Справа № 761/11062/21
Провадження № 2-о/761/200/2021
24 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Буцан Р.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті в порядку ст. 317 ЦПК України, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті, виходячи з наступного. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був батьком заявниці. На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 у м. Луганськ видано відповідне свідоцтво. Проте, Шевченківський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) відмовив у видачі свідоцтва про смерть, оскільки вона настала на тимчасово окупованій території України. Встановлення факту смерті заявниці необхідне для подальшої реєстрації смерті ОСОБА_2 в органах реєстрації актів цивільного стану України.
Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності та задовольнити вимогу про встановлення факту смерті батька.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 являється донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, свідоцтвом про розірвання шлюбу, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, копії яких долучено до матеріалів справи.
У заяві про встановлення факту смерті зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України у м. Луганськ та долучено, лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 від 03.10.2020 р. №1061.
Як вбачається з наданих заявницею матеріалів, 07.10.2020 року Ленінським відділом записів актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про смерть ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ.
Шевченківський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) відмовив у державній реєстрації смерті ОСОБА_2 , оскільки відповідні документи видані на території тимчасово непідконтрольній державним органам влади України, що підтверджується листом заінтересованої особи від 18.03.2021 р. № 144/21.12-73.
Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5, у зв'язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та на тимчасово окупованих територіях, та території проведення АТО, проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення, анулювання здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території за місцем звернення заявника.
Згідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.
Зважаючи на обставини встановлені у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що документи видані заявниці на підтвердження смерті ОСОБА_2 не створюють правових наслідків, зважаючи на те, що виданий органом, який не підпорядкований державним органам України.
Згідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України та законів України.
В свою чергу ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території У країни» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Частинами 2, 3, 4 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.
Приписами ч.1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в'їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї.
Згідно до ч.1 ст. 17 вищенаведеного Закону, у разі порушення його положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5, визначені підстави для державної реєстрації смерті, однією з підстав є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 293, ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315, ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, ч.2 ст. 315 ЦПК України.
Зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини, з метою захисту законних прав та інтересів заявниці, як громадянки України, беручи до уваги, що встановлення факту смерті особи необхідно заявниці для реєстрації смерті батька та отримання відповідного свідоцтва, суд вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 317 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 235, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 315, 317 ЦПК України; ст. ст. 1-5, 9, 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті в порядку ст. 317 ЦПК України задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.03.2021 року.
Суддя: