10.08.2006 Справа № 6/21
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: В.В. Швець (доповідач),
суддів: Павловський П.П., Сизько І.А.
при секретарі судового засідання: Стрюк Н.
за участю представників:
від позивача: Ботнаренко І.Ю., довіреність №1 від 09.01.06, головний державний податковий інспектор;
Представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
закритого акціонерного товариства “Новомиргородський цукор», селище міського типу Капітанівка, Новомиргородського району, Кіровоградської області;
на постанову господарського суду Кіровоградської області від 22 березня 2006 року;
у справі №6/21;
за позовом закритого акціонерного товариства “Новомиргородський цукор», селище міського типу Капітанівка, Новомиргородського району, Кіровоградської області;
до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції, місто Мала Виска, Кіровоградської області;
про визнання нечинними актів.
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Новомиргородський цукор» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить з урахуванням уточнень до позовної заяви визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Відповідача Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградської області:
№0000452310/0 від 28 липня 2005 року в частині виявлення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 53274 гривень;
№0000452310/1 від 23 серпня 2005 року в частині виявлення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 53274 гривень;
№0000442310/2 від 7 листопада 2005 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 53274 гривень та застосування фінансової (штрафної) санкції в сумі 26637 гривень;
№0000692310/2 від 5 грудня 2005 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 53274 гривень застосування фінансової (штрафної) санкції в сумі 26637 гривень.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що сума податку на додану вартість в розмірі 53274 гривень за вересень 2004 року підтверджується податковими накладними, які містять всі обов'язкові реквізити.
Постановою господарського суду у справі №6/21 від 22 березня 2006 року (суддя Баранець О.М.) у позовних вимогах відмовлено повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з наступного:
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункта 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Закрите акціонерне товариство “Новомиргородський цукор» не надало господарському суду копії податкових накладних відповідно до кількості юридичних осіб вказаних в книзі придбання за вересень місяць 2004 року закритого акціонерного товариства “Новомиргородський цукор».
Позивач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неправильно застосував норми матеріального права.
Позивач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на наступне:
Відсутність податкових накладних не відповідає обставинам справи, оскільки, в судовому засіданні встановлено що розбіжності між книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг) та рядком 17 декларації з податку на додану вартість на суму 53274 гривень не має.
В книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) відображена сума з податку на додану вартість більша ніж задекларована позивачем в податковій декларації.
Вказане підтверджується копіями книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), податковою декларацією з податку на додану вартість, оригінали яких були оглянуті судом першої інстанції в судовому засіданні.
Позивач вважає якщо не має розбіжності податкового кредиту між книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг) та рядком 17 декларації з податку на додану вартість на суму 53274 гривень, то висновок суду першої інстанції про порушення Позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» є неправомірним.
На апеляційну скаргу Відповідач надав заперечення у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представника Позивача, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
У судовому засіданні господарським судом встановлено, що при перевірці ведення податкового обліку Позивачем, а саме записів в книзі придбання за вересень 2004 року виявлено розбіжність між записами в книзі придбання та рядком 17 декларації з податку на додану вартість на загальну суму 53274 гривень, а не конкретно по представлених Позивачем податкових накладних лише по трьох постачальниках.
Відповідно до копії книги придбання наданої Відповідачем, засвідченої печаткою закритого акціонерного товариства “Новомирогородський цукор», у вересні 2004 року загальний перелік постачальників Позивача набагато більше ніж вказано в наданих суду податкових накладних.
Позивачем не надано господарському суду копії податкових накладних відповідно до кількості юридичних осіб вказаних в книзі придбання за вересень місяць 2004 року ЗАТ “Новомиргородський цукор».
З представленої Відповідачем копії книги придбання за вересень місяць 2004 року ЗАТ “Новомиргородський цукор», встановлено численні виправлення записів, порушено нумерацією, що ставить під сумнів існування таких записів на момент здійснення перевірки.
Судова колегія погоджується з висновком господарскього суду про те, що відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Крім того відповідно до підпункту 7.7.5, пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.
Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Як видно з аналізу Закону України “Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
Таким чином, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач не надав господарському суду доказів надмірної сплати податку на додану вартість у звітному періоді до Державного бюджету України.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Новомиргородський цукор», селище міського типу Капітанівка, Новомиргородського району, Кіровоградської області, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Кіровоградської області від 22 березня 2006 року у справі №6/21, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий В.В. Швець
Судді П.П. Павловський
І.А. Сизько