Справа № 177/1700/20
Провадження № 2/177/268/21
Іменем України
22 березня 2021 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Березюк М. В.
за участі: секретаря Данилової А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
16.12.2020 представник позивача звернувся до суду з позовом, уточнивши який просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 12.03.2018 у загальному розмірі 22258,69 грн станом на 26.10.2020, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту - 17358,59 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 4900,10 грн. Також просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування позову вказував, що ОСОБА_1 12.03.2018 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та підписав заяву б/н, чим підтвердив свою згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Вказаний договір є договором приєднання, а вказані Умови та Правила, Тарифи є формулярами та стандартними формами. Укладений договір є змішаним договором і містить в собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору.
ОСОБА_1 ознайомився з умовами договору, погодився на них. Йому було відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт, яким він користувався, використовуючи кредитні кошти, про що свідчать дані виписки по рахунку.
В договорі передбачено порядок зміни кредитного ліміту та можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин договору. Кредитування ОСОБА_1 розпочато за умовами кредитування «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», а з 13.08.2018 продовжено за умовами «Універсальна GOLD».
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, а останній умови договору порушував, допускаючи періодичне прострочення, у зв'язку з чим станом на 26.10.2020 у нього сформувалася заборгованість в розмірі 22258,69 грн., з яких заборгованість за простроченим тілом кредиту - 17358,59 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 4900,10 грн., яку представник позивача просив стягнути в судовому порядку.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, в якому вказала на часткове визнання позовних вимог, а саме на суму 1477,43 грн. В обґрунтування заперечень проти позову вказувала, що анкета-заява не містить істотних умов кредитного договору, зокрема процентної ставки за кредитним договором. Додатки до позовної заяви у вигляді Правил надання банківських послуг, враховуючи їх мінливий характер, не може вважатися складовою кредитного договору. Тарифи не містять підпису позичальника, а роздруківка із сайту позивача, зміст якої повністю залежить від волевиявлення банку, який може постійно вносити в неї зміни, не можуть бути належними доказами по справі та вважатися частиною кредитного договору. Умови та правила розміщені на сайті банку є мінливими, залежними від волі банку, не містять підпису відповідача, а тому не є частиною договору кредиту.
Визнаючи частково позовні вимоги, представник позивача не заперечувала факт користування відповідачем кредитними коштами, однак вказувала на їх часткове погашення. Стверджувала, що тіло кредиту, яке просить стягнути відповідач збільшувалося за рахунок нарахованих процентів, нарахування яких не відповідає вимогам закону. Так, за період користування карткою витрати відповідача склали 23369,04 грн., а внесено банку на погашення кредиту 21891,61 грн. Різниця 1477,43 грн. підлягає стягненню з відповідача, що ним визнається.
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якому наполягав, що підписуючи анкету-заяву ОСОБА_1 приєднався до запропонованих йому умов договору, зокрема запропонованих банком Умов та Тарифів, про що свідчить його підпис на заяві, тобто між сторонами укладено договір в письмовій формі, в якому визначено всі істотні умови. Зокрема в Тарифах визначена відсоткова ставка за користування кредитним коштами - 3,6 % на місяць (43,2 % річних). На підставі цього договору відповідачу відкрито картковий рахунок, ключем до якого є пластикова картка. Відповідач прийняв умови договору, користувався кредитними коштами, частково виконував умови договору, що свідчить про їх прийняття, а також не звертався до банку щодо неправомірного нарахування відсотків, а отже знав про їх розмір та погоджувався на них. Також вказував, що відповідач не є спеціалістом в області банківських розрахунків, а тому його контрозрахунок заборгованості не може бути прийнятим судом.
Відповідач правом на подання заперечень не скористався.
Позивач будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, участь свого представника у розгляді справи не забезпечив (а.с. 71, 72, 160). Матеріали справи містять клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 71).
Відповідач будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій вона наполягала на частковому задоволенні позовних вимог в розмірі та з підстав вказаних у відзиві.
В зв'язку з тим, що сторони правом на участь в судовому засіданні не скористалися, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, надавши оцінку доказам наданим позивачем на обґрунтування своїх вимог, ознайомившись з заявами сторін по суті справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.03.2018 ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк (а.с. 13). Анкета-заява містить інформацію про те, що особа, яка її підписала, погоджується, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, правилами користування та основними умовами обслуговування та кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, з яким позичальник ознайомлена до укладення договору, а зі змінами погоджується ознайомлюватися на сайті банку (а.с. 13).
На виконання умов, визначених в анкеті-заявці, банк відкрив відповідачу картковий рахунок та встановив кредитний ліміт 500 грн, який в подальшому збільшувався до 19500 грн., видав кредитні картки, остання зі стороком дії до 04/22, що підтверджується довідками АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 60-61) та не заперечується відповідачем.
В підтвердження існування між сторонами кредитного договору, як договору приєднання, банк надав суду роздруківку Умов та Правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які не містять підпису позичальника ОСОБА_1 (а.с. 89-134).
У відзиві на позов, відповідач заперечив той факт, що додані до позову Правила надання банківських послуг, Тарифи є складовою укладеного між банком на відповідачем договору, оскільки вони не містять підпису відповідача, а отже не підтверджено те, що саме з цими документами ознайомлювався відповідач при підписанні анкети-заявки, враховуючи їх мінливий характер та повну залежність від волевиявлення Банку.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 26.10.2020 становить 22258,69 грн., з яких заборгованість за простроченим тілом кредиту - 17358,59 грн. та заборгованість за простроченими відсотками 4900,10 грн. (а.с. 137-140).
З наданим позивачем розрахунком суд не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У зв'язку з вищевикладеним, при укладенні кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У даній справі, в анкету-заяві, яка є єдиним документом, що містить підпис позичальника, процентна ставка за користування кредитним коштами не визначена (а.с. 13).
Однак, предметом даного спору є стягнення не лише тіла кредиту, а й відсотків за користування кредитом в розмірі 3,6 (3,5) % щомісячних, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 137-140).
Обгрунтовуючи вимоги про стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, банк посилався в тому числі на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які вважає невід'ємними частинами спірного договору.
Однак, з урахуванням заперечень відповідача щодо вказаного факту, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема у заявленому позивачем розмірі.
Роздруківка цих документів із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Одночасно з позовною заявою представником позивача подано клопотання про огляд веб-сайту, у якому він, посилаючись на ч. 7 ст. 85 ЦПК України, просить здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за посиланням https://privatbank.ua.terms.
Суд відхиляє заявлене представником позивача клопотання, оскільки ним не наведено достатнього обґрунтування необхідності огляду та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПРИВАТБАНК», так як матеріали справи містять Умови та Правила надання банківських послуг у письмовому вигляді. Крім того, вказана обставина не спростовує висновок суду щодо відсутності підпису відповідача, який би свідчить про узгодження сторонами розміру відсотків та інших умов.
Правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Вказаний договір укладався з ОСОБА_1 , як споживачем. Доказів протилежного суду не надано.
ОСОБА_1 , як пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не міг ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Отже, надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку та Витяг з «Тарифів», з огляду на їх мінливий характер, заперечення їх відповідачем та відсутності підпису останнього на них, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВП ВС у справі № 342/180/17 від 03.07.2019.
У зв'язку з визнанням відповідачем факту користування кредитними коштами, що також підтверджено перед судом випискою по рахунку, та за відсутності належних доказів на підтвердження погодження між сторонами процентої ставки за кредитом, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача лише частково заборгованість за тілом кредиту та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування ним. При цьому суд виходить з того, що розмір погоджених між сторонами договірних відсотків перед судом не доведено, а відсотки в розмірі визначеному законом (ст. 625, 1048 ЦК України) позивач не нараховував та не просив суд стягнути.
Разом з тим, суд вважає, що вимоги про стягнення тіла кредиту (простроченого тіла кредиту) підлягають частковому задоволенню. Так, з виписки по рахункам ОСОБА_1 слідує, що він був активним користувачем кредитних коштів, оскільки в період з 12.03.2018 активно користувався кредитними коштами, а саме знімав готівку в банкоматах (14.03.2018, 02.04.2018, 28.06.2018 та в інші дати згідно виписки), розраховувався за придбані товари (31.03.2018,18.08.2018) та при цьому, частково погашав заборгованість.
Як слідує з виписки по рахунку відповідача, яка повністю узгоджується з даними розрахунку заборгованості наданого позивачем (а.с. 137-143), за період з 12.02.2018 по 01.10.2020 позивач використав кредитних коштів на загальну суму 23933,04 грн., що не повністю узгоджується з розрахунком наданим відповідачем, оскільки останнім не враховано зняття відповідачем коштів у період після 30.09.2018, але в межах заявлених позовних вимог, а саме зняття готівки 23-24.10.2018 на загальну суму 282 грн., 26.12.2018 - 212 грн., а також 27.12.2018 на суму 50 грн (9,50 та 40,50). та здійснення страхового патежу на суму 20 грн 24.02.2019 за рахунок кредиту (а.с. 141-143).
В решті даних щодо суми отриманих відповідачем кредитних коштів суд погоджується з контррозрахунком відповідача, оскільки сума витрат клієнта вказана у розрахунку повністю співпадає з даними розрахунку заборгованості наданого позивачем та виписки по рахунку, з урахуванням виключення з нього нарахунь необгрунтовано та незаконно включених до розрахунку заборгованості позивача, шляхом списання, сум відсотків та комісій, нарахування яких не обумовлено в договорі сторонами (609,13 грн. 01.07.2018, 562,18 грн. 01.08.2018, 625,99 грн. 01.09.2018 та інші суми комісії та відсотків, які у вказаний період зараховані до простроченого кредиту шляхом списання з рахунку відповідача).
Отже, судом встановлено, що в межах періоду заявлених вимог, позивач використав 23933,04 грн. кредитних коштів (93,32 грн. + 319 грн. + 278,92 грн. + 1047 грн. + 212 грн. + 212 грн. + 4167 грн. + 530 грн. + 1560 грн. + 2080 грн. + 530 грн. + 647 грн. + 747 грн. + 530 грн. + 1229,80 грн. + 530 грн. + 1248 грн. + 847 грн. + 318 грн. + 847 грн. + 2704 грн. + 200 грн. + 200 грн. + 1560 грн. + 70 грн. + 170 грн. + 90 грн. + 20 грн. + 20 грн. + 312 грн. + 50 грн. + 212 грн. + 70 грн. + 212 грн. + 50 грн. + 20 грн.).
При цьому, у вказаний період відповідачем погашено заборгованість, тобто повернуто кредитних коштів на загальну суму 21924,98 грн., що частково не узгоджується з даними розрахунку відповідача, оскільки ним не враховані суми погашення боргу після 05.03.2020 (2,52 грн. 26.01.2020, 0,50 грн. 26.02.2020, 19,30 грн 26.03.2020 та 11,05 грн. 30.06.2020). В іншій частині розміру коштів внесених відповідачем на погашення кредиту суд погоджується з контррозрахунком відповідача, оскільки він відображає всі суми погашення наявні в розрахунку заборгованості та виписці по рахунку, які надані позивачем.
Отже, судом встановлено, що відповідачем за вказаним кредитним договором сплачено 21924,98 грн. (1000 грн. + 1000 грн. + 750 грн. + 1940 грн. + 990 грн. + 1000 грн. + 800 грн. + 167,33 грн. + 800 грн. + 168,47 грн. + 1000 грн. + 1000 грн. + 934,24 грн. + 986,67 грн. + 974,81 грн. + 965,09 грн. + 928,97 грн. + 931,66 грн. + 951,18 грн. + 457,15 грн. + 457,07 грн. + 917,76 грн. + 932,75 грн. + 922,67 грн. + 915,79 грн. + 2,52 грн. + 0,50 грн. + 19.30 грн. + 11,05 грн).
Твердження представника позивача про неприйняття контррозрахунку відповідача, суд розцінює критично, оскільки останній не потребує спеціальних знань, здійснений шляхом звичайних арифметичних дій на підставі наданих позивачем розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, з яких виключено суми безпідставно нарахованих відсотків та комісій. Більш того, вказаний розрахунок перевірено судом, який частково з ним погодився.
Беручи до уваги те, що перед судом доведено факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів, а також факт користування ними, що визнано відповідачем, за відсутності доведення перед судом факту узгодження між сторонами відсотків за користування кредитом, суд приходить до висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання ОСОБА_1 виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, з вирахуванням вже сплачених коштів на погашення заборгованості 2008,06 грн. (23933,04 грн. - 21924,98 грн.), як заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором б/н від 12.03.2018 станом на 26.10.2020.
В іншій частині позовні вимоги про стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом задоволенню не підлягають, у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн (а.с. 5), при цьому вимоги задоволено частково на суму 2008,06 грн., що складає 9 % від завлених вимог, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційного розміру задоволених позовних вимог, що складає 189,18 грн. (2102 грн х 9 %/100%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247 ч.2, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Грушвського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094) заборгованість за кредитним договором б/н від 12.03.2018, в загальному розмірі 2008 (дві тисячі вісім) гривень 06 копійок станом на 26.10.2020, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту - 2008 (дві тисячі вісім) гривень 06 копійок.
В іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та відсотками за користування кредитними коштами - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Грушвського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094) 189 (сто вісімдесят дев'ять) гривень 18 копійки, в рахунок відшкодування судового збору, сплаченого при поданні позову до суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В. Березюк