Справа №705/4831/20
2/705/1035/21
24 березня 2021 року Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Годік Л.С. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства (ДП) «Уманське лісове господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація ДП «Уманське лісове господарство», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП «Уманське лісове господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація ДП «Уманське лісове господарство», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Зазначає, що з 20.09.2017р. він працював у ДП «Уманське лісове господарство» та з 01.02.2018 займав посаду інженера лісового господарства.
Наказом директора №170-к від 30.10.2020р. його звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням чисельності працівників ДП «Уманське лісове господарство» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
15.07.2020р. йому було вручено повідомлення про заплановане вивільнення, у зв'язку із скороченням чисельності працівників ДП «Уманське лісове господарство» (наказ від 06.07.2020 р. № 32 ОД), а також попереджено про звільнення з посади інженера лісового господарства на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України, яке відбудеться 18.09.2020р.
Вказує, що в свою чергу, він - ОСОБА_1 повідомив роботодавця про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації праці виробництва, тому що перевага на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці в розумінні ст.42 КЗпП України, оскільки він має науковий ступінь, а саме: кандидат сільськогосподарських наук за спеціальністю лісові культури та фітомеліорація, а також має авторські корисні моделі.
Вважає вказаний наказ про його звільнення безпідставним, прийнятим з порушенням законодавства та таким, що порушує його право на працю, визначене ст. 43 Конституції України, оскільки інші працівники займаюючи таку ж посаду з меншою кваліфікацією залишилися на посадах інженера лісового господарства.
Крім того, позивач зазначає, що оскільки він є членом профспілкової організації, то з її боку має бути висновок на згоду чи не згоду про звільнення працівника, голова профкому в 15-ти денний термін планує засідання на яке в письмовій формі запрошує працівника, щоб вислухати його особисті доводи та переконатися чи адміністрацією підприємства дотримані норми трудового законодавства та чи на законних підставах проводиться звільнення працівника, натомість, на час його звільнення, ніякого висновку профспілки з даного питання роботодавець не має.
Посилаючись на ст. 23 ЦК України, ОСОБА_1 вказує, що, крім іншого, має право на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, оскільки вимушений витрачати свій вільний час на здійснення дій по відновленню свого порушеного права, розмір моральної шкоди позивач оцінює в 16000 грн..
Просить: 1. Поновити його - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді інженера лісового господарства Державного підприємства «Уманське лісове господарство» (Код ЄДРПОУ 00993389). 2. Стягнути з Державного підприємства «Уманське лісове господарство» на користь нього середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за посадою інженера лісового господарства у розмірі на дату винесення рішення. 3. Стягнути з Державного підприємства «Уманське лісове господарство» на користь нього моральну шкоду в розмірі 16000 грн. 4. Судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою судді справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні, відповідно до ст. 274 ЦПК України, без повідомлення сторін.
Про проведення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні позивач та відповідач повідомлені належним чином.
13.01.2021р. на адресу суду від директора ДП «Уманське лісове господарство» надійшов Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 в якому зазначає, що позивач у позовній заяві, в обґрунтування своїх доводів щодо безпідставного звільнення, вказує, що він «мав переважне право на залишення на роботі, так як має більш високу кваліфікацію, оскільки має науковий ступінь кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю лісові культури та фітомеліорація, а також авторські корисні моделі, однак інші працівники займаючи таку ж посаду з меншою кваліфікацією залишилися на посадах інженера лісового господарства, а його звільнено». Разом з тим, позивач посилається і на «відсутність висновку профспілки з питання його звільнення, чим вказує на порушення позивачем процедури передбаченої трудовим законодавством».
Однак, позивач робить передчасний та нічим не підтверджений висновок що не ґрунтується на аргументах та доказах, які б відповідали всім тим реальним фактичним обставинам, що вказані у позовній заяві та не дає змогу для правильного вирішення справи встановити реальність подій, а лише створює підґрунтя у сторонньої особи на помилкову думку щодо неправомірних дій позивача.
Так, відповідно до штатного розпису на 2020 рік, затвердженого 26.12.2019 та введеного у дію з 01.01.2020, у відділі лісового та мисливського господарства підприємства закріплено дві посади інженера лісового господарства, одну з яких обіймав позивач на підставі наказу № 12-к від 30.01.2018.
Згідно п. 2 наказу №32-ОД від 06.07.2020 «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників», серед інших посад, скороченню підлягала і одна посада інженера лісового господарства.
Разом з тим, відповідно до п. 5 вказаного наказу, відповідач зобов'язаний був попередити позивача до 17.07.2020 про його вивільнення 18.09.2020.
Так, на підставі п. 5 вказаного наказу, 15.07.2020 позивача повідомлено про заплановане вивільнення, що підтверджує повідомлення № 596/04 від 09.07.2020.
Профспілковим комітетом позивачу підготовлено повідомлення № 2 від 14.07.2020 про день і час розгляду питання скорочення посади та здійснено спробу вручити позивачу, проте, останній перебуваючи на робочому місці відмовився його отримати, про що свідчить акт №2 складений за участю працівників підприємства.
20.07.2020 профспілковим комітетом проведено засідання на якому розглянуто наказ № 32-ОД від 06.07.2020, посади та працівники, що підлягали скороченню.
На засіданні профспілкового комітету був заслуханий головний лісничий ОСОБА_2 , який надав оцінку роботі позивача та іншого працівника ОСОБА_3 , що теж обіймав посаду інженера лісового господарства II категорії, та вказав, «що позивач має недоліки та недопрацювання у своїй роботі з якими він неодноразово стикався, і на його думку позивач обов'язки на даній посаді не тягне, а тому вважає за доцільне зберегти як спеціаліста ОСОБА_3 , який знає свою справу, готовий спеціаліст, а ОСОБА_1 скоротити».
Отже, переважне право на залишення на роботі було надано працівнику з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Профспілковим комітетом, керівництву підприємства надано згоду на скорочення посад та запропоновано внести зміни до наказу № 32-ОД від 06.07.2020.
Відповідачем 25.08.2020 видано наказ № 41-ОД, в якому пункт другий встановлював зміни до п. 5 наказу № 32-ОД від 06.07.2020, а саме змінено строки вивільнення працівників.
Даний наказ надано на розгляд профспілковому комітету підприємства, що підтверджується супровідним листом № 802/05 від 03.09.2020.
Отже, відповідно до наказу № 41-ОД від 25.08.2020 «Про внесення змін до наказу №32-ОД від 06.07.2020», було встановлено нову дату попередження та звільнення працівників, посади яких підлягали скороченню 01.11.2020.
Профспілковим комітетом позивачу підготовлено повідомлення № 4 від 03.09.2020 про день і час розгляду питання скорочення посади та здійснено спробу вручити позивачу, проте, останній перебуваючи на робочому місці, відмовився його отримати, про що свідчить акт № 4 складений за участю працівників підприємства.
08.09.2020 профспілковим комітетом повторно проведено засідання на якому розглянуто наказ № 41-ОД від 25.08.2020, посади та працівники, що підлягали скороченню, на якому надано згоду на скорочення посади інженера лісового господарства, яку обіймав позивач.
Відповідачем підготовлено повідомлення № 771/04 від 01.09.2020 про заплановане вивільнення та неодноразово здійснено спробу вручити та з ним ознайомити позивача, проте останній, перебуваючи на робочому місці, відмовився його отримувати, обґрунтовуючи це тим, що він уже ознайомлений із наказом №32-ОД та підписав повідомлення від 09.07.2020 № 596/04, а тому більше нічого підписувати не буде і знайомитись теж.
Відмова позивача від ознайомлення та отримання повідомлення № 771/04 від 01.09.2020 про дату вивільнення 01.11.2020, відбувалась в присутності працівників ДП «Уманське лісове господарство», в зв'язку з чим складено акт від 18.09.2020 «Про відмову ОСОБА_1 ознайомитися з повідомленням та наказами підприємства».
Разом з тим, відповідач намагаючись зберегти трудові відносини, 17.09.2020 запропонував позивачу перейти на посаду майстра лісозаготівельних робіт Потаського лісництва, що підтверджується пропозицією № 841 від 17.09.2020.
Однак, позивач відмовився від вищевказаної пропозиції, обґрунтовуючи це тим, «що ця посада його негідна», а також відмовився від підпису у даній пропозиції, що стало наслідком складення 17.09.2020 акта «про відмову ОСОБА_1 від пропозиції».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП, звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1,2,6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
30.10.2020 відповідачем винесено наказ №170-к «Про припинення трудових відносин» з позивачем, однак враховуючи, що день звільнення позивача відповідно до наказу № 41-ОД від 25.08.2020 припадав на 01.11.2020, що є вихідним днем, позивач був звільнений 02.11.2020 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Отже вважає, що позивач звільнений з дотриманням вимог трудового законодавства та з дотриманням процедури. Згідно штатного розпису на підприємстві затверджено лише дві посади інженера лісового господарства, одна з яких підлягала скороченню і на засіданні профспілкового комітету таке переважне право надано іншому працівнику, а саме ОСОБА_3 , який своєю працею показав свій професіоналізм, кваліфікацію та кращу продуктивність праці ніж позивач.
Крім того, ОСОБА_3 має триваліший стаж роботи, адже працює на підприємстві з 20.10.2011 по сьогоднішній день, що підтверджується наказом № 64-к про зарахування на роботу, так як позивач з 20.09.2017, що підтверджується наказом №81-к від 19.09.2017.
Разом з цим, ОСОБА_3 на посаді інженера лісового господарства II категорії працював тривалий час, а саме з 01.04.2014 по 30.01.2018, що підтверджується наказами № 35-к від 31.03.2014 та № 12-к від 30.01.2018, так як позивач з 30.01.2018 по 02.11.2020.
Водночас, ОСОБА_3 за час трудової діяльності на підприємстві присвоєно II та І категорії за спеціальністю, що підтверджується наказами № 44-ОД від 01.09.2020, так як позивачу категорії за спеціальністю не присвоювалися.
Отже, з огляду на вимоги статті 42 КЗпП України, повністю заперечуючи проти позовних вимог позивача та його аргументи, зазначає, що для отримання переважного права на залишення позивача на займаній посаді, необхідно мати більш високу кваліфікацію і продуктивність праці перед іншими працівниками, чого ним зроблено не було.
Що ж стосується питання наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю лісові культури та фітомеліорація, а також авторських корисних моделей на які як переважне право залишення на роботі посилається позивач, то позивачем за період трудової діяльності жодного разу на практиці для розвитку чи будь яких інших інтересів підприємства, що дало змогу зробити висновок про кваліфікацію та продуктивність праці, позивачем не застосовано кандидатську ступінь та корисні моделі на які так посилається позивач, адже будь яких доказів, що доводять інше, позивачем не надано.
Крім того, позивачем також не надано доказів, що підтверджують фізичний біль та душевне страждання, які він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою чи будь-яких інших дій, що є наслідком на думку позивача для відшкодування моральної шкоди у незрозумілому розмірі 16000 грн.
Просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
26.01.2021 р. на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла Відповідь на Відзив ДП «Уманське лісове господарство» в якій заперечує проти доводів відповідача, вважає їх безпідставними та незаконними.
Відповідач у відзиві стверджує, що «згідно п.2. наказу №32 ОД від 06.07.2020р. про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників» серед інших, посад, скороченню підлягала і одна посада інженера лісового господарства».
Таке твердження не відповідає дійсності, оскільки в наказі №32 ОД від 06.07.2020р. не зазначена кількість штатних одиниць, які скорочуються.
Роботодавець мав би видати економічно обґрунтований наказ (з основної діяльності) про необхідність внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства. А також відповідач мав би в наказі вказати перелік посад, кількість і категорії працівників, які будуть виключені зі штатного розпису.
Отже, відповідно наказу №32-ОД від 06.07.2020р. про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників, скороченню підлягали всі посади інженера лісового господарства тобто на сьогодні такої посади не існує.
Всупереч твердженню відповідача, що нібито він відмовився отримати повідомлення № 2 від 14.07.2020р. та №4 від 03.09.2020р. про проведення засідання профспілкового комітету ДП «Уманський лісгосп» щодо скорочення посади інженера лісового господарства є неправдивими таких повідомлень йому не вручали.
Відповідно до ч 2. ст. 43 КЗпП України, подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті.
Профспілковий комітет ДП «Уманський лісгосп» мав би повідомити його про засідання в письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням про вручення), щоб вислухати його особисті доводи та переконатися, чи адміністрацією підприємства дотримані норми трудового законодавства та чи на законних підставах проводиться звільнення працівника.
Крім того, з витягів протоколів засідань профспілкового комітету ДП «Уманський лісгосп» №3 від 20.07.2020р., зазначено «Запрошені представники адміністрації: головний економіст ОСОБА_4 , головний лісничий ОСОБА_2 , головний інженер ОСОБА_5 »., а чомусь забули запросити позивача. Так у витязі №4 від 08.09.2020р., де зазначено «Запрошені представники адміністрації: лісничий Потаського лісництва ОСОБА_6 , головний лісничий ОСОБА_2 , начальник відділу лісового господарства та мисливського господарства ОСОБА_7 », знову забули запросити позивача на засідання.
Крім того, зазначає, що відповідач вводить суд в оману та надає витяг з протоколу №4 від 08.09.2020р., що нібито проведено профком «повторно на якому розглянуто наказ № 41-ОД від 25.08.2020р., посади та працівники, що підлягають скороченню, на якому надано згоду на скорочення посади інженера лісового господарства, яку обіймав позивач».
08.09.2020р він ознайомлювався з протоколом № 4 засідання профспілкового комітету ДП «Уманський лісгосп», тому що на порядку денному розглядалася його заява про надання матеріальної допомоги та піднімалося питання звільнення його батька, тому він просив надати протокол повністю для ознайомлення.
При цьому у протоколі засідання № 4 від 08.09.2020р., який йому було надано, суттєво відрізняється від витягу з цього ж протоколу, що надав відповідач, а саме відсутній текст «Виступила: ОСОБА_8 . Крім того, під час засідання профспілкового комітету, що проводилося 20.07.2020 року на якому розглядалося питання скорочення ОСОБА_1 , то головний лісничий ОСОБА_2 надав переважне право залишити та не скорочувати ОСОБА_3 так як він стикався з виробничими ньюансами, недоліками недопрацюваннями ОСОБА_1 в роботі, які негативно впливають на робочий процес, проте, яких в своїй роботі ОСОБА_3 не допускає».
Зазначає, що Головний лісничий ОСОБА_2 , не може самостійно визначати переважне право кого скорочувати, слід врахувати було б думку його - ОСОБА_1 керівника відділу лісового та мисливського господарства.
Відповідач не надав належних доказів про вручення повідомлень, складені акти відмови та повідомлення, а також витяги протоколів засідань профспілкового комітету ДП «Уманський лісгосп» не можуть бути прийняті судом як достатні докази в розумінні ст. 80 ЦПК України.
Таким чином, частина перша статті 42 КЗпП має найважливіше значення при відборі працівників для залишення на роботі, а тому саме він мав би залишитись на посаді інженера лісового господарства.
Вважає, що ОСОБА_3 не має кращого переважного права на залишення на вказаній посаді, оскільки відповідно до наказу від 03.07.2020р. № 105-к, переведений з посади інженера лісозаготівель II категорії відділу використання лісосировинних ресурсів та реалізації продуктів до відділу лісового та мисливського господарства на посаду інженера лісового господарства II категорії з 07 липня 2020р, це різні посади, з різними кваліфікаційними вимогами.
Крім того, в штатному розписі на 2020р. працівників ДП «Уманське лісове господарство» від 01.01.2020р. у відділі лісового та мисливського господарства взагалі відсутня посада інженера лісового господарства II категорії.
Отже, його звільнення відбулося внаслідок упередженого ставлення роботодавця до ОСОБА_1 , вказаний наказ про звільнення є безпідставним, прийнятим з порушенням законодавства, та таким, що порушує його право на працю, визначене ст. 43 Конституції України, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, є такими, що не спростовують підстав позовних вимог, а позов таким, що підлягає задоволенню.
28.01.2021 р. в.о. директора ДП «Уманський лісгосп» А. Гусак подав на адресу суду Заперечення на Відповідь на Відзив ОСОБА_1 , вважає доводи позивача безпідставними, надуманими та такими, які не відповідають об'єктивній дійсності з наступних підстав.
Твердження позивача, який вказує у своєї відповіді на відзив, «що у наказі №32-ОД від 06.07.2020 «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників», не зазначена кількість штатних одиниць, які скорочуються, а тому він вважає, що скороченню підлягали всі посади інженера лісового господарства, і таких посад на сьогоднішній день не існує» (п.1 відповіді на відзив), не відповідає дійсності, адже у п. 2 наказу №32-ОД від 06.07.2020, який відповідачем надано суду та позивачу з відзивом на позовну заяву як письмовий доказ, чітко закріплено, мовою оригіналу - «посаду інженера лісового господарства скоротити».
Отже в наказі №32-ОД закріплено, що скороченню підлягала лише одна посада інженера лісового господарства, а не всі так як вказує позивач.
Крім того, позивач у своїй позовній заяві не ставив питання скільки посад інженера лісового господарства було закріплено на підприємстві коли він працював чи скільки залишилось після його звільнення. А тому з метою уникнення плутанини та надання суду чіткої та зрозумілої інформації та письмових доказів на підставі яких, суд може зробити об'єктивний висновок та прийняти законне та неупереджене рішення, вказує про те, що до винесення наказу №32-ОД від 06.07.2020, яким скорочено посаду інженера лісового господарства, відповідачем 01.07.2020 був виданий наказ № 30-ОД «Про внесення змін до штатного розпису на 2020 рік». Яким відповідно до пункту 1 виведено із штатного розпису посаду інженер лісового господарства в кількості однієї штатної одиниці, а введено посаду інженер лісового господарства II категорії в кількості однієї штатної одиниці, яку обіймав ОСОБА_3 , на підставі наказу № 105-к від 03.07.2020.
Отже, як вказувалось у відзиві на позовну заяву, згідно штатного розпису на початок 2020 року затверджувалось і діяло дві посади інженера лісового господарства, на одній з яких працював позивач та друга, яка була виведена з штатного розпису, а саме з 01.07.2020 - відповідно до наказу № 30-ОД.
Разом з тим зазначає, що «інженер лісового господарства», це - посада на якій працює працівник, а II категорія, це кваліфікаційний рівень працівника, який отримує дану категорію не залежно від того чи працює він на посаді інженера з охорони захисту лісу чи мисливствознавець, а у даному випадку на посаді інженера лісового господарства.
А тому позивач, можливо із своєї необізнаності чи з інших міркувань не вірно вказує про те, «що на сьогоднішній день посади інженера лісового господарства не існує» (п.1 відповіді на відзив), так як і одночасно вказує «що посада, яку займав позивач до звільнення, збереглася, при цьому вона відповідачем не була запропонована» (п. 3, 4 відповіді на відзив), чим своєю неоднозначністю тим самим формує не вірну думку суду щодо обставин його звільнення.
Отже, до штатного розпису при отриманні II чи І категорії будь-яким працівником, який обіймає будь-яку посаду, а у даному випадку це посада інженер лісового господарства, вносяться зміни та формулювання «інженер лісового господарства II чи І категорії», що було зроблено при отриманні ОСОБА_3 . II категорії, а тому твердження позивача «що посада інженер лісового господарства II категорії й посада інженер лісового господарства - це різні посади» (п. 4 відповіді на відзив), не відповідає дійсності та тим обставинам на які намагається звернути увагу позивач, як доказ його незаконного звільнення.
Разом з тим, позивач посилається на вимоги ч.2 ст. 43 КЗпП України, яку на його думку не виконав профспілковий комітет при звільненні, адже як він стверджує, що йому «профспілковим комітетом не вручались повідомлення про день розгляду питання скорочення його посади» (п. 2 відповіді на відзив).
Однак, як вже зазначалось у запереченні на позовну заяву, профспілковим комітетом позивачу, який перебував на робочому місці та працює в одному кабінеті з головою профкому, вручалось повідомлення № 2 від 14.07.2020 про день і час розгляду профспілковим комітетом питання про скорочення, проте позивач відмовився його отримати, про що свідчить письмовий акт № 2 складений за участю трьох працівників підприємства, як належний письмовий доказ. На засідання позивач не з'явився, проте знав про день та час засідання.
Крім того, профспілковим комітетом позивачу повторно вручалось повідомлення № 4 від 03.09.2020 про день і час розгляду питання скорочення посади проте він перебуваючи на робочому місці повторно відмовився його отримати, про що свідчить акт № 4 складений за участю працівників підприємства. На засідання позивач не з'явився проте знав про день та час засідання.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 43 КЗпП України у разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
Отже, профспілковим комітетом дотримано процедуру скорочення посади позивача у відповідності до вимог КЗпП України, адже повідомлення вручено, тому твердження позивача є безпідставним та неправдивим.
Разом з тим, позивач у відповіді на відзив, перечить своїм же доводам викладеним у ній.
Так, позивач у відповіді на відзив, «що чомусь його 08.09.2020 на засідання профспілкового комітету забули запросити» проте одночасно вказує, що «08.09.2020 він знайомився з протоколом № 4 засідання профспілкового комітету тому що на порядку денному розглядалось питання його заява про надання йому матеріальної допомоги, а тому він просив надати протокол для ознайомлення» (п. 2 відповіді на відзив), копію протоколу як доказ долучає до відповіді.
Однак є не зрозумілим, адже позивач не вказав, де саме він знайомився з протоколом № 4 засідання профспілкового комітету від 08.09.2020, чи це відбувалось під час засідання чи після, яка посадова особа надавала його на ознайомлення. Адже позивач перебував в одному приміщенні, де одночасно розглядалась питання скорочення його посади та як стверджує позивач «заява про надання йому матеріальної допомоги» (п.2 відповіді на відзив), проте одночасно стверджує про протилежне, що його запрошено на засідання не було і він присутній там не був.
Разом з тим, позивачем надано суду, як доказ, копію «сумнівного» протоколу засідання профспілкового комітету № 4 від 08.09.2020, який до того ж належним чином не завірений.
Ознайомившись з вищевказаним протоколом на який посилається позивач установлено, що текст в останньому не відповідає оригіналу, який знаходиться у відповідача.
Крім того, позивач вводить в оману суд посилаючись у відповіді на відзив про надання відповідачем «сумнівного» витягу з протоколу.
Однак, як обґрунтовано вище у відповідача є протокол № 4 від 08.09.2020 з іншим змістом, який в оригіналі, і може бути наданий на вимогу суду.
Також позивач не підтвердив правомірність отримання протоколу засідань, адже із відповідною заявою до відповідача про його отримання не звертався.
Так, згідно ч. ч. 2, 4 та 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Отже, ураховуючи вищевикладене, на підтвердження викладених обставин позивачем, останній повинен надати суду оригінал документа на який він посилається, як доказ для спростування суперечностей.
Щодо тверджень позивача зазначених з питань надання переважного права залишення на роботі відповідачем надано відповідні обґрунтування у відзиві до позову.
Однак, зазначає, що позивач вказує «що Головний лісничий ОСОБА_2 не може самостійно визначати переважне право кого скорочувати» (п. 2 відповіді на відзив), проте позивач не вказує, що ОСОБА_2 , відповідно до штатного розпису підприємства обіймає посаду головного лісничого, а п. 1.4.2 посадової інструкції закріплює, що в підпорядкуванні головного лісничого - відділ лісового та мисливського господарства, в якому працював до звільнення позивач.
А тому, як ніхто інший, ОСОБА_2 обізнаний з роботою позивача та володіє інформацією про його рівень кваліфікації та продуктивність праці.
Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
05.02.2021р. від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшли Додаткові пояснення по справі в яких зазначає, що в.о. директора ДП «Уманський лісгосп» ОСОБА_2 не мав права підписувати Заперечення на Відповідь на Відзив, оскільки його представництво не підтверджено документально, тому надані ним докази не можуть бути прийняті судом як належні, у розумінні ст. 77 ЦПК України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву керувався лише штатним розписом на 2020 р., затвердженим 26.12.2019 і введеним у дію з 01.01.2020 р. та п. 2 наказу № 32-ОД від 06.07.2020р. про проведення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників, наказом від 25.08.2020р. № 41-ОД, в якому пункт другий встановлював зміни до п. 5 наказу № 32-ОД від 06.07.2020, а саме змінено строки вивільнення працівників.
Надавши відповідь на відзив позивач зазначив на правові порушення відповідача, який порушив процедуру скорочення. Після зазначених зауважень позивача, магічним чином, виникли зміни до шатного розпису, а саме: наказ від 01.07.2020р. № 30-ОД про внесення змін до штатного розпису на 2020р.; зміни до штатного розпису на 2020р., які вводяться в дію з 01.07.2020р., зміни до шатного розпису на 2020 рік, які вводяться в дію з 02.09.2020р..
Зазначені штатні розписи цілком могли бути підписані після отримання його відповіді на відзив.
Звертає увагу суду, що відповідач додав до заперечення зміни до штатного розпису, з яких вбачається, що станом на 01.07.2020 р. штатний розпис відповідача містив загальну штатну кількість посад - 117,75, та зміни до штатного розпису, які введені в дію з 02.09.2020 р., але при цьому містять вихідні дані станом на 10.08.2020 р., згідно яких на 10.08.2020 року кількість штатних одиниць становила 129,75. Отже, з 01.07.2020 р. до 10.08.2020 р. штатний розпис збільшився на 12 штатних посад. У цей же період, а саме 15.07.2020 року, позивача повідомили про скорочення штату, при цьому не запропонувавши йому жодну з введених посад.
Більше того, наказом від 02.09.2020р. № 45-ОД про внесення штатних змін до штатного розпису на 2020 р., введено посаду інженера лісового господарства І категорії в кількості однієї штатної одиниці, відповідач не запропонував цю посаду позивачу, на яку позивач погодився б з урахуванням його освіти, досвіду та кваліфікації.
У повідомленні про заплановане вивільнення ОСОБА_1 було надано не правдиву інформацію щодо відсутності вакантних посад, на які б позивач міг би бути працевлаштований.
Є очевидним, що у відповідача чисельність посад не змінилася, фактичне скорочення не відбулося, доказами слугують його штатні розписи.
Усі маніпуляції, які вчинялися відповідачем насправді були спрямовані лише на звільнення позивача незаконним шляхом.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація ДП «Уманське лісове господарство» пояснень щодо позовних вимог ОСОБА_1 суду не надала.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суддя встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до Наказу № 81-к від 19.09.2017 р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 20.09.2017 року в апарат управління ДП «Уманське лісове господарство» на посаду інженера з організації та нормування праці.
30.01.2018 р. у відповідності до Наказу № 12-к ОСОБА_1 , інженера з організації та нормування праці, переведено, за його згодою, постійно на посаду інженера лісового господарства з 01.02.2018 р. з посадовим окладом 6025 грн. на місяць та встановлено ОСОБА_1 доплату за науковий ступінь кандидата сільськогосподарських наук у розмірі 15% від посадового окладу.
Відповідно до штатного розпису на 2020 рік, затвердженого 26.12.2019 р., у відділі лісового та мисливського господарства підприємства закріплено дві посади інженера лісового господарства, одну з яких займав ОСОБА_1 на підставі наказу № 12-к від 30.01.2018 р., а всього кількість штатних посад підприємства складала 119,75.
Відповідно до Наказу № 30-ОД від 01.07.2020 р. «Про внесення змін до штатного розпису на 2020 р.», вирішено з 01.07.2020 р. провести зміни в штатному розписі на 2020 рік: вивести з 01.07.2020 року зі штатного розпису підприємства посаду інженер лісового господарства кількості однієї штатної одиниці; ввести з 01.07.2020 р. до штатного розпису підприємства посаду інженер лісового господарства ІІ категорії в кількості однієї штатної одиниці; затвердити штатний розпис на 2020 рік у кількості 117,75 штатних одиниць.
06.07.2020 у зв'язку зі зменшенням дохідності підприємства, скороченням витрат на його утримання та необхідністю проведення змін в організації виробництва та праці, і раціоналізацією робочих місць на підприємстві згідно п. 2 Наказу № 32-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників», серед інших посад, скороченню підлягала і посада інженера лісового господарства.
Пунктом 5 Наказу № 32-ОД «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників» передбачено обов'язок відповідача попередити до 17.07.2020 р. працівників про вивільнення 18.09.2020 р., протягом двох місяців з дати попередження працівників про скорочення посад, повідомляти про появу вільних посад та пропонувати їх для переведення.
15.07.2020р. позивача було повідомлено відповідачем про заплановане вивільнення, що підтверджується повідомленням № 596/04 від 09.07.2020р. в якому позивач зазначив, що має переважне право на залишення на посаді оскільки має більш високу кваліфікацію.
За підписом голови профспілкового комітету позивачу підготовлене повідомлення № 2 від 14.07.2020 р. про день і час розгляду питання скорочення займаної ним посади на засіданні профспілкового комітету.
Як вбачається з Акту № 2 від 14.07.2020 р. ОСОБА_1 перебуваючи на робочому місті, відмовився отримати повідомлення № 2 від 14.07.2020 р. про проведення засідання щодо скорочення посади.
Згідно Витягу з протоколу № 3 засідання профспілкового комітету ДП «Уманський лісгосп» 20.07.2020 р. профспілковим комітетом проведено засідання на якому розглянуто наказ № 32-ОД від 06.07.2020, посади та працівники, що підлягали скороченню та вирішено, зокрема, надати згоду на скорочення посад та запропоновано внести зміни до наказу № 32-ОД від 06.07.2020 р.
25.08.2020 р. директором ДП «Уманське лісове господарство» видано Наказ № 41-ОД, в якому п.2 встановлював зміни до п. 5 Наказу № 32-ОД від 06.07.2020 р., а саме змінено строки вивільнення працівників, було встановлено нову дату попередження та звільнення працівників, посади яких підлягали скороченню 01.11.2020 р.
За підписом голови профспілкового комітету позивачу підготовлене повідомлення № 4 від 03.09.2020 р. про день і час розгляду питання скорочення посади, яку він займає, на засіданні профспілкового комітету.
Як вбачається з Акту № 4 від 03.09.2020 р., за підписом працівників ДП «Уманське лісове господарство», ОСОБА_1 відмовився отримати повідомлення про проведення засідання щодо скорочення посади інженера лісового господарства.
Відповідно до Витягу з протоколу № 4 засідання профспілкового комітету ДП «Уманський лісгосп» 08.09.2020 р. проведено засідання на якому розглянуто Наказ № 41-ОД від 25.08.2020 р., посади і працівників, що підлягали скороченню, на якому надано згоду на скорочення посади інженера лісового господарства, яку обіймав позивач.
За підписом директора ДП «Уманське лісове господарство» оформлено повідомлення № 771/04 від 01.09.2020 р. адресоване позивачу про заплановане вивільнення.
17.09.2020р. позивачу ОСОБА_1 відповідачем було запропоновано перейти на посаду майстра лісозаготівельних робіт Потаського лісництва, що підтверджується пропозицією № 841 від 17.09.2020 р..
Відповідно до Акту № 64 від 17.09.2020 р. ОСОБА_1 від пропозиції переходу на посаду майстра по лісозаготівельних роботах Потаського лісництва відмовився та відмовився ставити підпис у пропозиції № 841 від 17.09.2020 р.
Відповідно до акту № 65 від 18.09.2020 р. ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з наказами підприємства та отримувати повідомлення про скорочення.
30.10.2020 р. відповідачем винесено Наказ № 170-к «Про припинення трудових відносин» з позивачем та позивач був звільнений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
Як вбачається із Витягів з протоколів засідань профспілкового комітету ДП «Уманський лісгосп» переважне право на залишення на роботі було надано працівнику ОСОБА_3 , що теж обіймав посаду інженера лісового господарства ІІ категорії, оскільки ОСОБА_1 має недоліки та недопрацювання у своїй роботі, які негативно впливають на робочий процес, яких у своїй роботі ОСОБА_3 не має. Крім того, ОСОБА_3 має більший стаж роботи на підприємстві, працює на підприємстві з 20.10.2011 року, що вбачається з Наказу № 64-к від 20.10.2011р.. На посаді інженера лісового господарства ІІ категорії працював тривалий період, а саме з 01.04.2014 по 30.01.2018, що підтверджується наказами № 35-к від 31.03.2014 та № 12-к від 30.01.2018.
ОСОБА_3 за час трудової діяльності на підприємстві присвоєно ІІ та І категорія за спеціальністю, що підтверджується Наказом № 35-к від 31.03.2014р. та Наказом № 12-к від 30.01.2018 р..
Із пояснень головного лісничого ОСОБА_2 наданих на засіданні, ОСОБА_3 є більш кваліфікованим фахівцем та краще виконує роботу.
В позовній заяві позивач посилається на наявність у нього переважного права на залишення на посаді, оскільки він має науковий ступінь кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю лісові культури та фітомеліорація, а також авторських корисних моделей, однак як вбачається з відзиву відповідача, останній вказує, що позивач за період трудової діяльності жодного разу на практиці для розвитку чи будь-яких інших інтересів підприємства, що дало змогу зробити висновок про кваліфікацію та продуктивність праці, не застосовував кандидатську ступінь та корисні моделі на які посилається. Доказів протилежного позивач суду не надав.
Згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом в тому числі у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Вимогами частини 2 статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами 1-3 статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Як встановлено, ч.1, 2 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 КЗпП України, у разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
Відновідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після винесення Наказу № 32-ОД від 06.07.2020р. було попереджено позивача у строки визначенні Наказом про його вивільнення. Позивач був двічі запрошений на засідання профспілкового комітету, однак від отримання повідомлень відмовився. На засіданні профспілкового комітету було надано переважне право на залишення на посаді працівника ОСОБА_3 , який має більший безперервний стаж роботи на підприємстві та більш високу продуктивність праці та кваліфікацію. Крім того, позивачу було запропоновано відповідачем іншу роботу на підприємстві, однак позивачем не було прийнято даної пропозиції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо поновлення його на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу не підлягають до задоволення, що в свою чергу виключає задоволення позовної вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства (ДП) «Уманське лісове господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація ДП «Уманське лісове господарство» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Копію рішення направити сторонам.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Леся Сергіївна Годік