Рішення від 14.09.2011 по справі 2-835/11

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 2-835/11

Провадження № р.

РІШЕННЯ

іменем України

14.09.2011 року м.Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Непши О.І.,

при секретарі - Піроженко А.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2

відповідачів - ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення авансу.

встановив:

03 грудня 2010 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідачів суму авансу в розмірі 23 762, 40 грн. та судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог позивачка вказує на те, 01 березня 2008 року вона як покупець передала відповідачам в якості забезпечення виконання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 суму завдатку у розмірі 15 000 грн., що в еквіваленті складало 2 970, 30 доларів США. Укладання договору купівлі- продажу та остаточний розрахунок мали відбутися до 29 квітня 2008 року, але договір не відбувся. Посилаючись на ст.216 ЦК України (наслідки недійсності правочину), позивачка просить стягнуті з відповідачів 23 762, 40 грн., що в еквіваленті на час звернення до суду складають 2 970, 30 доларів США.

08 квітня 2011 року відповідач ОСОБА_3 пред'явила до позивачки зустрічний позов про стягнення збитків та відшкодування моральної шкодив сумі 15 000 грн., проте в подальшому заявою від 14 вересня 2011 року просила залишити його без розгляду.

Ухвалою суду від 14 вересня 2011 року зустрічний позов залишений без розгляду.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні, просили стягнути з відповідачів вказану вище суму у гривні та судові витрати, обставини, викладені у позові, підтвердили. Позивач додатково суду пояснила, що мала намір придбати цілий будинок АДРЕСА_1 в 2008 році. Продавцями будинку виступали відповідачі. 01 березня 2008 року позивач передала відповідачам завдаток в сумі 15 000 грн. та отримала розписку від відповідачів. Договір купівлі-продажу будинку мав відбутися орієнтовно упродовж півроку після передачі завдатку. Але аби придбати будинок відповідачів позивачка мала спочатку продати власний будинок, проте виявилося, що останній перебуває під арештом, відтак позивачка вирішила відмовитися від купівлі вказаного вище будинку. Вона намагалася врегулювати спір в добровільному порядку, але завдаток їй не повернули. Договір купівлі-продажу не був укладений з причини відсутності у позивачки необхідної суми грошей.

Відповідачі в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у позові. В своїх поясненнях зазначили, що є співвласниками будинку по АДРЕСА_1 . В 2008 році вирішили продати нерухомість. В лютому 2008 року відповідачці ОСОБА_3 від відповідачки ОСОБА_4 стало відомо, що є покупці, які бажають залишити завдаток. 01 березня 2008 року відповідачка ОСОБА_4 отримала від позивачки завдаток в розмірі 15 000 грн. ОСОБА_3 наполягала саме на такій сумі, тому що вважала, що заплативши її, покупець вже не відмовиться від купівлі будинку. Гроші в сумі 15 000 грн. одержала ОСОБА_4 , яка і написала позивачці розписку. Через день був укладений договір завдатку у простій письмовій формі. З позивачем було обговорено, що у разі нездійснення угоди завдаток не повертається. Позивачка повідомляла відповідачкам, що купить їх будинок після продажу свого будинку. Була досягнута домовленість, що 29 квітня 2008 року сторони зустрінуться у нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу. 26 квітня 2008 року від батьків позивачки ОСОБА_3 стало відомо, що будинок позивачки, який вона має намір продати, перебуває під арештом. Протягом березня 2008 року до відповідачки приїздили ще два покупці, які були готові передати завдаток за будинок, але остання їм відмовила, тому що знала, що буде вимушена повернути завдаток позивачці у подвійному розмірі. Після того, як угода не відбулася, батьки позивачки просили відповідача ОСОБА_3 притримати будинок і не продавати його іншим особам. Протягом півтора року будинок на продаж не виставлявся і всім потенційним покупцям відповідачка відмовляла у продажі. Навесні 2010 року відповідач ОСОБА_3 знову дала об'яву в газету про продаж будинку, про що повідомила батьків позивачки. На даний час вона також не проти продати будинок позивачці за умови сплати повної суми.

З розписки відповідачки ОСОБА_4 слідує, що вона 01 березня 2008 року одержала від ОСОБА_5 (матері позивачки) 15 000 грн. завдатку за продаж будинку АДРЕСА_1 (а.с.5).

З договору завдатку, укладеного між сторонами 01 березня 2008 року, вбачається, що як завдаток в якості забезпечення виконання договору купівлі-продажу вказаного будинку позивачкою відповідачкам було передано 15 000 грн. Договір і остаточний розрахунок мають відбутися не пізніше 29 квітня 2008 року. У разі невиконання якоюсь із сторін зобов'язання винувата сторона зобов'язана відшкодувати протилежній моральні збитки в розмірі суми, яка передана покупцем продавцю (а.с.6).

Заслухавши пояснення осіб, присутніх під час судового розгляду справи, дослідивши письмові докази, наявні у справі, суд приходить до таких висновків.

Як встановлюють ст.526, ст.525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначає ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.570 ЦК України авансом вважається сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, якщо не буде встановлено, що така сума є завдатком. В той же час завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

За ч.І ст.571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

У відповідності до ч.2 ст.617 ЦК України не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що гроші в розмірі 15 000 грн., передані позивачкою відповідачкам є саме завдатком, а не авансом. Саме як завдаток сприймала цю суму відповідач ОСОБА_3 , згідно з поясненнями якої вона розуміла, що у разі відмови від продажу будинку вона має повернути позивачці подвійну суму завдатку, а тому протягом півтора року не виставляла будинок на продаж. Саме такі наслідки невиконання основного зобов'язання визначені у договорі завдатку.

Суд не може погодитися із твердженнями представника позивачки про те, якщо договір купівлі-продажу не був укладений, то передана сума має вважатися авансом. Так, завдаток одночасно виконує дві функції - і забезпечувальну і платіжну.

Природнім є те, що відповідачі не мали бажання укладати договір купівлі-продажу будинку без передачі їм необхідної грошової суми позивачкою. Іншими словами, в розумінні суду відповідно до ст.655 ЦК України договір купівлі-продажу не міг бути укладений без передачі грошей.

Більше того, як пояснювали відповідачі, вони і на даний час продають вказаний будинок, і готові навіть в умовах зниження ринкових цін на нерухомість продати його саме позивачці за умови сплати останньою необхідної грошової суми.

Таким чином, суд вважає, що визначення у позові переданої позивачкою суми як авансу є надуманим, а відтак позовні вимоги про його стягнення безпідставними.

За таких обставин, на думку суду, позов на підставі ч.І ст.571 ЦК України слід залишити без задоволення.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України у разі відмови позивачу у позові судові витрати залишаються на рахунок останнього.

Керуючись ст.ст.208. 213-215, ст.218 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення авансу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 19 вересня 2011 року.

Суддя: О.І.Непша