Справа № 316/2863/20
Провадження № 2/316/236/21
"24" березня 2021 р. м.Енергодар
Енергодарський міський суд Запорізької області у складі:
головуючого судді: Куценка М.О.,
за участі секретаря судового засідання: Рябухи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву б/н від 12.06.2013 року. Позивач посилаючись на ст..634 ЦК України зазначає, що між Банком та відповідачем укладений Договір про надання банківських послуг. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлений початковий кредитний ліміт який в подальшому змінювався. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. Банк свої зобов'язання виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язалась повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, але не надала своєчасно Банкові грошові кошти. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач, станом на 15.07.2020 року має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 38467,22 грн.. Позивач просить стягнути вказану заборгованість та понесені судові витрати з відповідача.
У судове засідання АТ КБ «Приватбанк» не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ КБ «Приватбанк» відсутні (а.с.73).
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, про причину неявки суд не повідомила, заяв або клопотань про відкладання слухання справи, відзиву на позов до суду не надавала. Сповіщалася про дату та час судового засідання за адресою її місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, до суду повернувся поштовий конверт з позначкою про відсутність адресата (а.с. 81, 85).
Згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців,- за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. При цьому днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
На підставі викладеного, суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 12.06.2013 року звернулася до Банку, найменування якого було змінене з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПриватБанк») на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - АТ КБ «ПриватБанк») (а.с.66, 67-68) та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.26). Підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, позичальник погодилася, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 має заборгованість перед Банком в підтвердження якої надав відповідний розрахунок. Згідно до наданого розрахунку заборгованості, станом на 15.07.2020 року заборгованість відповідача становить 38467,22 грн. та складає заборгованість за тілом кредиту у вказаному розмірі (а.с.16-18).
Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Позивач, посилаючись на Умови та правила надання банківських послуг як на невід'ємну частину Договору, зазначає, що станом на 15.07.2020 року заборгованість відповідача становить 38467,22 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 38467,22 грн., в тому числі простроченим тілом кредиту у розмірі 38467,22 грн..
Із виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що Банком нараховувались та з рахунку автоматично списувались відсотки за користування кредитом, пеня, сплата та розмір яких не було зазначено у Договорі та відповідно погоджено сторонами.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який АТ КБ «ПриватБанк» долучено до позовної заяви (а.с. 28-61). У заяві про приєднання зазначено, що позичальник ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, разом з цим доказів цього позивачем суду не надано, наданий позивачем витяг не підписаний відповідачем, а отже відсутні підстави стверджувати, що саме такі Умови та тарифи діяли на час укладення договору, та відповідно були надані ОСОБА_1 для ознайомлення, тобто погоджені сторонами. Крім того, Банком наданий Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, який також не підписаний відповідачем. Даний Витяг містить умови користування кредитними коштами за різними видами тарифів, а саме: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» (а.с.27). Разом з цим, в Анкеті-заяві, яка підписана відповідачем взагалі не вказано, яку саме платіжну картку «Універсальна» вона виявила бажання оформити.
Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, з наданого банком розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку випливає, що прострочене тіло кредиту утворювалось у зв'язку з включенням до нього всіх несплачених відповідачем нарахувань, постійно збільшуючи його, що не було передбачено узгодженими умовами договору. Суд приходить до висновку, що за своєю суттю прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти.
Таким чином, наявність заборгованості у розмірі зазначеному позивачем - 38467,22 грн., в тому числі за простроченим тілом кредиту в розмірі 38467,22 грн. не підтверджується матеріалами справи.
Разом з цим, відповідно до наданої виписки по рахунку, відповідач користувалася грошовими коштами: здійснювала зняття готівки у банкоматах та перекази на інші рахунки через додаток Приватбанк, розраховувалася за придбані товари, поповнювала мобільний рахунок через додаток Приватбанк, поповнювала картковий рахунок через термінали Банку, а також за допомогою переказів з інших рахунків через додаток Приватбанк. Також картковий рахунок відповідача поповнювався автоматичним погашенням заборгованості шляхом списання певних сум.
Тобто відповідач фактично отримала та використовувала кошти надані банком на кредитну картку, а тому наявні підстави для стягнення з неї на користь позивача фактично використаної суми кредитних коштів.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Так, відповідно до наданої позивачем виписки по рахунку, фактична сума витрат клієнтом (відповідачем) кредитних коштів позивача складає - 104932,29 грн., а сума коштів внесених клієнтом (відповідачем) на погашення заборгованості - 127609,94 грн. (а.с.19-23).
Таким чином, оскільки сума внесена відповідачем на погашення заборгованості перевищує, тобто покриває суму витрачених відповідачем коштів, з урахуванням того, що розмір та сплату відсотків сторонами погоджено не було, вказане свідчить про відсутність заборгованості в ОСОБА_1 перед Банком, та відповідно випливає з виписки по кредитному рахунку наданого позивачем (а.с.19-23).
Будь-яких інших доказів щодо здійснення ОСОБА_1 витрат коштів у розмірі більшому ніж встановлено судом згідно розрахунку, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно положень ст.ст.78, 79 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.7 ст.81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У зв'язку з тим, що суд дійшов ґрунтовного висновку про відмову у задоволенні позову, судом не вбачається підстав для відшкодування судового збору.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 131, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 ,про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням вимог п.3 Розділу ХIІ «Прикінцеві положення» ЦПК України.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду- якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Згідно п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні Положення» ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: М. О. Куценко