Справа № 162/1070/20 Провадження №11-сс/802/130/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2
23 березня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
володільця тимчасово вилученого майна - ОСОБА_6 ,
представника володільця тимчасово вилученого майна - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою представника володільця тимчасово вилученого майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Любешівського районного суду Волинської області від 25 листопада 2020 року,
Інспектор СД Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під №12020035140000066 від 21.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження, а саме: 1) автомобіль марки «DAIMLER-BENZ», модель - L508D, номерний знак НОМЕР_1 власником якого являється ОСОБА_9 , а користувачем - ОСОБА_6 ; 2) лісодеревину у вигляді колод породи «Сосна», загальним об'ємом 5,0 м.куб.
У клопотанні зазначає, що вказане майно відповідає критеріям визначеним у ст.98 КПК України, а тому з метою його збереження підлягає арешту.
Ухвалою слідчого судді Любешівського районного суду Волинської області від 25.11.2020 року вищевказане клопотання про арешт майна задоволено частково.
Накладено арешт з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене в ході проведення огляду місця події 20.11.2020 року, а саме - лісодеревину у вигляді колод породи «Сосна», загальним об'ємом 5,0 м.куб.
Накладено арешт на вилучений під час огляду місця події 20.11.2020 року автомобіль марки «DAIMLER-BENZ», модель - L508D, номерний знак НОМЕР_1 , шляхом заборони права на його відчуження, із забороною проведення будь-яких ремонтних робіт та повернуто власнику.
В іншій частині клопотання відмовлено.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням представник володільця тимчасово вилученого майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність просить скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна у повному об'ємі. Вказує про те, що в матеріалах провадження відсутні докази, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям визначеним у ст.98 КПК України. З матеріалів клопотання не можна зробити висновок, яким чином тимчасово вилучений транспортний засіб може мати значення речових доказів у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, з урахуванням того, що сума збитків не встановлена, що є обов'язковою умовою для кваліфікації події за ч.1 ст.185 КК України. Відсутні в матеріалах справи і дані про потерпілого, що також є складовою кваліфікації події за ч.1 ст.185 КК України. Крім того, стороною обвинувачення не подано жодного доказу щодо незаконності походження тимчасово вилученої лісодеревини.
Водночас, апелянт у апеляційній скарзі просить поновити строк апеляційного оскарження судового рішення. Як на підставу для поновлення такого строку посилається на те, що суд першої інстанції розглянув клопотання без його участі та постановив судове рішення. Про час та місце розгляду клопотання місцевий суд ОСОБА_6 не повідомляв взагалі.
Прокурор та слідчий будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду апеляційний судом провадження в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили. При цьому, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду провадження до суду не подавали.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, пояснення володільця тимчасово вилученого майна ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 , які апеляцію підтримали у повному обсязі з підстав викладених у ній, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Апеляційний суд вважає, що слід врахувати доводи апелянта та поновити йому строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки, як вбачається з матеріалів провадження, він пропущений з поважних на те причин. Зокрема, на розгляді справи ОСОБА_6 присутній не був, а матеріали провадження не містять доказів про отримання ним копії оскаржуваного судового рішення.
За змістом п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Арештом майна відповідно до ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.ч.2-6 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів. У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу; 2) спеціальної конфіскації. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону випливає, що слідчий та/або прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України. Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, зокрема, - щодо збереження речових доказів.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, зазначені вимоги закону при розгляді клопотання слідчого про накладення арешту на майно слідчим суддею дотримані.
З матеріалів клопотання вбачається, що СВ Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження, 21.11.2020 року внесеного до ЄРДР під №12020035140000066 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
Підставою для реєстрації відомостей в ЄРДР стали матеріали правоохоронних органів про те, що 20.11.2020 року під час перевірки зупиненого працівниками поліції транспортного засобу - автомобіля марки «DAIMLER-BENZ», модель - L508D, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що ним перевозилась лісодеревина породи "Сосна", на яку були відсутні будь-які документи.
Встановлено і те, що 20.11.2020 року було проведено огляд місця події на автомобільній дорозі Р-14 в с.Седлище Любешівського району Волинської області, під час якого виявлено та вилучено автомобіль марки «DAIMLER-BENZ», модель - L508D, номерний знак НОМЕР_1 , у вантажному відділі якого знаходилась лісодеревина у виді колод породи "Сосна".
23 листопада 2020 року було оглянуто вищевказаний транспортний засіб та проведено заміри наявної у ньому лісодеревини, яка становила 5 м.куб., про що слідчим складено відповідний протокол огляду речей.
Вказані транспортний засіб та лісодеревина постановою інспектора СД Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 від 23.11.2020 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12020035140000066.
Доводячи підставність поданого клопотання, його автор у ньому, вказував про те, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України у зв'язку з чим і було визнано речовими доказами. А тому, саме з метою збереження речових доказів, перешкоджанню їх знищенню та відчуженню, просив накласти арешт на це майно.
Проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт у поданому до місцевого суду клопотанні (транспортний засіб та лісодеревина), дійсно може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020035140000066, оскільки відповідає критеріям, визначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України, а тому відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України підлягають арешту - з метою збереження речових доказів.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно, прийнята з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування та постановлення нової про відмову в задоволенні клопотання слідчого, як того просить апелянт - немає.
При цьому, твердження сторони захисту як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали на те, що у матеріалах провадження відсутні докази щодо незаконності походження тимчасово вилученої лісодеревини у вигляді колод породи "Сосна" до уваги судом не береться, оскільки, будь-яких документів, які б вказували про законність її походження, зокрема шляхом придбання, передання тощо, як органу досудового розслідування так і суду наведено та надано не було.
Не заслуговує також на увагу суду посилання апелянта про не наведення стороною обвинувачення доводів та не надання доказів про причетність автомобіля марки «DAIMLER-BENZ», модель - L508D, номерний знак НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_6 та відповідно перевозив лісодеревину до вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України у кримінальному провадженні №12020035140000066, оскільки, як встановлено судом, цим транспортним засобом перевозилась вищевказана лісодеревина, на яку були відсутні будь-які документи про її походження, і таких не було надано до суду.
Не знайшло свого логічного підтвердження і посилання ОСОБА_6 про те, що лісодеревину транспортним засобом він перевозив на прохання незнайомих йому осіб, оскільки будь-яких доказів з цього приводу ним надано не було.
Крім того, не береться до уваги твердження сторони захисту про порушення судом першої інстанції права на захист ОСОБА_6 як володільця тимчасово вилученого майна через неповідомлення його про час та місце розгляду клопотання слідчого, оскільки, він був повідомлений судом про його розгляд телефонним зв'язком, про що в матеріалах провадження міститься відповідна телефонограма.
Таким чином, вищевказані посилання сторони захисту та усі інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду, на увагу суду не заслуговують, оскільки фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин провадження та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.
З урахуванням вищенаведених мотивів, апеляційний суд не вбачає жодних законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення слідчого судді.
Не вбачає апеляційний суд і будь-яких порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді, - без змін.
Керуючись ст.ст. 98, 170, 407, 376, 422 КПК України, апеляційний суд,
Поновити представнику володільця тимчасово вилученого майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Любешівського районного суду Волинської області від 25 листопада 2020 року.
Апеляційну скаргу представника володільця тимчасово вилученого майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Любешівського районного суду Волинської області від 25 листопада 2020 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий
Судді