Справа № 953/14850/20
н/п 2/953/596/21
22 березня 2021 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Шаренко С.Л.,
при секретарі Вареник К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій, -
Представник позивача КП «Жилкомсервіс» Нуянзов Д.С. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача КП «Жилкомсервіс» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.03.2007 по 01.08.2015 у сумі 3133 грн. у сумі 2 566,42 грн. за період 01.07.2018 по 30.04.2020 у сумі 3810,29грн., а всього 6810,29 грн., а також судові витрати у розмірі 2102,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_2 . Між сторонами був укладений публічний договір про надання житлово-комунальних послуг, шляхом його опублікування в офіційному виданні Харківської міської ради спецвипуску газети «Слобода» від 28.11.2006 №95/1 зі змінами, внесеними в 2007 і 2009 роках, що передбачено ч.2 ст.633 ЦК України.
Позивач належним чином виконує свої зобов'язання щодо надання послуг з утримання багатоквартирних будинків і споруд та прибудинкових територій, однак відповідач за спожиті житлово-комунальні послуги належним чином не сплачує, внаслідок за адресою АДРЕСА_1 утворилась заборгованість за період з 01.03.2007 по 01.08.2020 у сумі 3133,00 грн., а також за період з 01.07.20148 по 30.04.2020 у сумі 3810,29 грн., що разом складає 6810,29 грн.
Послуги позивачем надаються всім співвласникам будинку, а тому підприємство зобов'язане надавати послуги незалежно від факту їх оплати окремими власниками житловим приміщень. Таким чином підприємство вимушене нести витрати, пов'язані з наданням послуг та не отримує належну оплату, що призводить до зростання заборгованості та погіршення господарських відносин з підрядниками комунального підприємства «Жилкомсервіс». Зазначене може привести до погіршення якості послуг, та, як наслідок, приведення спільного майна багатоквартирного будинку у неналежний стан.
На підставі викладеного представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно ч.1 ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримує у повному обсязі
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилась, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся належним чином, причину не явки суду не повідомив.
Частиною 1 ст.131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч.3 ст.131 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Відповідно до ухвали суду від 21.12.2020, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
Відповідач ОСОБА_1 , є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрована за вказаною адресою.
Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(далі - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року № 1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова» КП «Жилкомсервіс» є виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова з управління будинком, спорудою та групою будинків та забезпечує надання населенню житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.02.2007 № 188 «Про внесення змін до Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 № 1186 «Про визначення виконавців житлово комунальних послуг в житловому фонді м. Харкова», у господарське відання КП «Жилкомсервіс» передано житловий фонд комунальної власності територіальної громади м. Харкова, отже КП «Жилкомсервіс» набуло статусу управителя та балансоутримувача житлового фонду.
Згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Вартість послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій встановлюється відповідним рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова.
Відповідно до п. 2 ч. 3ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
Надання послуг здійснюється КП «Жилкомсервіс» згідно зпереліком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 893 від 20.12.2011, з наступними змінами 27.01.2012 №39 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 №893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова», рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.05.2017 № 283 та від 11.05.2018 № 318 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова».
Договори про надання житлово-комунальних послуг між КП «Жилкомсервіс» та споживачами були укладені шляхом опублікування публічного типового договору в офіційному виданні ХМР спецвипуску газети «Слобода» від 28.11.2006 №95/1.
Пунктом 1 договору визначено, що предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з у тримання будинків і споруд та прибудинкових територій в будинку, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова.
Невід'ємною частиною даного договору є рішення виконавчого комітету Харківської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова».
Частиною 1ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору
Відповідно до ч. 2ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, та оплати таких послуг, їх надання здійснюється на підставі Типового договору про надання житлово-комунальних послуг, положення якого мають юридично обов'язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.
Відповідно до частини 1статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом першим частини 1статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
На підставі викладеного, у відповідача виникли зобов'язання щодо сплати заборгованості за надані комунальні послуги. Не укладення письмового договору про надання послуг не є підставою для звільнення відповідача як споживача від оплати відповідних послуг.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15-а, згідно з якою, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному розмірі, а також в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц.
Також вказані положення закону свідчать про те, що споживачі зобов'язані своєчасно і в повному обсязі оплачувати витрати на утримання будинку, споруд і прибудинкової території.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В порушення обов'язку щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, відповідач неналежним чином виконує зобов'язання з оплати таких послуг.
Згідно з розрахунком позивача, заборгованість відповідача за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.03.2007 по 01.08.2015 становить 3133,00 грн., та за період з 01.07.2018 по 30.04.2020 у сумі 3810,29 грн., що разом становить 6810,29 грн.
Доказів того, що послуги відповідачу не надавались, що він не користувався наданими послугами і потреби в таких послугах не мав, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.
Розрахунок боргу, наданий позивачем, сумніву не викликає та приймається судом. При цьому ніякої розбіжності в площі нерухомості та нарахованої сумою судом не вбачається.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України)
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Застосування судом строків позовної давності можливе лише за заявою відповідача, зробленою до винесення рішення по справі, проте відповідачем такого клопотання не заявлено.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги КП «Жилкомсервіс» про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій підлягають задоволенню
Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь КП «Жилкомсервіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 13, 15, 16, 76-78, 81, 141, 223, 263, 265, 280, 282 ЦПК України, ст.509, 525, 526, 541, 543, 610, 638, 639, 624 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, суд -
Позовні вимоги Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій- задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (місцезнаходження м. Харків, вул..Конторська, буд. 35 код ЄДРПОУ 34467793, р/р НОМЕР_5 в АТ «Мегабанк» м. Харків, МФО 351629) заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.09.2013 по 01.06.2015 у сумі 2458,14 грн., за період з 01.07.2018 по 01.08.2020 у сумі 7085,50 грн. а всього 9543 (дев'ять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 64 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (місцезнаходження м. Харків, вул. Конторська, буд. 35 код ЄДРПОУ 34467793, р/р НОМЕР_5 в АТ «Мегабанк» м. Харків, МФО 351629 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні по 525,50 грн.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2020.
Суддя Шаренко С.Л.