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - гострий інфаркт міокарда (а.с.13). Родинні відносини заявника ОСОБА_1 з померлою, а саме факт, що вона є рідною дочкою ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_1 від 16.06.1983 року (а.с. 15), копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00029932778 від 16.03.2021 року (а.с.11) та копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 31.07.2020 року (а.с.12).
З відмови у проведенні державної реєстрації смерті Новоайдарського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 264/21.6-110 від 11.03.2021 року встановлено, що надане заявником лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , видане на території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, не відповідає встановленій формі документів відповідно до чинного законодавства України, а тому не є підставою для проведення державної реєстрації смерті (а.с.14).
Встановлення факту смерті матері заявнику необхідне для отримання свідоцтва про смерть зразка встановленого законодавством України, іншим чином встановити даний факт можливості немає.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно положень ч.2 ст. 49 ЦК України, смерть фізичної особи є актом цивільного стану. Відповідно до положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформляють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Оцінюючи копію дубліката лікарського свідоцтва про смерть №359 та копію довідки про причину смерті, виданих 09.10.2020 року медичною установою «Стаханівська центральна міська багатопрофільна лікарня», суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Приймаючи до уваги викладені представником заявника обставини, підтвердження їх належними доказами, відсутність заперечень з боку заінтересованої особи, з метою захисту прав особи, суд вважає, що заявлені вимоги про встановлення факту смерті підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 258, 263-265, 315-319, 430 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Циба Віталій Михайлович, про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Новоайдарський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Кадіївка (м. Стаханов) Луганської області, громадянки України, жіночої статі, яка померла у м. Кадіївка (м. Стаханов) Луганської області 09.10.2020 року.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду через Новоайдарський районний суд Луганської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 25 березня 2021 року.
Суддя Ю. О. Глазкова