Справа № 629/5223/16-ц
Провадження № 2/629/8/21
23.03.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Кремінь М.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» про розподіл та відшкодування судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» звернулося до суду з заявою про розподіл та відшкодування судових витрат. В обґрунтування заявив зазначено, що відповідач з метою захисту від позову змушений був звернутися за професійною правничою допомогою, що спричинило витрати на оплату послуг за надання правничої допомоги в розмірі 60000,00 грн. Сторона відповідача вважає, що розмір судових витрат по даній справі є співмірним з необхідність захищатися від позову, оскільки справа є дуже важливою для сторони відповідача, вона стосується, насамперед, репутації господарства та його відповідального ставлення до зобов'язань за договором оренди земельних ділянок. Захист від даного позову та напрацювання ефективної стратегії для захисту від позову значним чином вплине на подальшу господарську діяльність ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» та ділову репутацію підприємства. Обробіток землі є одним з основних видів діяльності відповідача і доведення безпідставності та необґрунтованості позову ОСОБА_1 є вкрай важливим для відповідача. З моменту укладення договорів про надання правничої допомоги у справі з адвокатами Яковлєвою Л.І. та ОСОБА_2 до завершення розгляду справи в суді першої інстанції минуло понад 2 роки. Представниками було взято участь у багатьох судових засіданнях по справі, подано ряд заяв та клопотань, здійснено достатньо великий обсяг роботи. Отже заявлені витрати є цілком співмірними та обґрунтованими. На підставі вищевикладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судові витрати у розмірі 60000,00 грн., понесені під час розгляду цивільної справи №629/5222/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, за змістом заяви про розподіл та відшкодування судових витрат ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» просило розглянути заяву за відсутності представника відповідача та задовольнити заяву в повному обсязі.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Крім того, представник позивача надала суду письмові заперечення, в яких зазначила, що заява відповідача не підлягає задоволенню, оскільки залишення позову без розгляду не є обґрунтованими діями позивача, є диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Відповідач взагалі не посилається на необґрунтовані дії позивача, на зловживання позивачем чи його представником процесуальними правами, або що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, а також не наводить відповідних доказів на обґрунтування вимоги щодо компенсації здійснених витрат по справі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали поданої заяви, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 09 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, за клопотанням позивача.
15 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» та адвокатом Панченком Андрієм Васильовичем укладено договір про надання правової допомоги.
Згідно п.3.1. даного договору сторони досягли згоди, що вартість послуг адвоката за договором становить 30000,00 гривень, з урахування, що вартість однієї години роботи адвоката становить 1000,00 грн., вартість участі у судовому засіданні (один судодень) становить 1500,00 грн., що відповідає розміру гонорару адвоката рекомендованого в Рішенні розширеного засідання Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 року щодо мінімального розміру адвокатського гонорару за годину роботи.
09 березня 2021 року між адвокатом Панченком А.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» підписано акт про надання послуг (приймання виконаних робіт) на суму 30000,00 грн.
Згідно вказаного акту адвокатом Панченком А.В. за період з 15.11.2018 року по 09.03.2021 року були надані наступні послуги (проведені наступні роботи): надання правничої допомоги та представлення інтересів особи, як відповідача по цивільні справі №629/5223/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, а саме подання заяв по суті позову, клопотань, заяв та інших документів процесуального характеру, участь у судових засіданнях, участь у судових засіданнях по справі.
Крім того, 15 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» та адвокатом Яковлєвою Людмилою Іванівною укладено договір про надання правової допомоги.
Згідно п.3.1. даного договору сторони досягли згоди, що вартість послуг адвоката за договором становить 30000,00 гривень, з урахування, що вартості однієї години роботи адвоката становить 1000,00 грн., вартість участі у судовому засіданні (один судодень) становить 1500,00 грн., що відповідає розміру гонорару адвоката рекомендованого в Рішенні розширеного засідання Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 року щодо мінімального розміру адвокатського гонорару за годину роботи.
09 березня 2021 року між адвокатом Яковлєвою Л.І. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» підписано акт про надання послуг (приймання виконаних робіт) на суму 30000,00 грн.
Згідно вказаного акту адвокатом Яковлєвою Л.І. за період з 15.11.2018 року по 09.03.2021 року були надані наступні послуги (проведені наступні роботи): надання правничої допомоги та представлення інтересів особи, як відповідача по цивільні справі №629/5223/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, а саме подання заяв по суті позову, клопотань, заяв та інших документів процесуального характеру, участь у судових засіданнях, участь у судових засіданнях по справі.
Зі змісту статті 270 ЦПК України вбачається, що додаткове рішення у справі може бути ухвалено в тому разі, коли судом було розглянуто позовні вимоги по суті (ухвалено рішення у справі), з однієї із підстав: 1) якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) якщо судом не вирішено питання про судові витрати; 4) якщо суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
У даній справі судом не приймалось рішення по суті позовних вимог. Позовну заяву на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України залишено без розгляду, оскільки позивач до початку розгляду справи по суті подала заяву про залишення позову без розгляду.
Таким чином, процесуальних підстав ухвалення додаткового рішення у справі судом не вбачається.
Відповідно до ч.3 ст.257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.
Процесуальний порядок вирішення судом питання про розподіл судових витрат, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу, в разі залишення позову без розгляду, передбачений ч.ч. 5, 6ст.142 ЦПК України.
Таким чином, процесуальне питання щодо розподілу судових витрат, в разі залишення позову без розгляду, може бути вирішено судом шляхом постановлення ухвали в порядку та на підставах, передбаченихст.142 ЦПК України з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України.
Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до ч.6 ст.142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення такої ухвали, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При цьому, з огляду на зміст вказаної статті, на заявника покладається обов'язок довести фактичне понесення таких витрат, а також довести необґрунтованість дій позивача.
Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (ч.2 ст.44 ЦПК України).
Як вбачається з роз'яснень в п.38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», що у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Під час розгляду справи судом не встановлено з боку позивача зловживання процесуальними правами, також не встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, відповідачем в свою чергу не зазначено, в чому виразились необґрунтовані дії позивача.
Позивач звернулася до суду з позовом, оскільки вважала, що її права та інтереси порушено.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст.55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Дана правова позиція зазначена у Постанові Верховного Суду № 148/312/16-ц від 26 вересня 2018 року.
Спір між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» фактично вирішений не був, а судовий розгляд справи завершився на стадії підготовчого провадження.
При цьому, стороною відповідача не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Тому залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, так як звертатися до суду за захистом своїх прав це право позивача, передбачено цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмеження у його реалізації.
З системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статті 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрат на правову допомогу, то підстави для визнання дій позивача необґрунтованими відсутні.
Дана правова позиція зазначена у Постанові Верховного Суду справа №521/3011/18 від 14 січня 2021 року.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність. При цьому, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою такої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням такої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В той же час, зі сторони відповідача не було надано жодного належного доказу, який би свідчив про оплату адвокатам гонорару у заявленому розмірі, а саме: квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку тощо.
Крім того, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), зазначив, що відшкодування судових витрат передбачає встановлення їх реальності, необхідності та розумності їх розміру.
У справі «Георгуліс та інші проти Греції» (Georgoulis and others v. Grece) Європейський суд з прав людини, пославшись на наведену вище справу «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), зазначив, що згідно з його практикою, відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, більше того, розумний характер їх розміру. Суд відзначив, що у цій справі на обґрунтування вимоги про відшкодування судових витрат не було надано підтверджуючих документів, які дозволили б йому точно розрахувати ці витрати.
Так, зі сторони відповідача не було долучено детального розрахунку всіх правових витрат та детального опису всіх робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами, та здійснених ними витрат, необхідних для надання правничої допомоги (кількість витраченого адвокатом часу, вартість вчинення конкретної послуги, тощо), що є також підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, оскільки інформація, яка міститься в акті про надання послуг (приймання-виконаних робіт), зокрема, перелік наданих послуг та фіксована вартість послуг, не може вважатись тим розрахунком - детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами, та здійснених ними витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, неподання стороною розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23.11.2020 по справі № 638/7748/18.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішенні у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Оцінюючи викладене, відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч.9 ст.141 ЦПК України, та не доведено належними доказами фактичного понесення заявлених витрат, що виключає собою право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» про розподіл та відшкодування судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.133, 137, 141, 142, 247, 258, 260, 261, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» про розподіл та відшкодування судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Н.А. Смірнова