Справа № 559/1809/19
Провадження № 1-кп/559/30/2021
24 березня 2021 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубно матеріали кримінального провадження № 12018180040000420 по обвинуваченню
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хмелівка, Березнівського району Рівненської області, громадянина України, із вищою освітою, приватний підприємець, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1 , -
у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України
за участю сторін кримінального провадження
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника - адвоката ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
Судовим слідством встановлено, що 23 квітня 2018 року ОСОБА_3 , перебуваючи на території господарства ОСОБА_7 , по АДРЕСА_1 , в ході побутового конфлікту на грунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_7 , з метою помсти за висловленні образи щодо його родини, діючи умисно з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , нахилив тулуб останнього обличчям до землі та наніс один удар коліном своєї ноги в область грудей ОСОБА_7 , після чого останній впав на землю. Продовжуючи свій злочинний намір, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , ОСОБА_3 в той час коли ОСОБА_7 , перебував на землі в положенні лежачи на спині, умисно наніс декілька ударів ногою та рукою в різні частини тіла ОСОБА_7 , після чого ОСОБА_3 долонею своєї руки, наніс три удари в обличчя ОСОБА_7 , тим самим спричинивши не менше п'яти травматичних впливів, які утворилися від ударів руками та ногами ОСОБА_3 .
В результаті злочинних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №93 від 14.05.2018, отримав тілесні ушкодження у вигляді припухлості в області грудної клітки, крововиливу м'яких тканин, гематоми в ділянці лівої орбіти, носа, скроні зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненому кримінальному проступку не визнав та дав покази про те, що 23 квітня 2018 року близько обідньої пори року він приїхав додому, побачив матір, яка плакала, На його запитання, остання розповіла, про те,що сусід ОСОБА_8 почав до неї висловлювати претензії за межу, нібито вони забрали частину їхнього города, хоча в минулому, щоб не було подібних скандалів вони засадили ділянку города, яка межує з сусідами садком. Щоб з'ясувати, що насправді сталося, він вийшов на межу, сусіди поралися по господарству та запитав ОСОБА_8 , що ж сталося, однак той з незрозумілих причин почав обзивати його покійного батька злодієм, що це нібито він вкрав у них частину города. Крім того, почав звинувачувати його матір, що це через неї батько помер. З приводу таких образ він висловив потерпілому зауваження, однак ОСОБА_8 продовжував своє. Тоді він вдарив його один раз в обличчя, від чого останній впав на землю. В подальшому, потерпілий встав, взяв в руки копач та почав ним розмахувати. Він вирвав з рук у нього цей копач та наніс ще один удар долонею в обличчя, останній впав на купу металобрухту, після чого піднявся та знову взяв в руки палку, почав нею розмахувати, тоді він ще раз вдарив ОСОБА_8 по обличчю. Через деякий час приїхав син ОСОБА_7 , з яким він поговорив та розійшлися по домівках. Обвинувачений стверджує про те, що жодних ударів кулаками чи ногами по тілу потерпілого не наносив, а виключно тричі вдарив долонею з невеликою силою по обличчю. Жодного умислу на спричинення тілесних ушкоджень не мав. Вважає, що виявленні у потерпілого тілесні ушкодження, які зазначенні у експертному висновку виникли внаслідок падіння ОСОБА_7 на купу металобрухту. Своїми ж діями він лише міг заподіяти фізичного болю, що, на його переконання, може кваліфікуватись за ст. 126 КК України. Відтак, винність у вчиненні інкримінованого злочину за ч.1 ст. 125 КК України повністю заперечує, просить його виправдати.
Потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що він проживає разом з дружиною у АДРЕСА_1 . По сусідству з ним проживає сім'я ОСОБА_9 , які попросили його дозволу поставити хвіртку на їхній земельній ділянці, тим самим, зайнявши близько одного метра їхньої землі. Однак, замість хвіртки вони побудували пліт. У квітні 2018 року він перебував на території власної земельної ділянки, де займався господарськими роботами. До нього підійшла сусідка ОСОБА_10 та почала конфліктувати за межу. Потім взяла сапку та почала за ним бігти, він втік та почав займатися своїми справами. В подальшому, до нього підійшов ОСОБА_3 нагнув його до землі та вдарив коліном в область грудей, від чого він впав на землю. Після чого, останній наніс ще декілька ударів ногою по його тілу та обличчі, в результаті чого у нього були значні гематоми по тілу, вибитий зуб, з рота та носа почала йти кров. По факту його побиття повідомили працівників поліції. Син відвіз його в лікарню для зняття побоїв.
Свідок ОСОБА_10 дала покази про те, що 23 квітня 2018 року вона знаходилася на власній земельній ділянці, де займалася господарськими справами. До неї підійшов сусід ОСОБА_11 та почав говорити, що вона своїм насадженням зайняла частину його городу та почав її словесно обрати. В подальшому, ОСОБА_7 сам покинув вказане місце конфлікту, після чого вона ще деякий час залишалась на власній земельній ділянці, однак, будучи сильно знервованою діями, зокрема словами, ОСОБА_7 , пішла, плачучи, на територію свого домоволодіння та, в подальшому, розповіла своєму сину, ОСОБА_3 про конфлікт. В подальшому, син ОСОБА_3 покликав ОСОБА_8 та запитав, за що останній її образив. В ході спілкування із ОСОБА_7 , наніс один удар долонею правої руки в ліву частину обличчя ОСОБА_7 , в результаті чого останній втратив рівновагу та впав на землю. Потім потерпілий піднявся з землі, взяв до рук вила і почав йти назустріч ОСОБА_12 , на що син силою забрав у ОСОБА_8 з рук вила. Свідок зазначила, що такі конфлікти із сусідом у них продовжуються тривалий час і того дня, на її думку, вказані дії її сина були спровоковані саме ОСОБА_7 , так як син не витримав образ, які лунали зі сторони ОСОБА_7 на адресу її покійного чоловіка. Свідок наголосила, що жодних ударів, в той час коли ОСОБА_8 знаходився в положенні лежачи на спині, її син не наносив.
Свідок ОСОБА_13 дав покази про те, що 23 квітня 2018 року він допомагав по господарству дідові ОСОБА_14 та став свідком конфлікту, який виник між дідом та обвинуваченим. Коломієць почав виясняти щось за межу. Через деякий час почув крики, прибіг та побачив, що його дід лежить на землі, закриваючи обома руками своє обличчя, в той час ОСОБА_3 знаходився біля діда, бив долонею по обличчі, бив коліном та кулаками в груди та по обличчі. Всього він бачив, як обвинувачений завдав близько двадцяти ударів руками та коліном по тілу потерпілого. В подальшому, він зателефонував до сина потерпілого, однак, коли той приїхав, інцидент уже закінчився. Свідок зазначив, що бачив, як дідусь взяв палицю та йшов в сторону ОСОБА_12 , однак обвинувачений вихопив вказану палицю з рук дідуся. Конфлікт завершився тим, що дідусь встав та пішов вмиватися, так як в нього на обличчі та на одязі була кров.
Свідок ОСОБА_15 пояснила, що 23 квітня 2018 року на території їхнього господарства в с. Семидуби між її чоловіком та обвинуваченим стався конфлікт з невідомих їй причин. В ході конфлікту ОСОБА_9 бив її чоловіка руками та ногами по голові та по всьому тілу, від чого чоловік впав на землю. Після того, як потерпілий піднявся із землі, ОСОБА_9 знову почав його бити кулаками та копнями по тілу. Всього було завдано чоловікові близько п'яти ударів. Ця бійка закінчилася тоді, коли приїхав її старший син. Факт побиття чоловіка крім неї бачив її онук. До моменту побиття її чоловіка, між ними та сім'єю ОСОБА_16 ніколи не було жодних конфліктів.
Окрім показань свідків у справі винна обвинуваченого у вчиненні інкримінованого проступку доведена в ході дослідження доказів по матеріалах кримінального провадження.
Так, згідно до даних протоколу проведення слідчого експерту, проведеного з потерпілим ОСОБА_7 , щодо обставин спричинення йому обвинуваченим тілесного ушкодження, що мало місце 23.04.2018 року на території його господарства по АДРЕСА_2 , зазначивши, що тілесні ушкодження спричинялись ударами рук та ніг по тілу та обличчю. Кількість ударів була значна не менше п'яти. ( а.с. 47-48).
Згідно до даних протоколу проведення слідчого експерименту від 18.07.2019 року із свідками у справі ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , останні розповіли та відтворили обставини спричинення потерпілому ОСОБА_7 обвинуваченим ОСОБА_3 тілесного ушкодження, що мало місце 23.04.2018 року близько 23 години на території їхнього господарства по АДРЕСА_2 , вказавши, що удари наносились по усьому тілу потерпілого руками та ногами ( а.с. 52-54, 57-59).
Встановленими даними у висновку судово-медичної експертизи № 93 від 14.05.2018 року, згідно до яких ОСОБА_7 неправомірними діями обвинуваченого спричинено легке тілесне ушкодження, а саме у вигляді припухлості в області грудної клітки, крововиливу м'яких тканин, гематоми в ділянці лівої орбіти, носа, скроні зліва.
Дані тілесні ушкодження могли утворитись у час, який повідомив потерпілий та за вказаних обставин та механізму спричинення, а саме від дії не менше ніж п'яти травматичних впливів тупого предмету, та могли утворитися внаслідок ударів руками та ногами та не характерні для утворення внаслідок падіння (а.с. 28-29).
Проаналізувавши сукупність досліджених вищезазначених показань свідків - очевидців кримінального проступку та сукупність доказів, суд приходить до переконливого висновку, що злочин мав місце та скоїв його обвинувачений ОСОБА_3 .
Судом достовірно встановлено, що передумовою вчинення злочину слугував конфлікт який виник між ОСОБА_10 та потерпілим ОСОБА_17 на побутовому рівні. В ході конфлікту сторони звинувачували один одного та ображали. Потерпілий в ході вищевказаної суперечки своїми висловлюваннями образив ОСОБА_18 , в результаті чого остання поскаржилась своєму сину ОСОБА_3 .
В свою чергу, ОСОБА_3 ,маючи намір вирішення конфлікту на користь матері та переслідуючи мету помститись за образу, вирішив завершити конфлікт шляхом спричинення тілесних ушкоджень потерпілому. З цією метою, прибув на земельну ділянку потерпілого та в ході словесного конфлікту заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_7 .
Щодо механізму локалізації та кількості тілесних ушкоджень, суд приймає доводи та твердження потерпілого і свідків у справі, оскільки останні відповідають фактичним обставинам справи, підтвердженні висновком судово-медичної експертизи та зазначає, що заподіяння тілесних ушкоджень було наслідком спричинення не менше п'яти травматичних фізичних вливів характерних для спричинення тупими предметами, удари руками ногами, у вертикальному положенні, або ж зігнутого тулуба чи в лежачому положенні потерпілого на землі. Відтак, твердження обвинуваченого ОСОБА_9 про спричинення трьох тілесних ушкоджень в область обличчя потерпілого, які наносились з незначною силою долонею руки, суд сприймає критично.
Також з огляду на встановленні дійсні обставини кримінального випадку, суд зазначає,що дії обвинуваченого були цілеспрямовані та продиктовані бажанням помсти за родинну образу. Відтак, твердження обвинуваченого про відсутність мети в умисному заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень повністю спростовуються.
Не заслуговують на увагу і твердження захисника обвинуваченого про те, що ОСОБА_3 діяв в стані афекту, оскільки дії обвинуваченого носили спланований характер щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілому та відображали певний часовий період між повідомленням матері про образу зі сторони потерпілого у справі та вчинення безпосередніх протиправних дій ОСОБА_3 , а тому не відображали раптовості.
Суд також сприймає критично доводи сторони захисту про недопустимість доказів винності обвинуваченого, які здобуті на досудовому слідстві внаслідок проведення слідчих експериментів проведених з потерпілим та свідками - очевидцями події, оскільки останні проведенні без залучення обвинуваченого. При цьому, суд зазначає, що слідчий вільний у визначенні обсягу слідчих дій. Діючим кримінально-процесуальним законом не визначено обов'язку залучення обвинуваченого до усіх слідчих дій у кримінальному провадженні, в тому числі, слідчого експерименту, який проводиться з потерпілим чи свідком у справі.
Також суд сприймає критично твердження обвинуваченого та захисту про те, що тілесні ушкодження потерпілий міг отримати внаслідок падіння на металобрухт, оскільки останні спростовано встановленими дійсними обставинами справи та висновком судово-медичної експертизи, яка вказує що виявленні тілесні ушкодження у ОСОБА_7 не характерні для отримання внаслідок падіння з висоти власного зросту.
З огляду на встановлену в ході судового слідства локалізацію та тяжкість спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, суд відхиляє твердження обвинуваченого у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ст. 126 КК України ( побої та мордування).
Суд також відхиляє доводи сторони захисту щодо неповноти та необ'єктивності досудового слідства, оскільки судом не встановлено порушень вимог кримінально- процесуального законодавства в діях слідчого. Проведений обсяг досудового розслідування на переконання суду достовірно та повно відобразив кримінальну подію, а саме фактичні обставини щодо часу і місця скоєння, мотив, мету та негативний наслідок кримінально- караного діяння.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що кримінальне правопорушення було вчинене, дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 125 КК України, а саме у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження.
Вина обвинуваченого у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України повністю доведена.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому у відповідності до ст.ст. 66-67 КК України- відсутні.
Вирішуючи питання призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з наступного.
Кримінальне правопорушення було вчинене обвинуваченим 23 квітня 2018 року. З часу вчинення останнього минуло 2 роки 11 місяців.
Вчинене кримінально - каране діяння обвинуваченим ОСОБА_3 відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінального проступку.
У відповідності до ч.1 ст. 49 КК України давність притягнення за вчинення кримінального проступку встановлено у 2 роки.
Відтак, строк притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого минув.
Суд знаходить за підставне звільнити обвинуваченого від відбуття призначеного покарання на підставі ст. 49 КК України
Враховуючи, що обвинуваченим та захисником у судових дебатах заявлено прохання постановлення виправдувального вироку, у зв'язку з не визнанням вини, а судовим слідством винність ОСОБА_3 доведена, суд приходить до переконання про необхідність постановлення вироку з визнанням винуватості обвинуваченого. При цьому, у зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбуття призначеного покарання на підставі ст. 49 КК України
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 74 КК України ст.ст. 368,370,373 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 України та призначити покарання у вигляді сплати штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Засудженого ОСОБА_3 від призначеного покарання звільнити на підставі ст. 49 КК України
На вирок суду може бути подано апеляцію до Рівненського Апеляційного суду протягом 30 діб з дня оголошення вироку через Дубенський міськрайонний суд.
Суддя: ОСОБА_1