Справа №568/1601/20
Провадження №2/568/685/21
23 березня 2021 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
Суддя Сільман А.О.
секретар судового засідання Саган В.В.
розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного прозовного првадження матеріали цивільної справи
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості за кредитним договором
В Радивилівський районний суд Рівненської області звернулось АТ КБ «ПриватБанк» з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 11255,56 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 10.10.16 р. між позивачем та відповідачем підписано заяву про отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Стверджує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом на заяві.
АТ КБ «Приватбанк» зобов'язання по Договору про надання банківських послуг виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти. Однак, відповідач порушив умови договору в частині своєчасної погашення заборгованості по тілу кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість перед банком станом на 27.10.2020 р. в сумі 11255,56 грн. з яких: 9558,23 грн. заборгованості за тілом кредиту, 1697,33 грн. заборгованості за простроченими відсотками.
Ухвалою Радивилівського районного суду від 25.01.19 р. відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою від 16.02.2021 р. у даній справі судове засідання відкладено на 23.03.21 р.
В судове засідання представник позивача не з'явився. Водночас, разом із позовною заявою представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі.
В судове засідання відповідач не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та оголошення на офіційному сайті в мережі інтернет.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору у даній справі, суд враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2016 р. між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши кредитного ліміту на картковий рахунок.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До матеріалів справи банк долучив Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Крім того, на підставі кредитного договору, банком надано відповідачу кредитні картки: 10.10.2016 р. та 03.07.2018 р., що підтверджується довідкою про видані картки.
З матеріалів справи вбачаться, що на виконання умов заяви-договору, позивачем перераховано відповідачу кредитні кошти у розмірі 8270 грн., що підтверджується випискою по особовому картковому рахунку позичальника та довідкою про зміну умов кредитування.
Однак, відповідач не виконував умови кредитного договору в частині повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 27.10.2020 р. становить 11255,56 грн., з яких: 9558,23 грн. заборгованості за тілом кредита; 1697,33 грн. заборгованості за простроченими відсотками.
Аналізуючи встановлені обставини справи, суд враховує наступні положення чинного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
А відтак, враховуючи зміст статей 633, 634 ЦК України, суд дійшов висновку, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (10.10.16 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29.12.20 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовує право вимоги в частині розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10.10.16 року: витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які є невід'ємні частини договору.
Суд звертає увагу на те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг не підписані відповідачем.
Разом з тим, Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, витягом умов і правил надання банківських послуг, що надані позивачем до матеріалів справи, визначено: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку - 10.10.16 р..
Як і відсутні докази на підтвердження того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
З заяви позичальника від 10.10.16 року (яка підписана відповідачем) вбачається, що процентна ставка не зазначена.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони до запропонованого договору.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору позивач дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Також, суд зауважує, що укладений між сторонами кредитний договір від 10.10.16 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
А відтак, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Враховуючи наведене, Радивилівський районний суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості по тілк кредита в сумі 9558,23 грн.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір за розгляд позовної заяви покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позовну заяву АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна) 9558,23 грн. заборгованості по кредиту та 1613,6 грн. судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
повний текст рішення виготовлений 25.03.2021 р.
Суддя А.О. Сільман