Справа № 419/2525/20
Провадження № 2/419/93/2021
15 березня 2021 року Новоайдарський районний суд Луганської області у складі: головуючого судді Глазкової Ю.О., за участю секретаря судового засідання Шапка О.О., за участю представника позивача Воронко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області у порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Воронко Віталій Васильович, до Смолянинівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Новоайдарського районного нотаріального округу Карпенко Валентина Миколаївна, ОСОБА_2 ,
встановив:
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Новойадарського районного суду Луганської області з позовною заявою, яка в подальшому уточнена, до Смолянинівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Новоайдарського районного нотаріального округу Карпенко Валентина Миколаївна, ОСОБА_2 .
В обґрунтування уточненого позову ОСОБА_1 зазначив, що він є онуком ОСОБА_3 та спадкоємцем першої черги за законом, після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент відкриття спадщини він мешкав разом з бабою за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті баби позивача залишилось спадкове майно - будинок АДРЕСА_1 . 07.07.2020 року вказаний будинок внаслідок пожежі у с. Смолянинове згорів, про що складено акт про пожежу від 08.07.2020 року.
Посилається на те, що згідно розпорядження Уряду від 22.07.2020 року № 918-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для проведення невідкладних (першочергових) заходів з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, яка виникла у липні 2020 р. на території Луганської області», власник будинку, який пошкоджено у зв'язку з пожежею має право на отримання державної допомоги за умови надання документів, що підтверджують право власності на будинок.
Спадкоємцем за заповітом також є ОСОБА_2 , яка є донькою померлої ОСОБА_3 , проте ОСОБА_2 не отримувала свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний будинок після смерті своєї матері, оскільки між позивачем та нею була домовленість, що згорілий будинок успадкує ОСОБА_1 , так як він на момент смерті проживав з померлою ОСОБА_3 .
Також позивач зазначив, що його мати - ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини- знищеного пожежею будинку, на його користь, що підтверджується заявою, що міститься у матеріалах спадкової справи.
З метою оформлення права власності на знищений будинок, ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Новоайдарського районного нотаріального округу Луганської області -Карпенко Валентини Миколаївни з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
01.09.2020 року нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що спадковий будинок в результаті пожежі відсутній.
Враховуючи вищевикладені обставини, позивач посилаючись на положення книги 6 Спадкове право Цивільного кодексу України та ст.ст. 328, 392 ЦК України, а також на те, що він є спадкоємцем першої черги за законом за правом представлення має право на успадкування після смерті бабусі спадкове майно, просив суд визнати за ним право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкове майно - житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 08 лютого 2021 року клопотання позивача про витребування спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Новоайдарського районного нотаріального округу Луганської області - Карпенко В.М., задоволено.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити. Також пояснив, що він дійсно проживав разом з померлою бабою - ОСОБА_3 у житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , його мати ОСОБА_2 спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 не прийняла, оскільки між ОСОБА_2 та позивачем була домовленість про те, що вказаний будинок буде належати йому. Крім цього, зазначив, що вказаний житловий будинок згорів внаслідок пожежі у липні 2020 року та для того, щоб отримати допомогу від держави йому необхідний документ, що підтверджує право власності на згоріле житло, який у нього відсутній.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов, також просив його задовольнити.
ОСОБА_2 у судовому засіданні просила позов задовольнити, пояснила суду, що вона є донькою померлої ОСОБА_3 , після смерті якої вона не оформлювала право власності на спадкове майно - житловий будинок, до нотаріуса не зверталась та не проживала разом з померлою за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вона домовилась зі своїм сином ОСОБА_1 про те, що вказаний житловий будинок залишиться йому. Крім того, вона написала у нотаріуса заяву про відмову від спадщини на користь позивача - ОСОБА_1 , яка міститься у матеріалах спадкової справи.
Також пояснила, що чоловік померлої ОСОБА_3 з яким вона перебувала у шлюбі, помер раніше її. Згідно свідоцтва про право приватної власності, виданого виконавчим комітетом Новоайдарської районної ради спадкове майно - будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 , проте наразі він знищений під час пожежі у липні 2020 року. Також пояснила, що у померлої ОСОБА_3 також був син - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Пояснила, що окрім сина ОСОБА_1 , вона також має рідного сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Смолянинівська сільська рада Щастинського (Новоайдарського) району Луганської області належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надавав.
У судове засідання третя особа - приватний нотаріус Карпенко В.М. не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши матеріали справи та копію спадкової справи, суд доходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого Лисичанським відділом РАЦС Ворошиловградської області 02.03.1949 року.
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого РАЦС Новоахтирської сільської ради Новоайдарського району 01.10.1980 року.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області 12.04.2005 року.
Згідно свідоцтва виконавчого комітету Новоайдарської районної ради від 16.05.1988 року, яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Новоайдарського районної ради № 97 від 19.04.1988 року вбачається, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належав житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , що також підтверджується довідкою Новоайдарського РКПТІ від 28.07.2020 року № 172.
З копії довідки виконавчого комітету Смолянинівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області № 1195 від 11.08.2020 року встановлено, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті мешкала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , склад сім'ї на день смерті складався з онука- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_4 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Лутугинському району та м. Сєвєродонецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 29.10.2020 року підтверджується, що ОСОБА_8 є рідною донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .
З копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища встановлено, що 30.01.1970 року мати позивача - третя особа у справі ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , після державної реєстрації шлюбу - її прізвище ОСОБА_10 , який 09.04.1986 року був розірваний, номер актового запису № 226.
З копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища вбачається, що ОСОБА_2 14.06.1986 року уклала шлюб з ОСОБА_11 , після державної реєстрації якого її прізвище - ОСОБА_12 , даний шлюб було розірвано 23.02.1994 року, актовий запис № 160, після розірвання шлюбу - прізвище ОСОБА_10 .
Копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_5 , виданого Сєвєродонецьким РАЦС Ворошиловградської області 14.06.1974 року, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідним сином ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , актовий запис № 31.
З копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_6 , виданого 23.06.1983 року вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним сином ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , актовий запис № 65, який відповідно до довідки про склад сім'ї, виданої ВЦА м. Сєвєродонецька Луганської області проживає разом з ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 .
Позивач ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, 12.08.2020 року звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його баби - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до приватного нотаріуса Новоайдарського районного нотаріального округу Карпенко В.М.
Згідно заяви ОСОБА_2 про відмову від спадщини від 12.08.2020 року вбачається, що остання повідомляє приватного нотаріуса про те, що спадщину після померлої матері - ОСОБА_3 не прийняла, звертатись до суду за визначенням додаткового строку для прийняття спадщини не буде, претензій щодо того, щоб свідоцтва про право на спадщину були видані на ім'я її сина ОСОБА_1 не має.
З копій спадкової справи встановлено, що згідно заповіту ОСОБА_3 , який складений 03.10.1983 року, остання заповідає своє майно після її смерті ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого виконавчим комітетом Смолянинівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області, дата видачі -26.06.2017.
З копії заповіту, посвідченого секретарем Смолянинівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області 08.07.1992 року № 46 вбачається, що ОСОБА_3 після своєї смерті заповіла ОСОБА_13 житловий будинок з усіма господарськими та побутовими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
З копії заповіту, посвідченого секретарем Смолянинівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області 08.07.1992 року № 47 вбачається, що ОСОБА_3 після своєї смерті також заповіла ОСОБА_13 грошовий вклад.
Постановою приватного нотаріуса Новоайдарського районного нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 01.09.2020 року № 439/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що житловий будинок знищений.
Актом про пожежу від 08.07.2020 року та актом обстеження житлового будинку та господарських будівель, підписаного директором Новоайдарським РКПТІ 28.07.2020 року, підтверджується факт знищення будинку під час пожежі.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтями 1268, 1269, 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час прийняття спадщини не проживав постійно з спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.
Положення статті 1272 ЦК України передбачають право спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, звернутися до суду з позовом для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом може відмовитись від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.
Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини (у редакції закону, що діяла на момент відкриття спадщини).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини є день смерті особи (стаття 1220 ЦК України), тобто у даному випадку - 09.04.2005 року.
Згідно з ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з відкриття спадщини.
У пункті 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців допускається лише протягом строку для прийняття спадщини. Коло осіб, на користь яких спадкоємець може відмовитися від прийняття спадщини, є вичерпним і за його волевиявленням змінюватись або доповнюватись не може. У разі коли спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь особи, вказаної в статті 1266 ЦК, правила про спадкування за правом представлення не застосовуються.
З аналізу зазначених положень закону можна дійти висновку про те, що строк для прийняття спадщини або відмови від неї встановлюється тривалістю у шість місяців з моменту смерті особи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 до нотаріуса з заявою про відмову або прийняття спадщини у шестимісячний строк не зверталась, як і не зверталась до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті свої матері.
Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, установленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , її донька ОСОБА_14 до нотаріуса не зверталась з метою прийняття або відмови від спадкового майна за заповітом АДРЕСА_3 , складеного померлою, не проживала разом з померлою матір'ю у будинку по АДРЕСА_1 , а тому у відповідності до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України не прийняла спадщину.
Звернулась ОСОБА_2 та її син ОСОБА_1 до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину лише 12.08.2020 року після того, як внаслідок пожежі був знищений житловий будинок.
Отже, заява ОСОБА_2 від 12.08.2020 року, що міститься у матеріалах спадкової справи про відмову від спадщину не можна вважати такою, що відповідає вимогам закону.
Крім того, ОСОБА_1 , який на час відкриття спадщини проживав разом зі своєю бабою - ОСОБА_3 також у встановленому законом порядку не прийняв спадщину, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, окрім постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, також йому необхідно було звернутись протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини (день смерті спадкодавця) із заявою про її прийняття.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що він після смерті звертався до нотаріуса з метою оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 , такі ж відомості відсутні і у матеріалах наданих приватним нотаріусом, оскільки спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 та її син ОСОБА_1 мали об'єктивну можливість завчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини або про відмову від неї, однак не зробили цього.
Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Посилання позивача на те, що він є спадкоємцем першої черги за законом за правом представлення не приймається судом, з огляду на те, що мати позивача - ОСОБА_2 , яка є спадкоємицею за заповітом, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 була живою та у даній справі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Також обгрунтування права позивача на спадкування за правом представлення згідно правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 26.09.2018 року (справа № 539/2170/17), не може бути прийнятий до уваги, оскільки у справі № 539/2170/17 встановлені інші правовідносини, які не є аналогічними у даній справі. Зі змісту Постанови Верховного Суду від 26.09.2018 року вбачається, що померла баба за життя склала заповіт на свою доньку, яка померла раніше ніж відкрилась спадщина за заповітом, а тому син доньки і онук померлої баби має право на спадкування за законом за правом представлення як спадкоємець першої черги після смерті баби.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи положення ст. 392 ЦК України існують дві підстави для визнання права власності у судовому порядку, якщо право власності не визнається, оспорюється іншою особою власника такого майна або у разі втрати ним документа, що підтверджує його право власності.
У абзаці 1-2 пункту 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено: з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Під час судового розгляду та зі змісту позовної заяви вбачається, що оформлення прав на спадщину позивачу необхідно для отримання державної допомоги внаслідок знищення житлового будинку внаслідок пожежі.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З встановлених обставин у справі, можна дійти висновку, що ані позивач ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 не стали власниками спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , оскільки у встановленому законом порядку не оформили право власності на житловий будинок, у зв'язку з чим не отримали документ, що посвідчує право власності на зазначене майно, а тому суд вважає, що позивач не є власником майна (житлового будинку) у розумінні ст. 392 ЦК України та у нього відсутній документ, що підтверджує право власності на зазначене майно, а тому посилання позивача на те, що він втратив такий документ є безпідставним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ним було оформлено у встановленому законом порядку право власності на житловий будинок, а тому положення ст. 392 ЦК України не підлягають застосуванню у даному випадку.
Також, суд звертає увагу на те, що спадщина відкрилась у квітні 2005 року, після смерті ОСОБА_3 , проте позивачем зазначено відповідачем у справі лише Смолянинівську сільську раду Новоайдарського району Луганської області. Проте, з матеріалів справи вбачається, що до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_3 09.04.2005 року входили, крім позивача та третьої особи, також померлий ІНФОРМАЦІЯ_6 син спадкодавиці - ОСОБА_4 та рідний брат позивача - ОСОБА_5 , а тому суд доходить висновку, що Смолянинівська сільська рада Новоайдарського району Луганської області не є належним відповідачем у справі, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1274 ЦК України (у редакції, що діяла на момент відкриття спадщини ) спадкоємець за заповітом має право відмовитися від
прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.
Відповідно до ч. 5 ст. 1275 ЦК України відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.
З матеріалів справи вбачається, що спадкодавцем ОСОБА_3 був складений заповіт на одну особу- її доньку ОСОБА_2 .
Отже, після смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 право на спадкове майно як спадкоємця першої черги за законом виникло у доньки померлої ОСОБА_2 та її рідного брата ОСОБА_4 , який на час відкриття спадщини був живий. Крім того, спадкоємцем четвертої черги за законом є позивач ОСОБА_1 , а спадкоємцем п'ятої черги - ОСОБА_5 , який є рідним братом позивача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позовна заява ОСОБА_1 є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі відмови у позові покладається на позивача.
Керуючись ст. 4, 13, 81, 317, 392, 1216, 1217, 1266, 1268-1270, 1272-1275 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Воронко Віталій Васильович, до Смолянинівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Новоайдарського районного нотаріального округу Карпенко Валентина Миколаївна, ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Новоайдарський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24 березня 2021 року.
Суддя Ю.О.Глазкова