23.03.2021 227/1120/21
23 березня 2021 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Мацишин Л.С.,
за участю секретаря судового засідання: Михайловської Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Добропільський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті,
У березні 2021 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа - Добропільський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Псков Псковської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Комсомольське Старобешівського району Донецької області.
В обґрунтування вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Комсомольське Старобешівського району Донецької області померла бабуся заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку було поховано на місцевому кладовищі м. Комсомольське Старобешівського району. Добропільським міським ВДРАЦС Східного МУ МЮ (м. Харків) було відмовлено в проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, а на підтвердження факту смерті заявником пред'явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року за № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024. У зв'язку з чим, заявник був вимушений звернутись до суду. Встановлення факту смерті ОСОБА_2 заявнику необхідне для державної реєстрації смерті бабусі та отримання свідоцтва про смерть, а також подальшого спадкування.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явилась. Звернулась до суду із заявою про розгляд справи без її участі, в якій заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Добропільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи була письмово належним чином повідомлена. Від останньої надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Проти задоволення заявлених вимог не заперечувала. Письмові заперечення (пояснення) стосовно заяви з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, від представника заінтересованої особи до суду не надходили.
Суд вважає можливим розглянути справу без участі відсутніх учасників процесу, які належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про встановлення факту смерті підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Згідно приписів п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.
Як зазначено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Добропільським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області (а.с. 4-5).
ОСОБА_1 доводиться померлій ОСОБА_2 рідною онукою, що підтверджується свідоцтвом про народження заявника серії НОМЕР_2 , де батьком записано ОСОБА_3 (а.с. 10); свідоцтвом про народження батька заявника ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , матір'ю якого записана ОСОБА_2 (а.с. 21); свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с. 22), відповідно до якого після укладення шлюбу з ОСОБА_4 заявник взяла прізвище ОСОБА_5 .
З матеріалів справи вбачається, що на момент смерті ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області (а.с. 7-8)
На підтвердження факту смерті своєї бабусі заявницею надано наступні документи:
- лікарське свідоцтво про смерть № 355 від 07 грудня 2020 року, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_2 вдома за адресою: АДРЕСА_2 померла ОСОБА_2 від набряку легенів, атеросклеротичного кардіосклерозу з гіпертензією (а.с. 14);
- довідку № 355 про причину смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 від атеросклеротичного кардіосклерозу з гіпертензією (а.с. 14);
- свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 , яке видане 15 грудня 2020 року Адміністрацією міста Комсомольське Старобешівського району Донецької Народної Республіки, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Пскова Псковської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Комсомольське Старобешівського району. (а.с. 13)
Факт смерті та захоронення також підтверджують фотографії з місця поховання ОСОБА_2 (а.с. 15).
Як вбачається з відмови в проведені державної реєстрації смерті від 16 березня 2021 року, Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), заявнику ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Комсомольське Старобешівського району Донецької області, так як останньою пред'явлено документ, який видано на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження. (а.с.17)
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Враховуючи викладене, лікарське свідоцтво про смерть, довідка про причину смерті та свідоцтво про смерть, копії яких надані заявником, є незаконними і не створюють правових наслідків.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, а відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права і враховує висновки ЄСПЛ у справі проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території, і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності.
З урахуванням того, що заінтересованою особою заперечення (пояснення) стосовно заяви не надавались, а заявником надані докази, які в сукупності підтверджують факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Псков Псковської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Комсомольське Старобешівського району Донецької області України, суд вважає, що ці обставини в сукупності дають підстави для задоволення заяви.
Таким чином, наявність вищевказаних доказів, на думку суду, є достатньою підставою для встановлення факту смерті в певний час, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, а рішення суду є підставою для реєстрації факту смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті, що надасть заявнику можливість отримати свідоцтво про смерть, видане відповідним державним органом України.
На підставі ст. 317 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання даного рішення.
Керуючись ст.ст. 10, 81, 83, 223, 264-265, 273, 315-319 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа - Добропільський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ЄДРПОУ 25336362; адреса місцезнаходження: пров. Європейський, буд. 6, м. Добропілля Донецької області, 85000), про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Псков Псковської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Комсомольське Старобешівського району Донецької області України.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копію рішення невідкладно надіслати до Добропільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), для державної реєстрації факту смерті.
Суддя Добропільського міськрайонного суду
Донецької області Л.С. Мацишин
23.03.2021