Провадження № 11-кп/803/999/21 Справа № 191/3050/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 березня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2021 року про продовження строку тримання під вартою стосовно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зайцеве, Синельниківського району, Дніпропетровської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз 09.06.2020 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком на 3 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,
за участю:
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
Обставини, встановлені рішенням суду, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2021 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 24 квітня 2021 року.
При вирішенні питання доцільності подальшого тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, суд першої інстанції врахував дані про його особу, а саме, що він раніше судимий за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, обвинувачується у вчиненні декількох умисних тяжких кримінальних правопорушень проти власності, що дають підстави вважати про можливість продовження обвинуваченим ОСОБА_6 злочинної діяльності. Крім того, на час постановлення оскарженої ухвали усі потерпілі і свідки по кримінальному провадженню не допитані, що свідчить про наявність ризику впливу на них з боку обвинуваченого у разі його звільнення з-під варти.
Суд дійшов висновку, що у даному кримінальному провадженні вказані вище ризики не зменшилися та обставини, що були підставою для взяття обвинуваченого під варту, не змінилися, вважав за необхідне продовжити запобіжний захід, обраний обвинуваченому у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти вищезазначеним ризикам.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить захисник просить ухвалу суду скасувати та застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки у нього є неповнолітня дочка на його утриманні. Зазначає, що він утримується під вартою більше 10 місяців і суд не вживає заходів до розгляду його справи і суд його під вартою на підставі упередженого ставлення до нього. Зазначає, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України вчинив ОСОБА_8 .
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу і з підстав, викладених в скарзі, просили її задовольнити, ухвалу суду скасувати та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частину другу статті 392 КПК України Законом України від № 1027-ІХ від 02.12.2020 року “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України стосовно оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою”, який набрав чинності 14.01.2021 року, доповнено абзацом другим, відповідно до якого ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановленої на стадії судового розгляду, є предметом апеляційного перегляду, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає розгляду.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи обвинуваченого про відсутність підстав для продовження стосовно ОСОБА_6 строку тримання його під вартою, апеляційний суд вважає безпідставними.
Як слідує з матеріалів справи, в провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст.289 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Згідно з копіями обвинувальних актів, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 11 та 12 червня 2018 року вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України. При цьому, згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні за № 12020040390000861, ОСОБА_6 після вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України за епізодами від 11 та 12 червня 2018 року, перебуваючи не під вартою та, будучи засудженим вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, тобто, перебуваючи під іспитовим строком, 18 червня 2020 року знову вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які об'єктивно існують у цьому кримінальному провадженні, а також дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 199, 331, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2021 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4