Справа № 487/5389/20
Провадження № 2/487/585/21
12.03.2021 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Афоніної С.М., за участю секретар судового засідання - Ященко В.В.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Миколаївської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, -
за участю:
представника позивача - ОСОБА_2
представників відповідачів:
Державної казначейської служби України - Чернієнко К.В.
ГУНП в Миколаївській області - Білецької О.В.
Миколаївської обласної прокуратури - Качауна А. О.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Миколаївської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у розмірі 240000 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що 04.03.2016 СУ ГУНП в Миколаївській області до ЄРДР за №22016150000000017 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за фактом заволодіння бюджетними коштами особами ТОВ «БК Дорлідер». 28.09.2016 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України. 04.10.2016 слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва йому обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, відмовивши органу досудового розслідування в обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. 30.01.2017 йому повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в подальшому 24.02.2017 відносно нього та двох інших підозрюваних складено обвинувальний акт, який направлено для розгляду до суду. Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.12.2019 його та інших двох обвинувачених виправдано, оскільки недоведене в діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, вирок залишено без змін ухвалою Херсонського апеляційного суду від 05.05.2020, у відкритті касаційного провадження прокурора було відмовлено. У зв'язку з чим він перебував під слідством та судом 43 місяця 7 днів, починаючи з 28.09.2016, з дня повідомлення про підозру та до 05.05.2020. Він перебував під слідством і судом безпідставно, діями органу досудового розслідування і прокуратури йому нанесена значна моральна шкода, оскільки він був підданий психічному впливу, що призвело до погіршення та позбавлення можливості реалізації ним звичок і бажань, погіршення відносин з колегами, друзями та оточуючими. Враховуючи тривалість досудового розслідування та судового розгляду, перебування незаконно під слідством та судом, безпідставне кримінальне переслідування, йому було завдано моральних втрат, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, він був позбавлений тривалий час можливості у повній мірі реалізувати свої звички в бажання, мав запобіжний захід, відносно нього проводились негласні слідчі (розшукові) дії, він був зобов'язаний з'являтися на виклики до слідчого і суду у визначені ними дні, вважає, що належним розміром відшкодування моральної шкоди, що відповідає принципу розумності і справедливості є відшкодування моральної шкоди у розмірі 240000 грн. При визначені розміру моральної шкоди він виходив з положень ч.3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виходячи із розмірі мінімальної заробітної плати, що складає 5000 грн., тобто 43 місяця та 7 днів х 5000 грн. складає 216166,67 грн. Крім того, під час здійснення досудового розслідування, ним було замовлено проведення будівельно-технічної експертизи та оплачено у сумі 19000 грн. та 95 грн. комісійної винагороди за операціями прийому платежів на користь компаній відповідно до тарифів банку, що відноситься до інших витрат, сплачених громадянином. Оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди.
Ухвалою від 26.10.2020 відкрите провадження у справі.
24.11.2020 представником Миколаївської обласної прокуратури до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». При цьому, розмір моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Проте, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України позивач не наводить жодних доказів на підтвердження своїх доводів, відсутнє обґрунтування характеру моральних страждань, які зазнав позивач та розрахунок суми моральної шкоди. При цьому, розмір моральної шкоди слід рахувати з часу незаконного перебування під слідством та судом та враховувати розмір мінімальної заробітної плати, яка відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01.09.2020 складає 5000 грн., тобто складає 216166 грн., а зазначений позивачем розмір 240000 грн. є безпідставним та необґрунтованим. Крім того, вважають, що в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, проте позивачем не надано на підтвердження цього жодного доказу, а сам по собі факт притягнення до кримінальної відповідальності не є безумовною підставою для стягнення шкоди без встановлення усіх складових елементів необхідних для цивільно-правової відповідальності.
03.12.2020 представником ГУНП в Миколаївській області подано відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру моральної шкоди та не довів самого факту заподіяння йому моральної шкоди. Доказів існування заподіяння фізичного абр психічного впливу на позивача державними органами, що проводили дізнання та досудове розслідування до позову не надано, а сам по собі факт незаконного засудження не може бути підставою для стягнення моральної шкоди, її існування повинно бути доведеним. Також не надано жодних доказів які б доводили моральні страждання позивача, наявність виправдувального вироку є підставою для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями і рішеннями органів досудового розслідування, а не наявність моральної шкоди та її розміру, враховуючи, що позивач навіть не перебував під домашнім арештом, не був обмежений у праві пересування, та йому не було заборонено працювати.
11.12.20020 представником Державної казначейської служби України до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просять про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав законної сили з 01.01.2017, установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а застосовується прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, тому розрахунок моральної шкоди за 43 місяця 7 днів, враховуючи прожитковий мінімум на одну особу 2270 грн., повинен становити 98140 грн. Крім того, позивачем не надано належних доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди, наявності обсягу моральних страждань, тому розмір шкоди є необґрунтованим. Також посилався на відсутність підстав для пред'явлення позову до Державної казначейської служби України.
Ухвалою від 12.02.2021 закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та на підставі наявних у справі доказів.
Представник відповідача ГУНП в Миколаївській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві, за змістом якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на невмотивованість позовних вимог, недоведеність позивачем причино-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправними діяннями правоохоронних органів та вини останніх в її заподіянні. Також позивачем не доведено наявність самої моральної шкоди та вмотивованість розміру такої шкоди.
Представник відповідача Державної казначейської служби України в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві, просила в задоволенні позову відмовити. Крім того, зазначила, що 19 тис. грн., які просить стягнути позивач за проведення експертизи не відноситься до моральної шкоди.
Представник відповідача Миколаївської обласної прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково на суму 216166,67 грн. , підтримав відзив наданий до суду, зазначив, що 19 тис. грн., які просить стягнути позивач за проведення експертизи не відноситься до моральної шкоди.
Вислухавши пояснення учасників справи, наведені сторонами доводи та заперечення щодо підстав позову, дослідивши матеріали справи та надавши правову оцінку наявним у справі доказам, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
Виходячи з положень ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56, 62 Конституції України, статтях 1167, 1176 Цивільного кодексу України.
За змістом положень п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до п.1 ч.1. ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Судом встановлено, що 04.03.2016 СУ ГУНП в Миколаївській області до ЄРДР за №22016150000000017 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за фактом заволодіння бюджетними коштами особами ТОВ «БК Дорлідер».
28.09.2016 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та 04.10.2016 слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, відмовивши органу досудового розслідування в обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
30.01.2017 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в подальшому 24.02.2017 відносно позивача та інших підозрюваних складено обвинувальний акт, який направлено для розгляду до Центрального районного суду м. Миколаєва.
Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.12.2019 ОСОБА_1 та інших обвинувачених виправдано, оскільки недоведене в діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, вирок залишено без змін ухвалою Херсонського апеляційного суду від 05.05.2020 та набрав законної сили.
Отже, починаючи з 28.09.2016, з дня повідомлення про підозри та до 05.05.2020., ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 43 місяця 7 днів.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Дані підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону № 266/94-ВР (стаття 1 зазначеного Закону).
Відповідно до п.2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» - право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно зі статтею 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону № 266/94-ВР.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/2004/18, від 30 січня 2019 року у справі № 234/19443/16-ц.
При цьому необхідно зазначити, що закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1, пунктом 2 частини першої статті 2, пунктом 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР винесення органом досудового розслідування постанови про закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України (у зв'язку з не встановленням достатніх доказів винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати) надає право фізичній особі на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Відповідно до пункту першого Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (далі - Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Згідно з пунктом четвертим даного Положення Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
У пунктах 3, 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів. Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) у тому числі шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
Європейський Суд з прав людини в рішенні по справах «Світлорусов проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Корнейкова проти України», «Мироненко і Мартенко проти України» констатував порушення пункту 5 статті 5 Конвенції з огляду на неможливість для заявників отримати відшкодування шкоди, завданої національними органами у контексті провадження в їхніх кримінальних справах.
Таким чином, проаналізувавши надані суду докази у їх сукупності, враховуючи обставини, викладені у вироку суду про визнання позивача невинним в інкримінованому йому злочині, який набрав законної сили, суд приходить до висновку про доведеність факту понесення позивачем моральних страждань та переживань з приводу порушеної кримінальної справи та розгляду кримінального провадження, що призвели до хвилювань, зміни звичного укладу життя та порушення нормальних життєвих зав'язків.
Відповідно до статей 1-4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Мотивуючи заподіяну шкоду позивач в позові зазначив, що в результаті незаконних дій органу досудового розслідування, прокуратури йому завдана моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, викликаних тривалим досудовим розслідуванням та судовим розглядом, під час чого він був підданий психічному впливу, у зв'язку з безпідставним кримінальним переслідуванням, що призвело до погіршення та позбавлення можливості реалізації ним звичок і бажань, погіршення відносин з колегами, друзями та оточуючими. Моральні втрати призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагали додаткових зусиль для організації свого життя, він мав запобіжний захід, відносно нього проводились негласні слідчі (розшукові) дії, він був зобов'язаний з'являтися на виклики до слідчого і суду у визначені ними дні.
Відповідно до частин другої, третьої статті 13 цього Закону розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено з 01 вересня 2020 року мінімальну заробітну плату у розмірі 5000 грн. (позовна заява подана 18.09.2020).
Початок перебігу строку перебування кримінального провадження на досудовому розслідуванні та у суді, суд рахує з 28.09.2016, дата повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та по 05.05.2020, тобто день постановлення Херсонським апеляційним судом ухвали та набрання вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.12.2019 законної сили, що становить 43 місяця 7 днів.
Отже, межі відшкодування моральної шкоди визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування провадження на досудовому розслідуванні та суді, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Крім того, судом з'ясовано чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування, а саме негативні наслідки, які продовжувалися для позивача винесення виправдовувального вироку, щодо нього, тобто враховано характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Як роз'яснено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду із урахуванням ст. 23 ЦК України та Постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Таким чином, законом визначений мінімальний розмір моральної шкоди, яка відшкодовується, та не встановлено граничний розмір такої шкоди.
Приймаючи до уваги вищевикладене та з урахуванням часу перебування позивача під слідством і судом, тривалість, глибину душевних страждань, спричинених позивачу притягненням до кримінальної відповідальності, істотності зміни в житті позивача та можливості їх відновлення, суд прийшов до висновку, що в даному випадку підлягає стягненню моральна шкода, за рахунок державного бюджету, завдана ОСОБА_1 незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури за період з 28.09.2016 до 05.05.2020, яка складає 216166,67 грн. (43 місяців 7 днів х 5000 грн.), що відповідає принципу розумності та справедливості, а також вимогам ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Щодо витрат на проведення будівельно-технічної експертизи у сумі 19000 грн. та 95 грн. комісійної винагороди за операціями прийому платежів на користь компаній відповідно до тарифів банку, суд приходить до висновку, що вказані витрати є процесуальними витратами у кримінальному провадженні, тому не відносяться до моральної шкоди, тому в цей часті стягнення слід відмовити.
Крім того, слід зазначити, що статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Здійснення безпосереднього списання коштів казначейством передбачено п. 35 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, Державна казначейська служба України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Таким чином, відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.
Оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди.
Доводи представників відповідачів про відсутність будь-яких доказів спричинення позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, проведення в ході кримінального провадження ряду процесуальних слідчих дій, зокрема негласних слідчих (розшукових) дій, його неодноразові виклики для проведення процесуальних дій на досудовому слідстві та у суду, обрання запобіжного заходу, тривалий час обмежували права позивача та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.
Судові витрати щодо судового збору віднести з в рахунок держави.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Миколаївської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 216166 (двісті шістнадцять тисяч сто шістдесят шість) грн. 67 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлені ст. 354, 355 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
Відповідачі:
Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місце знаходження м. Київ вул.. Бастіонна, 6,
Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, ідентифікаційний код 40108735, місце знаходження м. Миколаїв вул.. Декабристів, 5
Миколаївська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910048, місце знаходження м. Миколаїв вул.. Нікольська, 73
Суддя: С.М. Афоніна
Повний текст рішення складено 23.03.2021.