СПРАВА №2-241 2007 РІК
27 лютого 2007 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Кочевої І.В., при секретарі - Задорожко Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Агрофірма І Іер-шотравнева» про усунення перешкод користування власністю,
Позивач вказує, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю він має земельну ділянку під багаторічними насадженнями, надану йому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва при спільному використанні садів. ІНФОРМАЦІЯ_1між відповідачем у справі та ТОВ ВКФ «Стимул» було укладено договір купівлі-продажу багаторічних пальметних насаджень з виробничою інфраструктурою, які знаходяться у на земельній ділянці позивача. Рішенням Василівського районного суду від 18 травня 2005 року за позовом ОСОБА_2. вказаний договір було визнано недійсним, рішення вступило у законну силу ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ухвали апеляційного суду Запорізької області. Позивач вважає, що на підставі ст.79 ЗК України він має право користуватися і розпоряджатися багаторічними насадженнями, що знаходяться на належній йому земельній ділянці. Позивач, посилаючись на ст.216 ЦК України вважає, що відповідач повинен був, але не здійснює ніяких дій, які б надали йому гарантій про захист його прав на майбутнє. Враховуючи, що відповідач може у будь-який час розпорядитися належним позивачу майном - багаторічними насадженнями, вважає, що відповідач зобов'язаний передати багаторічні насадження по акту приймання - передачі. Позивач просить суд зобов'язати відповідача передати йому по акту прийому-передачі багаторічні пальметні насадження, які розташовані на його земельній ділянці.
Позивачі у судовому засіданні свої вимоги підтримав та просить задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, суду надав заяву з проханням розглядати справу без його участі, заперечень проти позову відповідачем суду не надано.
На підставі ст. 224 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу без участі відповідача.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд вважає необхідним у задоволенні позову відмовити, виходячи с з наступного.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ч,3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.1 ст.П ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, па підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на
підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.58 ч.1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
У судовому засіданні встановлено, що позивач є власником земельної ділянки, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва при спільному використанні садів, що підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю, копія якого є у матеріалах справи.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про власність» - власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Позивач посилаючись на те, що відповідач у майбутньому може розпорядитися належним їм майном - багаторічними насадженнями, з метою запобігання наступним порушенням їх прав просить суд зобов'язати відповідача передати йому багаторічні насадження, що знаходяться на його земельній ділянці. При цьому позивачем суду не надано доказів того. що багаторічні насадження перебувають у володіння чи користуванні відповідача, не надано суду доказів порушення або оспорювання прав позивача з боку відповідача.
Крім того, відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на майно. яке вона здійснює відповідно до закону незалежно від дій інших осіб.
Ст.79 ЗК України передбачає, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на багаторічні насадження, які на ній знаходяться.
Оскільки позивач має у приватній власності земельну ділянку під багаторічними насадженнями, про що свідчать Державний акт на право власності на землю, то він, відповідно до закону є власником багаторічних насаджень, що знаходяться на його земельній ділянці.
Посилання позивача, як на підставу своїх вимог на ст..216 ЦК України, суд вважає не обґрунтованим, оскільки вказана стаття передбачає правові наслідки недійсності правочину для його сторін. Оскільки позивачем на надано суду доказів укладення між ним та відповідачем будь яких правочинів, вказана стаття ЦК України для вирішення позовних вимог позивача не застосовується.
Таким чином, враховуючи, що право власності позивача підтверджено документально - Державним актамом на право приватної власності на землю, а також враховуючи, що діючим законодавством не передбачено, щоб власник додатково отримував майно - у даному випадку багаторічні насадження, розташовані на поверхневому грунтовому шарі, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову.
Судові витрати, відповідно до ст..88 ЦПК України суд покладає на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.хт.14, 41, 124,129 Конституції України, ст.ст.316-319,321, 325, 328, 373, 374 ЦК України, п.4 Заключних та перехідних положень ЦК
України, ст.ст. 79, 80, 81, 90, 125, 126, 152 ЗК України, Законом України "Про власність", ст..ст.15, 15-1, 30, 62, 75, 82,88, 202, 203, 218, 224 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирас законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. Уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.