Провадження № 11-кп/803/847/21 Справа № 192/1982/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 березня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2020 року про відмову у задоволенні подання начальника державної установи “Солонянська виправна колонія (№21)” про приведення вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду від 06 червня 2019 року щодо засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у відповідність до вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощеного досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень” від 22 листопада 2018 року №2617-VIII, -
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні подання начальника державної установи “Солонянська виправна колонія (№21)” про приведення вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду від 06 червня 2019 року щодо засудженого ОСОБА_7 у відповідність до вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощеного досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень” від 22 листопада 2018 року №2617-VIII.
Відмовляючи у задоволенні подання суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку з тим, що у разі здійснення перерахунку строку покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України, яка діє на час розгляду подання, за правилами ч. 1 ст. 72 КК України, становище засудженого ОСОБА_7 погіршиться у зв'язку з тим, що покарання буде становити 2 роки 6 місяців позбавлення волі, тому суд не має права допустити погіршення становища засудженого порівняно з призначеним йому покаранням. В той же час становище засудженого і не покращиться у разі пом'якшення призначеного за ч. 1 ст. 309 КК України покарання, оскільки до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_7 було приєднано лише 6 місяців позбавлення волі.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджений просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, покарання у виді 6 місяців позбавлення волі, приєднане Заводським районним судом Дніпропетровської області за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 червня 2019 року замінити на штраф.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що суд першої інстанції був зобов'язаний привести покарання, призначене за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 червня 2019 року, у відповідність до вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощеного досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень” від 22 листопада 2018 року №2617-VIII.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а ухвалу суду скасувати.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Із матеріалів провадження слідує, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно розглянув подання державної установи “Солонянська виправна колонія (№21)”, дослідив необхідні матеріали провадження та особової справи і прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для приведення вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2019 року у відповідність до вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощеного досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень” від 22 листопада 2018 року №2617-VIII.
Згідно матеріалів провадження вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 грудня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України ухвалено покарання, призначене за даним вироком, і покарання, призначене за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2019 року, виконувати самостійно.
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 липня 2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк6 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 грудня 2019 року більш суворим за даним вироком призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково (у виді 6 місяців позбавлення волі) приєднано невідбуту частину покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2019 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
До Солонянського районного суду Дніпропетровської області надійшло подання начальника державної установи “Солонянська виправна колонія (№21)” про приведення вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду від 06 червня 2019 року щодо засудженого ОСОБА_7 у відповідність до вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощеного досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень” від 22 листопада 2018 року №2617-VIII.
Подання мотивовано тим, що вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 червня 2019 року має бути приведений у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII в частині вирішення питання про пом'якшення призначеного покарання засудженому ОСОБА_7 відповідно до санкції нового Закону (ч. 1 ст. 309 КК України).
Оскаржуваною ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2020 року у задоволенні подання відмовлено.
При цьому, згідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимості. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, згідно якого були внесені зміни до КК України, у тому числі до ч. 1 ст. 309 КК України, з якої виключили такий вид покарання, як позбавлення волі.
Тобто, кримінальна відповідальність за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, не скасована, проте пом'якшено покарання за вказане діяння.
Пунктом 13 ч. 1 ст. 537 КПК України передбачено, що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання в тому числі про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Згідно ч. 3 ст. 74 КК України призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Згідно ч. 6 ст. 72 КК України встановлені в частині першій цієї статті правила співвідношення видів покарань можуть застосовуватись і в інших випадках, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.
Таким чином, вирішуючи питання стосовно приведення вироку у відповідність до Закону суд з метою недопущення погіршення становища засудженого та виконання вимог ст. 5 КК України дотримується правил співвідношення видів покарань, визначених ст. 72 КК України.
Враховуючи викладене, а також те, що призначена засудженому за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2019 року міра покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на 1 рік перевищує санкцію статті після набрання чинності Закону № 2617-VIII, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про можливість пом'якшення призначеного покарання до максимальної межі покарання, встановленої санкцією ч. 1 ст. 309 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII), а саме до покарання у виді обмеження волі на строк 5 років.
Відповідно до вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 червня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, а вразі здійснення перерахунку строку покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII) за правилами ч. 1 ст. 72 КК України покарання останньому буде становити 2 роки 6 місяців позбавлення волі, тобто становище засудженого ОСОБА_7 погіршиться.
При цьому відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Крім того, становище засудженого і не покращиться у разі пом'якшення призначеного за ч. 1 ст. 309 КК України покарання, оскільки до остаточного покарання за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 липня 2020 року ОСОБА_7 було приєднано лише 6 місяців позбавлення волі.
Враховуючи викладене, а також неприпустимість погіршення становища засудженого, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованим висновок суд першої інстанції про відсутність підстав для задоволення подання начальника державної установи “Солонянська виправна колонія (№21)”.
З огляду на вищевикладене доводи засудженого не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим вважає оскаржувану ухвалу суду законною та обґрунтованою, і підстав для її зміни чи скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 537, 539 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2020 року про відмову у задоволенні подання начальника державної установи “Солонянська виправна колонія (№21)” про приведення вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 червня 2019 року щодо засудженого ОСОБА_7 у відповідність до вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощеного досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень” від 22 листопада 2018 року №2617-VIII залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4