справа № 489/2081/19
провадження №4-с/489/7/21
24 березня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретарь судового засідання Долгорученко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - державний виконавець) щодо винесення та скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом, зобов'язання вчинити певні дії, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив скасувати постанову державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 19.08.2020 в межах ВП № 61862851; визнати протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби в частині неприпинення дії оскаржуваної постанови у зв'язку із набуттям скаржником статусу водія за місцем роботи; зобов'язати головного державного виконавця скасувати обмеження боржника у праві керування транспортним засобом.
В обґрунтування скарги вказав, що відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 23.12.2019 з нього стягуються аліменти на дитину в розмірі 4000,00 грн. щомісячно з індексацією відповідно до закону. У зв'язку з наявною у скаржника заборгованістю державним виконавцем 19.08.2020 було винесено постанову про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Однак, згідно наказу № 10-ок від 07.11.2018 він за суміщенням із посадою заступника директора обіймає на посаду водія-агента в ТОВ МА «ІСМА», про повідомив державного виконавця у відповідній заяві як тільки дізнався про вказану постанову. Проте 10.10.2020 скаржник отримав відповідь про відмову в скасуванні обмеження.
Посилаючись на те, що державним виконавцем порушено вимоги частини десятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки винесення та не скасування ним постанови про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, позбавляє скаржника основного законного джерела для існування, ОСОБА_1 просив задовольнити скаргу.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 09.12.2020 скаржнику поновлено строк для подачі скарги на дії державного виконавця, скаргу прийнято до розгляду та повідомлено державного виконавця і сторони виконавчого провадження про судове засідання на 15.01.2021.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14.12.2020 провадження у вказаній справі зупинено до розгляду апеляційної скарги у справі 489/2081/19 Миколаївським апеляційним судом та повернення справи до Ленінського районного суду міста Миколаєва.
Ухвалою суду від 17.02.2021 поновлено провадження у цивільній справі за вказаною скаргою, призначено її розгляд на 19.03.2021.
У судове засідання, призначене на 19.03.2021, сторони не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Крім того, боржник надав до суду заяву про розгляд скарги за його відсутності та задоволенні його вимог.
Представник стягувача у своїй заяві просила розглянути скаргу за її відсутності та залишити скаргу без заколення.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За положеннями частин п'ятої, дев'ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали скарги та наявні в справі докази, дійшов наступного.
Судом встановлено, що 17.04.2020 держаним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження ВП № 61862851 щодо виконання виконавчого листа № 2-489/1384/19, виданого 16.04.2020 Ленінським районним судом м. Миколаєва, про стягнення аліментів з скаржника на користь заінтересованої особи на утримання сина в твердій грошовій сумі у розмірі 4000,00 грн. щомісячно, починаючи з 10.04.2019 до досягнення дитиною повноліття (а.с.182).
В ході примусового виконання зазначеного виконавчого провадження, на підставі частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено, зокрема, постанову від 19.08.2020 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі,копія якої була направлена сторонам виконавчого провадження (а.с.181).
13.10.2020 до відділу державної виконавчої служби надійшла заява боржника про оскарження дій державного виконавця, а саме скасування постанови про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом, в результаті розгляду якої боржнику повідомлено про відсутність підстав для припинення тимчасового обмеження та роз'яснено його право для звернення до суду (а.с.184-185).
Згідно розрахунку держаного виконавця від 19.08.2020 за період з 17.04.2020 до 19.08.2020 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів склала 62870,04 грн. (а.с.181).
Будь-яких доказів щодо відсутності у боржника заборгованості зі сплати аліментів у зазначеному розмірі матеріали справи не містять.
ОСОБА_1 є засновником двох суб'єктів господарювання ТОВ «ІТС» та ТОВ Морське агентство «ІСМА», видом діяльності яких є діяльність у сфері транспорту. ОСОБА_1 має місце роботи у ТОВ Морське агентство «ІСМА», де отримує заробітну плату. Наведені вище обставини були встановлені постановою Миколаївського апеляційного суду 17.03.2020, яка набрала законної сили, а тому відповідно до вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України не доказуються.
Згідно наказу № 10-ок від 07.11.2018 ОСОБА_1 за суміщенням із посадою заступника директора обіймає на посаду водія-агента в ТОВ МА «ІСМА» (а.с.183).
Відповідно до вимог статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як передбачено частиною четвертою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частин дев'ятої, дванадцятої статті 71 цього Закону, обчислюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до положення частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, зокрема, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Частиною десятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано, зокрема, в разі якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.
Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги скарги є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню, оскільки, як встановлено судом, ОСОБА_1 заборгованість по аліментах по виконавчому провадженню, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, не погашено, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що обмеження в праві керування транспортними засобами позбавить ОСОБА_1 основного законного джерела доходу суду не надано. Натомість судом встановлено, що скаржник працевлаштований та окрім, посади водія-агента, обіймає посаду заступника директора ТОВ Морське агентство «ІСМА», також згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України отримує заробітну плату в ТОВ «ІТС» (а.с.198). Крім того, скаржник є засновником вказаних товариств, а будь-яких доводів та доказів щодо їх неприбутковості матеріали справи також не містять.
За такого, враховуючи, що згідно частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, доводи скаржника, що заробітна плата на посаді водія-агента ТОВ Морське агентство «ІСМА» є основним законним джерелом доходу не знайшли свого підтвердження в ході встановлення обставин у даній справі.
Таким чином, рішення державного виконавця щодо винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами та відмови в її скасуванні прийняті відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».
Керуючись ст. 447, 450, 451 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо винесення та скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Повний текст ухвали складено 24.03.2021.
Суддя І.В.Коваленко